Море було неспокійним. Звістка про страту Ейса, одного з кращих командирів Білобородих, рознеслася по всьому світі. Ця подія неминуче мала призвести до війни, яка змусила всіх здригнутися. Людина, яка може знищити весь світ проти цілого морського флоту піхоти. Це увійде в історію як легендарний бій, який не тільки змінить долі учасників, але й переверне весь світ з ніг на голову.
У кабінеті адмірала Сангоку зібралися високопоставлені офіцери морської піхоти. Вони обговорювали план дій проти Білобородого. Серед них був Бредлі, який роздумував про те, що його батько Портгас Ді Амелл вже передбачив усі ці події. Бредлі розумів важливість цього дня і знав, що його місія ось-ось почнеться. Це був момент, якого він чекав більше десяти років. Війна, про яку йому розповідав батько, нарешті натупала. Те, як Амелл спланував та впровадив усі ці події, вразило Бредлі. Здавалося б, незв'язані речі сходилися в одне ціле, щоб створити ідеальний світ.
- Бредлі, ти з нами? - Сонгоку перервав його роздуми.
Бредлі підняв голову.
- Так?
- З тобою все гаразд? Здається, я вперше бачу тебе таким задумливим, - Сенґоку пильно подивився на нього, намагаючись вловити щось у його погляді.
- Я в порядке. Я просто готуюся до битви, що наближається. Він був майстром слів і ще кращим брехуном. Ніхто поки не підозрював його, що було дивно, враховуючи, наскільки прихованим він був у своєму особистому житті.
- У мене склалося враження, що тебе ніщо ніколи не турбує. Я вже почав думати, що ти взагалі не здатний на емоції. З легкою сарказмом зауважив Аокіджі.
- Звичайно, ти жартуєш. Я впевнений, що усміхався хоча б раз, — залицявся Бредлі.
- Не знаю щодо цього. Я не думаю, що твій рот може вигнутися вгору — продовжив Аокіджі.
- Не грубо, хлопче. Ти занадто молодий, щоб ображати мене, — Бредлі не звертав уваги на чужі погляди. Для нього було важливим лише ім’я його батька.
- Я б і не мріяв про це. Просто роблю спостереження, — спокійно відповів Аокіджі.
- Гаразд, досить! У нас багато справ і мало часу. Портгас Д. Ейс прийде завтра. Ми повинні бути повністю готові, — Сенґоку провів рукою по документах і зітхнув. - Наскільки ймовірно, що Амелл втрутиться? - Він подивився на Бредлі. Той був єдиним адміралом, який боровся і виживав проти більшості командирів Ґотея самотужки.
— Навіть не знаю, — Бредлі задумливо поклав руку на підборіддя. - Запитай себе. Що він виграє?
- Його мета — світовий уряд, у цьому ми цілком впевнені. Якщо він приєднається до боротьби, то може стати для нього шансом завдати серйозної шкоди за найсильнішими силами уряду, Сенґоку виглядав стурбованим. Вони готувалися до війни з Білобородим, але ситуація стане набагато складнішою.
- Бредлі, поговори зі своїми джерелами, слухайся шепоту. Все, що може розповісти нам про переміщення Готея. Якщо він збирається прийти, ми повинні бути на крок попереду, а не позаду.
- Зрозуміло. Не чекайте багато чого. Зрештою, він загадочений не просто так, - Бредлі щось написав на клаптику паперу і поклав його в кишеню. - А як щодо Великої Мами? Думаєте, вона буде діяти? - Він запитав, чекаючи на відповідь.
- Звичайно, що ні. Війна — це не те, з чим її можна пов’язати. Може бути, Кайдо зробив би щось подібне? – припустив Сэнгоку.
- Я згоден. Вона, мабуть, не зсунеться з місця, і до цих пір мовчазний Гарп заговорив, продовжуючи жувати закуски. - А як щодо нових імператорів? Чи зроблять вони що-небудь? - Він подивився на Сангоку.
- Ти маєш на увазі Джінраммі і Крокодайла? Не знаю. Якщо Амелл просунеться, то вони напевно зроблять те ж саме — Сенґоку відчув його знаменитий головний біль. - Наші завтрашні результати залежать від Амелла.
- Мені потрібно зв'язатися з Марі Джоа. Якщо з'явиться Готей, нам знадобиться світловий установка. Я все влаштую. Аокидзі, Кізару, ви двоє будете координувати наші сили тут. Ідіть і не підведіть мене!
- Зрозуміло! - Вони обидва відповіли, встали і вийшли з кімнати.
- Гарп, це ти... Просто сиди і дивись гарненько, — сказав Сэнгоку.
Ґарп підняв великий палець у відповідь, продовжуючи насолоджуватися печивом.
- Чудово! Ось і все на сьогодні. Наполегливо працюйте, щоб відповідати стандартам морської піхоти! - Він голосно і гордо заявив Сэнгоку.
Всі, крім Гарпа, пішли. Це було звичайним явищем, адже він майже жив у офісі разом з Сонгоку.
- Ми можемо померти завтра, ти це знаєш? - Гарп недбало запитав.
Сэнгоку глянув на нього з серйозним видом.
- Я знаю. Я не впевнений, що зможу перемогти Белобородого, навіть не рахуючи Амелла.
- Не хвилюйся. Є гарні хлопці, які поведуть дозорних за нами. До того ж, у нас була хороша і довга спільна робота, старий друже.
- Правда. Добре було б нарешті піти на пенсію, — вони обидва розсміялися і потім сиділи в тиші, насолоджуючись моментом спокою.
Завтрашній день стане або їх останнім днем як морських піхотинців, або останнього дня в їхньому житті. Хоч би що сталося, світ зміниться назавжди. І обидва вони знали, що це правда.