Хаос, хвилювання, тривога - все це змішалося в голові Амелла. Хто б міг подумати, що такий страх може відчувати людина? Але зараз він боявся. Причина була проста - народження його дитини. Амелл нервово ступав біля дверей медичного крила нульового відділення. Усередині була Сильвія, його дружина, яка в цей момент народжувала їх дитину. Доктор заборонив Амелу бути присутнім при пологах, і на це була вагома причина. Невелика частина його аури випадково вирвалася назовні і вирубила всіх медсестер, крім самого лікаря. Амелл найняв цю докторшу саме тому, що вона була могутньою піраткою і могла впоратися з подібними ситуаціями. На щастя, нічого серйозного не сталося - тільки медсестри втратили свідомість.
Через деякий час двері величезного медичного крила нарешті відкрилися. Лікарка, яка приймала пологи і вигнала Амелла з кімнати, вийшла з легкою посмішкою на обличчі.
- Тепер ви можете увійти. Діти вже тут! - Її голос був спокійним, але він відчував втому і радість.
- Діти? - Амелл уловив множине в її словах, але подумав, що це мабуть помилка через перевтому.
- Так, малюки. Ваша дружина щойно народила близнюків, Лорде Амелл.
- Близнюки? Ну, цього я точно не очікував.
- Можливо так воно і є, Лорде Амелл, але це тепер реальність. Вам варто піти до Леді Сильвії, вона дуже втомилася і їй не завадить ваша допомога. - Доктор злегка вклонилася і відійшла, залишивши Амелла у повному мовчанні.
- Близнюки, значить. Всесвіт, здається, відповідав на її бажання. Один піде на мій шлях, інший - за нею. Сподіваюся, вона не буде вимагати опіки над обоми. - Амелл посміхнувся і зайшов до кімнати.
Його погляд відразу впав на Сильвію, яка лежала в ліжку, тримаючи на руках два маленьких скибка.
- Привіт, красуне! - Амел підвівся і сів на край ліжка, зустрівшись з втомленим, але пристойним поглядом дружини.
- Я чув, ти зробила не одне, а два чуда. - Він говорив тихо, ретельно підбираючи слова. Злити жінку відразу після пологів - погана ідея, тому він двічі думав, перш ніж щось сказати.
- Абсолютно вірно. - Сильвія більше не дивилася на свого чоловіка, її погляд був прикутий до новонароджених дітей.
Амелл не хотів переривати цю мить, але йому дуже хотілося взяти на руки малят.
- Тобі не потрібно бути такою обережною, любий. Я більше не серджуся на тебе. Та і як я могла, маючи на світі двох таких красуню? — Сильвія жестом запросила його підійти і взяти одного з дітей.
- Я не можу відмовити тобі в цій зустрічі, бо ти також приклав руку до їхнього створення. - Вона посміхнулася, як хитра, але стомлена лисиця, і дозволила Амелу взяти малят на руки.
- Дівчинка і хлопчик? - Він подивився на дружину, і вона кивнула у відповідь.
- Цей ангелочок мій, я вже нескінченно люблю його. Я тільки що зустрів тебе, але вже люблю більше життя. - Амелл тихо заговорив з маленькою дівчинкою, яка спокійно спала в його руках.
- Тато захищатиме тебе вічно.
- Я рада, що ти так сильно прив'язався до нашої дочки, але ти не можеш претендувати на неї як на шматок землі.
- Звичайно, ні, але цей ангелочок точно мій. - Амелл перестав дивитися на Сильвію і знову пильно дивився на дочку.
- Я навчу тебе всьому, що знаю сам. Я зроблю з тебе монстра, що руйнує світи. - Його тон був таким недбалим і милим, незважаючи на слова про знищення.
Сильвія похитала головою і подивилася на сина.
- Тоді я заявляю свої права на цього чудового маленького диявола. Я буду розвивати твій розум, щоб ти перейняв усіх до тебе. Ти зміниш світ не силою, а розумом і добротою. — Поклявшись, Сільвія та Амелл подивилися один на одного і розсміялися.
- Ти будеш чудовою матір'ю, як завжди. - Амелл з усмішкою подивився дружині в очі.
- І ти теж. Жодна дитина не може почуватися в більшій безпеці, ніж з тобою.
— Майбутнє тепер виглядає світлим, — сказав Амелл і поцілував дочку в лоб.
- А як щодо імен? Ти вже щось вирішила? - Він подивився на дружину.
- У мене є ідея. Для неї Валері. Для нього Валеріус. - Як тільки імена були вимовлені, все встало на свої місця у голові Амелла.
- Це абсолютно ідеально! - Він подивився на доньку.
- Ласкаво просимо в цей світ, Валері.
У свою чергу Сильвія привітала сина:
- Ласкаво просимо, Валері.
Вони подивилися один на одного, потім на своїх дітей.
- Ми зробили це, люба! - Сильвія тихо сказала, поки Амелл ніжно гладив Валері по щоці своїм великим пальцем.
- Так. - Він відповів, і маленька сльозочка скочувалась по його щоці.