На невідомому острові в Новому Світі височіла величезна споруда. Його розмір був у захопленні від уяви, а сотні солдатів з кам’яними обличчями охороняли його. Острів був під владою могутньої організації Ґотеї. Саме вони були відповідальні за знищення штабу морського дозора. Усередині будинку було ще більше, ніж зовні, що здавалося неможливим без магії, яку володіли Готеї. Усередині цього простору площа острова перевищувала розміри споруди у десять разів.
У центрі будинку Амелл та декілька інших лідерів обговорювали наслідки війни і майбутнього. У кімнаті були присутні Б’якуя, Ширю, Бредлі та інші командири і кілька високопоставлених офіцерів. Вони перебували в одному приміщенні з такими людьми, і це негативно впливало на їхні розумові здібності.
- Лорд Амелл, я вважаю, що після того, як ми розберемося з вижиломи, наш наступний крок — виступити проти Великої Мамочки. Біла Борода вже не становить для нас загрози. Кожної спроби поговорити вона ігнорувала, — Широю вимовив ці слова, тримаючи в руці планшет.
- Я згоден! Велика Мамочка нерозсудлива, імпульсивна і нікому не вірна, навіть своїм дітям. Вона готова пожертвувати своїм старшим сином, щоб тільки зберегти свою владу. Я пропоную знищити її та її спотворену сім'ю, слова Бьякуї мали велику вагу, адже він був спадкоємцем трону. До цих пір він був єдиним, хто відкрито заявив, що не відмовиться від влади, якщо її передукладуть. Наруто і Ґілдартс не хотіли мати нічого спільного з троном, як і Бредлі, який вже передав своє місце Б'якуї. Вони не хотіли бути пов'язані з такою громіздкою структурою.
- Я вважаю, що мій син і Ширю говорять розумно. Вона надто небезпечна, щоб залишити її живою. Якщо ви, лорде, хочете зберегти її життя, нам доведеться сильно обмежити її свободу - слова Бредлі також не залишилися без уваги. Коли двоє дітей Амелла висловлювалися, інші не мусили додавати нічого.
- Я теж згоден. Їхня епоха закінчилась. Пірати в цьому морі ніколи не зникнуть, але жоден пірат не може правити вічно. Трин Четирових Імператорів має перейти до наступного покоління, слова Амелла нависли невидимим вантажем над усіма присутніми. Після різанини його поведінка змінилася. Поки війна не закінчиться світовим урядом, він відмовлявся повертатись додому до Сильвії, бо в цій війні його чоловік не міг бути зразковою людиною. Тепер Готеї потребували безсердечного імператора, і він не хотів, щоб вона або Близнюки бачили його таким.
- Дідусь, дозволь мені поїхати туди. Я швидко розберуся з усіма, — Б’якуя схилив голову на знак покори.
- Добре, візьми з собою командирів. Ви всі відправите туди. Ніякої пощади піратам Великої Мамочки. Не буде тих, хто вижив. Але пам'ятайте: ви не повинні вбивати невинних свідків. Готеї не вбивають цивільних людей.
- Так, дідусю! - Бьякуя вклонився, як і інші.
***** * $xaплю by + augn
Амель йшов по довгих коридорах будівлі, що супроводжувався Буковнею. Вони вирушали в особливе місце, де жили дуже важливі люди. Підійшовши до масивних сталевими дверима, які були в п’ятдесят разів вище Амелла, вони зупинилися.
- Лорде Амелл, чим ми зобов'язані вашому візиту? - Охоронець біля дверей схилив голову.
- Відкрий двері, я вйду.
- Ви впевнені, мілорд? Останні чотири дні вони без зупинки стукали в ці двері. Я впевнений, що вони атакуватимуть вас під час першого ж погляду.
- Ти не питаєш імператора! - Ширю сердито подивився на охоронця. - Відкрий двері!
Охоронець кивнув нервово і побіг у маленьку кімнату з приладами управління. Через кілька секунд масивні двері почали повільно відкриватися. Коли щілина розширилася, Амелл побачив кімнату і люди всередині побачили його та Ширю.
- Дивіться, хто це! Наш викрадач, ха-ха-ху! - Монкі Ді Гарп сидів на підлозі з звичайною спокійною посмішкою.
- Ти тут не полонений. Ти можеш піти в люб'язний час, а Амелл потиснув плечима. - Тобі просто потрібно пройти повз ці двері.
Кімната була величезна. У ній були тисячі людей — молодих, старих і різного віку.
- ТИ ЧУДОВЩЕ! - Молодий морський дозорний кинувся на Амелла. Не відчуваючи страху, він нападав з гніву і смутку. Амелл злегка постукав ногою по підлозі, і хлопчик приріс до сталевого покриття.
— Ґарп, тримай своїх людей під контролем, — сердито сказав Шірю.
- Хіба можна його звинувачувати? Хлопчик ніколи раніше не бачив війни. Для нього все це в новинку, - стоїчно вимовила Цуру, ще один ветеран морського дозора. Усі в кімнаті мовчки спостерігали за тим, що відбувається.
- Як тебе звати, хлопче? - Амелл підійшов до огрядного, що вріс у підлогу. - Постарайся заспокоїтися. Зло не покращить ситуацію.
- Ти чудовисько! - Хлопчик ледве стримував емоції. Його обличчя котилися сльози, а голова розкололася від болю.
- Вибору немає, а Амелл приклав палець до лоба хлопчика. - Розумію, Кобі. Ти ледве брав участь в одній битві. Я розумію, чому це так важко для тебе. - Амелл передав хлопчику трохи енергії, і його емоції заспокоїлися. Він знову зміг дихати.
- О-відкуда ти знаєш моє ім'я?
- Я більше, ніж здається, — Амелл клацнув Кобі по голові, і хлопчик відкинувся назад, повернувшись на своє місце. Амелл оглянув усіх присутніх. - Багато з вас задумуються, навіщо я привів вас сюди. Дехто вже знає. - Він зустрівся поглядом з Гарпом.
- Ти хочеш, щоб ми приєдналися до тебе, — недбало кинув Ґарп. Морські піхотинці навколо нього в шоці переглянулися. Вони ніколи не думали, що це може бути причиною.
- Так, правильно. Амелл посилив свою присутність. - Я не пояснюватиму свою кінцеву ціль. Але знайте, що я збираюся переслідувати світовий уряд. Ви можете відмовитися. Якщо ви відкажитеся, то підете з цієї бази вільними людьми. Ми не будемо переслідувати вас, і нам буде все одно, що ви вирішите робити зі своїм життям. Але пам’ятайте одне: морського дозору вже немає!
- Я відмовляюся! У мене більше немає причин битися.
— Моя війна закінчилась, — відразу ж відповів Ґарп.
Цуру кашлянула і додала:
- Я теж. Напевно, пора на пенсію.
Після їхніх слів у кімнаті почалася ланцюгова реакція. Кожен колишній морський піхотинець відмовився від служби.
- Цього я і очікував, — спокійно витворив Ширю. Він був задоволений, бо морські піхотинці ніколи не викликали у нього симпатії.
- Я згоден! - Розголос Кобі гучно відбивається від стін. Хлопчик бачив ненависть і огиду тих, хто був йому найближче.
- Я приєднаюся до вас, але на трьох умовах, — продовжив він.
- Тоді говори, хлопчику, — посміхнувся Амелл.
- Перше: ніяких воєначальників. Друге: добробут людей планети має бути на першому місці. По-третє, володіння або виготовлення рабів стає незаконним. Якщо ти виконаєш ці умови, я приєднаюся до Готею.
- Один з них вже зроблений. Система воєначальників зруйновано, і вони тепер під моїм контролем. Що стосується решти... Коли світовий уряд впаде, я обіцяю, що зроблю все для справедливості і викоренення рабства.
- Тепер я можу задати тобі питання, юний Кобі? - З цікавістю подивився на нього Амелл. - Чому ти вирішив приєднатися до мене?
- Якщо світ повинен змінитися, я хочу зробити свій внесок мінімізуючи жертви. Я вірю, що твій шлях може бути таким. Але якщо це не так, я без вагання оберну свою зброю проти тебе.
- Ось у чому суть боротьби. Не забувай про це рішення. Якщо я зійду з дороги, мені знадобиться твій клинок, щоб вказати правильний напрямок. Амелл помітив, що за кілька секунд хлопчик наче подорослішав. Чи це був наслідок війни, чи просто його характер? Він не знав.
- Гадаю, я теж приєднаюся до вас, — ліниво пролунав голос з далекого кута. Це був Аокіджі, або тепер Кузан, оскільки його звання адмірала було скасовано. Він лежав на боці, прикривши одне око.
- Я сам не дуже користуюся, але якщо ти збираєшся переслідувати світових аристократів я з радістю приєднаюся.
– Кузан, думаю Кал буде рада це почути. До речі, тобі варто відвідати її в медичному крилі. Вона все ще не в змозі захистити тебе.
— Зрозуміло, значить вона жива. Кузан повернувся і закрив очі. - Я радий, — тихо вимовив він, і на його обличчі з'явилася усмішка.
– Я... Я теж приєднаюся! Куди піде Кобі, туди і я! - Став чоловік з довгим світлим волоссям. Він намагався виглядати хоробрим, але його тремтячі ноги видавали страх.
- Хельмепо, очі Амелла на мить спалахнули. - Я знаю, чого можуть досягти Кузан і Кобі. Чому ти мені потрібен?
- Може, я тобі і не потрібен! Але Кобі знає! Куди б він не пішов, я піду за ним. Мы команда!
Кобі втратив свою холодну маску, і на його обличчі з'явилася тепла усмішка. Хельмепо був для нього справжнім другом, і ці слова багатозначні.
- Я розумію, молодий чоловік. Згоден. Кузан, Кобі і Хельмепо. Ласкаво просимо до Готей. Ніяких піратів, ніяких морських піхотинців. Тепер ви солдати, які служать під час наймогутнішої імперії в історії!
Амелл натягнув пальцями пальці, і тисячі морських піхотинців у кімнаті зникли. Мало хто залишився.
- Імперія? Ви ж не пірати? – запитав Кобі, злегка шокований силою телепортації Амелла.
- Ні! Пірати були прикриттям, яке ми використовували шістнадцять років тому, коли я проголосив себе імператором. Піратський імператор був просто способом швидко отримати популярність. Готеї ніколи не вбивали цивільних людей, якщо тільки вони не були жертвами війни. У нас строга мораль і правила, на відміну від більшості піратів. Ви побачите, що готеї не дуже відрізняються від морських піхотинців. Єдина відмінність - наша сила.
- Яка твоя мета зараз? - Цуру і Ґарпа не телепортували. Тепер, коли всі пішли, вона могла задати питання, які не стала б ставити при інших.
- Поки ми говоримо, мої командири йдуть за Великою Мамочкою. Її розбещеності скоро не буде. Те саме можна сказати про світовий уряд.
- Велика Мамочка? Хіба це не серйозна загроза? З ними все буде гаразд? - Кобі не турбувався їхнім здоров'ям, швидше він сумнівався в їхній силі.
- Я не був цілком чесним з тобою всі ці роки, — посміхнувся Амелл.
- Ти не кажеш, — обличчя Цуру застигло стоїчний вираз.
- Мої командири ніколи не використовували всю свою силу, борючись з вами. Навіть ти, Кузан. Кал може вбити тебе досить легко, якщо захоче.
– Чорт, - тихо пробурмотів Кузан.
- Велика Мамочка не буде проблемою. Готеї попіклуються про мирних людей. У них будуть вдома і їжа, але крім цього вони самі по собі.
Амелл глянув на Кобі.
- Бачиш, ми не такі злі як ти думаєш. Війна є війна, мені це не подобається, але люди вмирають і від цього нікуди не дітися.
- То чому ти нас врятував? Я думав про це з тих пір, як потрапив сюди.
- Те, що люди — твої вороги, не робить їх злими. Морські піхотинці, яких я врятував, були дійсно хорошими, і я вважаю, що їх варто було врятувати. Мені знадобилося багато сил, щоб витягнути вас усіх з того вибуху. Я врятував тих, хто, як я вірив, допоможе світові рухатися на краще. Незалежно від того, чи вони є частиною Готея, або ні.
Кобі мовчки кинув. Амелл подивився на Гарпа і Цуру та кинув їм щось.
- Що це? - Цуру роздивлялася маленький предмет у руці.
- Те, що я почав заради розваги, — посміхнувся Амелл. - Це група під назвою "Білий Лотос". Якщо ви бажаєте дізнатися більше, збережіть це. Якщо ні - викиньте.
Вони обидва поклали монету в кишеню.
Гарп зітхнув:
- У тебе є що-небудь поїсти?
— Ідіть за мною, — сказав Амелл і повів їх.