- Новий світ, лялечки-палки! Це ж повна маячня! - Санджі стояв у повному шоку, як і більшість тих, хто бачив, що цілий острів був знищений одним змахом руки. Як же можна стерти цілий острів з лиця землі? Санджі та інші члени команди « Золотого капелюха», які не спали, не могли зрозуміти, як взагалі може існувати така людина.
- Вибач, що не сказала тобі раніше. Я не хотіла, щоб ти почав ставитися до мене інакше через те, хто мій дідусь. Сподіваюся, ти зможеш пробачити мене, Луффі! - Робін не хотіла покидати команду і повертатися до Ґоти з Амеллом. Але вона розуміла, що не може контролювати Луффі або приймати рішення за нього. Якщо він скаже їй піти, у неї не буде вибору.
- Не переживай, все вже забуто! - У Луфі горіли очі від захоплення, коли він побачив цю неймовірну силу. Тепер про те, щоб Робін пішла з команди, не могло бути й мови. Навіть Зоро і Санджі могли б змусити його залишити її, якби він спробував відмовити, просто через страх що Амелл вб'є їх за те, що вони прогнали його онуку.
- І що тепер буде? - Серйозно запитав Зоро. Це було питання, яке всі хотіли поставити, але боялися. Що тепер? Вони вторглися на важливу урядову базу, а потім опинилися поруч з імператором, коли він все це знищив.
- Для вас нічого не зміниться, діти. Еніс Лоббі був у межах моєї досяжності, ви просто прискорили його руйнування. Робін тепер частина вашої команди, так що Сэнгоку і його морські дозорні зараз будуть приділяти вам більше уваги.
- Як ти можеш казати, що для нас нічого не зміниться? А якщо через тебе за нами пришлють адмірала? — Поцікавився Чопер, намагаючись звучати якомога грізніше і мужньо. Зора таємно захоплювався хоробрістю оленяка, який наважився так розмовляти з імператором.
- Тоді удачі вам, сутляки! - Амелл розсміявся, але отримав легкий шлепок по руці від Робін.
- Не будь таким злим, дідусю! - Їй не подобалося лякати милого маленького Чоппера.
– Ха-ха, прости, пробач! - Амелл перестав сміятися і з усмішкою нахилився до Чопера. - Маленький Чоппер, якщо за тобою пришлють адмірала, я пошлю одного зі своїх командирів, щоб він тебе врятував. - Він погладив оленя з голови, і той не посмів відмахнутися. - Як тобі таке?
- Гаразд, напевно! - Пробурмотів Чоппер, намагаючись приховати рум'янець на щоках.
- Тоді все вирішено! Але потім ваші нагороди точно виростуть. Тому готуйтеся до того, що за вашими головами почнуть полювати багато впливових людей. - Говорячи це, Амелл спеціально подивився на трьох найсильніших членів команди.
- Нехай приходять, кажу я. Мені потрібна тренування! - Зора з рішучим виглядом поклав руку на меч.
- Мохова голова правий, нехай йдуть! - Санджі закурив ще одну цигарку.
- Припиніть, ви двоє! У нас і так повно людей, які хочуть нас вбити! Нам більше нічого не потрібно! - Чопер хотів стукнути ці два м'язистих мозку один об одного.
- Що скажеш, Луффі? - Амелл повернувся до капітана. - Ти знаєш, що потрібно зробити?
- Я просто повинен перемогти їх усіх, вірно? - Луфі посміхнувся, і його невинність була очевидною. Він був ще чистішим душею, ніж Аанг, і це викликало щиру посмішку на обличчі Амелла.
- Саме так! Тобі краще так і зробити! Я довіряю тобі безпека Робін. Чи можу я довірити тобі захистити її від лиха?
- Звичайно, ніяких проблем, старий! - Луфі відповів так само недбало, як і своєму дідусю Ґарпу. Його ставлення до Амелу не змінилося, незважаючи на його становище і владу. Можливо, це був знак того, що він не звертав уваги на владу.
- Босс! - Відчувся зарозумілий голос Лаббока, коли він зі своїм братом спустився на маленький крижаний камінь. – Корабели та інші повстанці з Вотер-7 щасливо повернулися на свій острів. - Він зістрибнув на землю поруч з Робін.
- Молодці, ви двоє. Я думаю, ви троє вже зустрічалися з Лаббоком раніше? - Амелл подивився на трьох найсильніших членів команди. Зрештою вони кивнули, зрозумівши чому цей дивний зелений підліток знав про них і їхній план.
- Бачу, ви, хлопці, безпечно вибралися! Молодець! - Лаббок завжди тримався зарозуміло, ставлячи себе вище інших, включаючи деяких своїх колег-командирів.
- Перестань називати нас дітьми! Хіба ти не молодший за нас? - Санджі був роздратований поведінкою Лаббока, і після знайомства з Амеллам цей титул командира вже не лякав його так сильно.
- Що ти сказав, маленький засранець? - Лаббок вже збирався кинутися на Санджі, але його тіло раптово виявилося ув'язнений в лід.
- Перестань психувати, ідіот! - Тошіро сидів на своєму крижаному блокі з байдужим виразом обличчя.
- Відпусти мене, Тоші! Я вб'ю його! - Лаббок люто подивився на брата, і Санджі невпевнено відступив на крок, трохи злякавшись.
- Цей голос? - Луффі замислився. - Ти! Тоші-Гай! Ти - голос з того пристрою на нашому кораблі?
- Луфі, вибачся! - Робін тихо сказала, але було вже пізно.
- Ідіот! Ти можеш вбити їх прямо зараз! - Голос Тошіро був крижаним, і лід навколо Лаббока розколовся, як скло.
- Ніхто не вбиває нікого тут, — недбало сказав Амелл, і Лаббок з Тошіро відразу заспокоїлися. - Тошіро і Лаббок, двоє моїх командирів. Вони виглядають молодими, але вони в три рази старші за будь-кого з вас. Так що трохи поваги до старшого не завадить.
- А тепер, хто-небудь, заберіть Намі. Я відвезу вас назад до Вотер-7, де ви зможете привести себе в порядок. - Амелл почекав, поки Санджі забере Намі в візку і потім змахнув рукою, і всі вони почали плисти.
- Вау! МИ ЛЕТИМО! ЛУФФІ, МИ ЛІТИМ! - Закричав Усопп, балансуючи між диким захопленням і моторошним страхом.
- Тримайся за нами, Санджі! — Амел гукнув, і в ту ж мить ціла група зникла так само як комета під час подорожі до Уотер 7.
- АААA AaАКААЯ АВААаААНА АЗАААХАЕАО! - Налякавшись, Усоппа ставав все тихіше і спокійніше, поки Еніс Лоббі не залишився далеко позаду всього за кілька секунд.