- Як щодо зустрічної пропозиції? - Амелл з огидою дивився на те, що відбувається. Як і Макаров, він ніколи б не пробачив того, хто завдав шкоди його сім’ї. - Зрештою, я вирушаю в подорож і мені стає трохи самотньо. Ти завжди хотів побачити мою силу, дізнатися, що таке божественна сила, вірно? Що ж, це твій шанс. Я пропоную тобі поїхати зі мною в подорож, де я покажу тобі речі про які ти навіть не чув. Я покажу тобі силу, яку ніхто в цьому світі не бачив раніше.
Амелл відпустив руку Пречла, і той зрештою впав на підлогу. Він був позбавлений більшої частини магії, виснажений, але не втратив свідомості.
- Що скажеш, Преч?
- Я вже не той, ким був раніше. Я ніколи не повернуся до того наївного дурня, яким був колись. Якщо ти мене відпустиш, я знову буду вбивати. Я знову чинитиму зло. Ось ким я став, заглянувши в безодню магії.
- Ха-ха-хо! Хлопче, ти навіть не знаєш, що таке справжня бездіяльність. Мені потрібна тільки твоя відповідь, і тоді я вирішу, хто ти.
- Чудово! Якщо у тебе є шанс колись заявити про свою силу як про мою, покажи мені своє визначення безодні магії.
Хоча його ноги тремтіли, він встав. Амелл клацнув зап'ястям, і поруч з ним відкрився портал. У цей момент весь острів поринув у величезний тиск, ніби сама сила богів обрушилася на всіх. Навіть Гілдарс відчув це на іншому кінці.
– Чорт! Сподіваюся, що там батько, інакше діти можуть загинути! - Гилдарс миттєво схопився і зник у напрямку корабля.
З порталу вийшов неймовірно потужний чоловік. Його м’язисте тіло було голе, і він випромінював неймовірну силу. Ельза, Венді та Люсі не змогли стримати подиву, як тільки могли підняти голови.
- Лео, це Преч. Відведи його на острів, обчитай його в Мертвих землях. Не будь милосердним. Якщо він помре, це нормально, — сказав Амелл.
- Так, Величний Творець! - Лео схопив Перешта за шию, кинув його в портал і стрибнув слідом.
— Ну ось, тепер про це попіклувалися, — Амелл посміхнувся групі людей, що сиділи з виразом благоговійного жаху на обличчях.
Ельза першою прийшла до себе за нею Кана.
- Шановний засновник, хто це був? Я ніколи не відчувала такої сили. У порівнянні з ним Аніда здавався пилюкою, — сказала Ельза, її очі були захоплені.
- Мій підлеглий. Ви всі знаєте про Райський острів, так?
- Так, звичайно! - Неспокійно відповіла Кана. - Можна мені якось поїхати?
- Звичайно! - Амелл підійшов до неї і почав тискати її щоки. - Ти така чарівна, що я не можу насититися!
- Досить! - Кана відштовхнула його, щоб звільнити місце для дихання.
- У будь-якому разі, на моєму острові п'ять правителів. Кожен відповідає за одну ділянку землі, — продовжує Амелл.
- Таких, як він, чоловік п'ять. Я обійдуся без візиту на ваш острів, — ліниво махнув рукою Грей.
- Для мене буде честю коли-небудь відвідати ваш острів, пане засновник! - Майже викрикувала Ельза від хвилювання.
- ВСЕ В ПОРЯДКІ? - Гілдартс врізався у стіну корабля. Його очі мінялися з боку в сторону. - Він тут? Все ще живі?
Зрештою його погляд зупинився на Амелі.
- Батьку, чорт забирай! Не викликай його за межі острова, аура надто сильна для більшості. Дехто з них вже непритомнів, тому сів на землю і відчув полегшення.
- Гілдарс, бийся зі мною! - Нацу тільки зараз прокинувся, почувши голос Гілдартса. Він стрибнув на нього, але за секунду був збитий з ніг.
— Не зараз, Нацу, — тільки й сказав Гілдартс, проходячи повз нього до батька. - Батьку, навіщо ти його сюди покликав?
- Я щойно відправив майстра сердець Грімуара на острів. Я попросив Лео приїхати, щоб забрати його. Цей чоловік мій старий друг. Хто б міг подумати, Амелл усміхнувся, наче все це не мало жодного значення.
- О, ладно! Ух ти, я на секунду занепокоївся, — Гілдартс сів на землю і полегшено зітхнув. - У будь-якому випадку, оскільки тут все в основному вирішено, я мабуть повернуся. Атлас і я все ще повинні закінчити місію.
- Гілдарс! – закричала Кана. Вона поглянула на Амелла, який стояв там з гордою і підбадьорливою посмішкою.
- Хм? Кана, що сталося? - Гілдартс бачив напружену атмосферу і почувався трохи наляканим.
– Я...
- Вона твоя дочка, дядю, — недбало сказав Грей, позбавляючи її цього моменту.
Вираз обличчя Ґілдартса змінився від роздратування до повного шоку. Зрештою він подивився на Амелла, ніби прохаючи допомоги.
- Вона моя онука, це точно. І, якщо ви мене вибачите, я повинен позбавити життя з цього молодого чоловіка за те, що він вкрав у неї це возз'єднання, а Амелл повернувся до Грея, який застиг від страху.
- Е-е, старина, я...
- Прибереги це для леді Смерті. Ви зустрінетесь з нею раніше, ніж думали, — Амелл схопив Грея за комір і підняв у повітря. - Вибери спосіб, яким ти хочеш померти. Це не може бути швидко.
— Дідусю, відпусти Грея, мені все одно, — сказала Кана.
Вона повернулася до Ґілдартса, не знаючи, що сказати, але і не відступаючи. З нізвідки перед нею з’явився Гілдартс і зайнявся її. Він майже нічого не сказав і не проколов ні сльозинки.
- Вибач, що не помітив цього раніше. І я шкодую, що був такий егоїстичний, щоб не дати тобі можливості розповісти мені. І мені дуже прикро, що він дізнався про це раніше.
Гілдартс злегка відрізав її від себе, його погляд став серйозним і проникливим. Він заглянув їй прямо в очі, наче намагаючись знайти відповідь на якесь важливе питання.
- Мені дуже шкода, що він це зробив і в його голосі звучала щира жалість. Потім він незручно повернув голову, наче збираючись із думками, і додав: « Не могла б ти назвати мені ім’я твоєї матері?