Величезне біле дерево висіло серед безжиттєвої порожньої пустоти. Воно не мало листя, і жодних ознак життя на ньому не було видно, але при цьому воно випромінювало неймовірну життєву силу. Воно ніколи не в’яне, і тепер Місяць та Хвіст Феї стояли під його гілками, захоплюючись дивною й загадковою красою.
— Це єдине безпечне місце в мертвих землях для людства, — сказала Місяць, її голос звучав спокійно і впевнено. - Дерево випромінює стільки життєвої сили, що звірі цих земель задихаються біля нього. Поки ви перебуваєте під його захистом, можете спати спокійно. Це буде ваш притулок на час перебування тут.
Макаров нервово почухав затилок, його голос тремтів від хвилювання.
- Вибачте, леді Луна. Но... Чи можливо мені зустрітися з Амеллом? Я думаю, що в цей треніровий табір мене не зарахують.
Місяць усміхнувся, а очі виблискували.
- Ти абсолютно правий. Ти і молодий майстер Ґілдартс виїдете на Божу гору. Але зараз лорда Амелла тут немає. Він пішов знищувати мурашину гільдію. Повинен скоро повернутися.
- Він знищує гільдію? Один? Це темна гільдія? - Ельза змила руки, і спогади випливли в її голові.
Місяць кивнула, і її усмішка стала загадковою.
- Справді. Це Тартарос. Вони напали на Леді Кану і тим самим підписали собі вирок. Думаю, вони вже знищені.
– Тартарос? - Макаров з переляканим виразом обличчя мало не впав навзнач. - Ми майже нічого про них не знаємо. Звідки він дізнався про них?
— Тут ми знаємо все, — відповіла Місяць і її голос звучав впевнено. - Ви, мурахи, навіть не уявляєте скільки загрози Хвосту Феї та Ішгару ми для вас усунули. Ми тут довше, ніж ви думаєте, і немає нічого, чого б не знав сер Себас.
- Луна! Цього достатньо. Вони не повинні знати про нашу внутрішню працю, — почувся суворий голос. Позаду магів з’явився Юрі Альфа. Вона поправила окуляри на переноснику і сердито подивилася на змію.
- А, Юрі, так це ти прийшла і забрала нас, — Гілдартс кинувся до неї з розпростертими обіймами, але замість ніжних обіймів отримав різкий удар в живіт.
- Лорд Гілдарс, що я говорила про добрі манери? Невже ви все забули? - її голос звучав холодно.
- Стійте, хлопці! - Втрушилася Люсі. - Ви сказали, що на Кану напали. Це був Тартарос?
Юрі переглядала її з цікавістю.
- Справді. Вони зламали їй кілька кісток, у неї була внутрішня кровотеча, але зараз усе гаразд. Вона на Божій горі і відпочиває. Ти зможеш побачити її, коли закінчиш своє навчання.
На мить запанувала тиша. Усі зміцнювали свою рішучість перед тренуванням.
— Якщо ми хочемо уникнути такого ставлення до членів нашої сім’ї, нам потрібно більше сил, — сказала Ельза, намагаючись мотивувати себе. - Давайте всі працюватимемо, поки ми тут. Якщо ти не станеш краще, коли ми закінчимо, то будеш сперечатися зі мною поки не зробиш цього. І якщо ти помреш, ніхто з нас тебе не пробачить.
Замішання, яке охопило групу після її промови, чітко показало, що вона не мала жодного впливу.
— Покінчимо з цим і постараймося не померти, — сказала Люсі, щоб врятувати ситуацію. Її коротка фраза викликала більше відгуків у групи, ніж вся мова Ельзи.
- Я телепортую Макарову і Ґілдартса на Божу гору. Решта залишаться тут. Тренування почнеться після того, як ми підемо, — сказала Юрі. - Цей табір буде закінчений, коли ми переконаємося, що ви збільшили свою силу до задовільного рівня.
- Стривай, то який же насправді сенс бути тут? Ми повинні щось зробити чи кудись потрапити? - Перед тим як Юрі встигла зникнути, він гукнув Ельфман.
– Ах, да. Як тільки ти зможеш перемогти лейтенанта Володаря, ми знову зв'яжемося з тобою. Знайти їх і збільшити свою команду та силу до рівня, який може впоратися з їхньою силою — все залежить від вас, — з цими словами вона зникла в мить ока, забравши Гілдартса й Макарову.
Нащадки потягнулися, коли всі складні розмови закінчилися.
- Отже, коли почнеться бій?
---
Коли вони опинилися на вершині Божої гори, Амелл також пішов до замку. Він побачив світіння від магії телепортації Юрі і помітив, що його син та майстер гільдії з'явилися поруч із нею. З усмішкою він підлетів до них, а Алора впала на його голові. Її руки сповнялися на ньому, приліпившись за допомогою липкої магії.
— Макаров, ласкаво просимо в мій дім, — сказав Амелл з бабусею.
Макаров підстрибнув від здивування.
- Сер Амелл! Дуже вам дякую! - Він вклонився на дев'яносто градусів. - Я мріяв про той день, коли піду на це місце. Я чув чутки і легенди про це місце, яким ви не повірите.
- Більшість з них фальшиві, а саме прямота Амелла змусила Макара почервонити.
- Не більшість. Всі вони фальшиві, — втрутився Гілдартс. - Я чув про них досить багато, але не зовсім точно. Деякі люди йдуть правильним шляхом, але жодні легенди про це місце точно не описують цього місця. Більшість людей вважає, що це рай відокремлений від усіх небезпек. Коли насправді немає місця з більшою ймовірністю смерті, ніж цей острів.
- З моїми дітьми все буде гаразд? Ти ж не дозволиш їм померти, правда? - запитав Макаров, його голос тремтів від хвилювання.
- Залежить від обставин, Макаров. Якщо ти достатньо добре їх навчив, вони виживуть. Інакше, хто знає - Амелл виблискував посмішкою, через яку неможливо було зрозуміти, серйозно він говорить чи ні. - Але зараз про це не турбуйся.
— Я проведу вас на екскурсію по моєму будинку, — сказав Амелл усміхаючись.
– Дому? Хіба це не замок? - Здивований, він запитав Макарів озираючись на величний будинок.
- Хіба це не те саме? - Амелл обернувся до приголомшеного майстра гільдії. - Хоча, звичайно, відрізняється. Я не знаю нікого крім тебе, хто б назвав це домом. Це справжній витвір мистецтва. Ви його побудували?
— Ні, це я, — ліниво відповіла Алора на плечі Амелла. Її аура була настільки спокійною, що Макаров ледве помітив її, незважаючи на те, як вона була прямо перед ним.
- О, маленька, ти талановитий чарівник, — ласкаво кивнув Макаров.
— Майстер гільдії, — Гілдартс поклав руку йому на плече. - Дозволь дати тобі пораду. У цих місцевостях не слід судити за зовнішнім виглядом. Алора - третя по силі тут. Тому, називаючи її маленькою, ти не даєш їй послуги. - Він посміхнувся, незважаючи на зростаючу паніку на обличчі Макаова.
- О-о, пробачте леді Алора. Це була моя помилка, — поспішно вибачився Макаров.
- Не турбуйся про це. Всі отримують один шанс. Якщо зробиш це знову, мені доведеться взяти тебе за руку або за ногу. Залежно від того, що ви хочете зробити, вона сказала це так недбало, щоб Макаров не відразу зрозумів, жартує чи ні.
— Дякую, - відповів він, випростившись і напружуючись, як дошка. Страх прокинувся в його серці від цієї, здавалося б, невинної загрози.
- Чому б тобі не піти зі мною всередину? Я влаштую вам ексклюзивну екскурсію по моєму будинку. Це не те, що ти захочеш пропустити, обіцяю - Амелл нахилився і підштовхнув Макарову вперед.
З усмішкою і нервовим кивком майстер гільдії пішов попереду, а Гілдартс пішов за ними.
Тим часом Місяць залишив групу біля дерева, і тепер вони сиділи навколо, намагаючись придумати план. Все, крім Нацу. Його стримувала Ельза, тому що він кілька разів намагався кинутися в Мертвий ліс, який оточував їх. Його душа була повна очікувань і рішучості стати сильнішим.
Міраджейн сиділа на маленькому камені, схрестивши ноги. Усі, крім Нацу, вважали її лідером групи. Він же поставив себе головним тільки для того, щоб втекти і змусити всіх почати "догмачення".
Вона була не єдиною, хто відчував могутні аури навколо них. Усі знали, що ця місцевість була оточена звірами. Вони відчували, що ті просто чекають, коли маги підуть. Усі тварини тут, мертві землі чи ні були набагато розумнішими від звичайних магічних істот. Тварини в країні мали розум, який конкурував з людським, а у деяких сферах навіть перевищував його. Вони були вправними маніпулювати людськими емоціями, бо легко їх викликати.