Форум у Святій Землі Марії Ґеуаз, що на вершині Ред Лайна, служив основою для всесвітнього уряду. Коли Бредлі ступив на землю, під його ногами з’явилися маленькі тріщини. Його фізична присутність була настільки потужною, що сама місцевість не витримала тиску. Бредлі не був гігантом, але його аура змушувала людей почуватися незручно. Навіть найміцніша людина могла збити його погляд, якщо він не мав достатньої сили волі. У ньому була душа його батька, і це робило його лякаючим навіть для найвпливовіших людей.
П’ятеро старійшин світового уряду ніколи б не зізналися, що бояться Бредлі, але це правда. Їхні титули і влада нічого не означали для нього. Бредлі займав своє місце тільки тому, що світовий уряд розумів: мати його ворога було б катастрофою. Навіть з урахуванням усіх погроз драконів, імператорів та нових сильних гравців вони не могли дозволити собі додати Бредлі до списку своїх противників. Тому вони терпеливо зносили його, незважаючи на взаємну ворожість.
Бредлі і його учасники підійшли до воріт замку Пангея. Ті, хто стояв на посту, знервовані до глибини душі, побачивши його наближення. Його кроки були спокійними, але надзвичайно потужними.
- Адмірале Бредлі! Ласкаво просимо до замку Пангея! Головнокомандувач Конг чекає на вас всередині! - Капітан охорони віддав честь, намагаючись приховати тремтіння у голосі.
Бредлі подивився на нього зверху вниз, його обличчя було безстрасним.
- Якщо ти коли-небудь знову зупиниш мене заради таких дрібниць, я вб'ю тебе, — холодно вимовив він.
Капітан напружився, кивнув і поспішно махнув рукою, щоб ворота відкрилися. Бредлі зайшов на територію замку і, пройшовши ще п’ятнадцять хвилин без перешкод, опинився перед кабінетом Конга. Його рука торкнулась масивних дверей, прикрашеної золотом.
- Заходьте! - Зсередини пролунав владний голос.
Бредлі відкрив двері і увійшов.
— Доброго дня, Конг, — шанобливо сказав він.
- Поки ти тут, ти не можеш називати мене Конгом. Для тебе я - головнокомандувач, — голос Конґа був грубим, але сильним. - Будь ласка, говори про важливі речі. Я вже сказав, що буду виконувати накази з поваги до тебе як колишнього морського піхотинця. Але якщо ти чекаєш, що я буду звертатися до тебе з цим дурним титулом, ти сильно помиляєшся. У той день, коли я проявляю до них хоч краплю поваги, я визнаю, що світові аристократи добрі. Але цього ніколи не станеться.
Бредлі був єдиним, хто міг так розмовляти з Конгом і не отримати за це твердження. Конг намагався його усмилити, але Бредлі був сильніший. Світовий уряд боявся, що він піде і приєднається до імператорів або, ще гірше, до Дракона. Тому вони виявляли терпеливість.
- Ти пишеш тут нашу долю, Бредлі. Коли-небудь ти точно вб'єш мене, - Конг тяжко зітхнув.
- Ну, якщо ти так кажеш, - обличчя Бредлі залишалося непроникним, але в його очах мигнула ледь помітна усмішка, яка могла б змусити плакати навіть імператора. - Тепер скажи, навіщо я тут?
Конг кинув:
- Голосування відбулося. Ти обраний наступником Сангоку на посаду адмірала флоту.
Його тон був серйозний. Він не хотів, щоб Бредлі поставився до цього легковажно чи відмовився. Конг вважав, що Бредлі потрібен на цій посаді, навіть якщо його ставлення було проблемою. Коли справа дійшла до контролю і боротьби з імператорами, ніхто не впорався краще.
— Це зайняло у тебе надто багато часу, — на губах Бредлі з’явилася легка усмішка.
Конг підвів брови:
- Ти очікував отримати цю посаду?
- Кізара не подобається цим п'ятирам і більшості старійшин, Аокіджі взагалі не хоче цього робити. Було цілком природно, що вона дістанеться мені, — зарозумілість в його голосі залишила у Конга неприємний присмак, але він не став сперечатися.
- Гадаю, це правда, — Конг відкинувся на спинку стільця. - Нам ще багато треба обговорити, так що влаштовуйся зручніше.
Він витягнув з-під столу стос паперу.
- О, чудово, паперова робота! - Бредлі сів у крісло.
Конг криво посміхнувся:
- Протягом наступних кількох годин ти пізнаєш весь біль цієї роботи.
Він кинув папери на стіл, і той задрижав так сильно, що здавалося, ніби він ось-ось розвалиться.
— Я не можу чекати, — сухо відповів Бредлі.