Битва набирала оберти, але все йшло зовсім не так, як очікував Кайдо. Замість очікуваного тріумфу розгорнулась справжня бійня, як і передрік Амелл. Пірати з команди Ґотея, незважаючи на те, що були звичайними членами екіпажу, виявилися краще екіповані і навчені, ніж будь-яка інша піратська команда, навіть якщо вона належала імператорові. Вони буквально знищували команду Кайдо, і колись чистий яскраво-синій лід тепер був залитий кров'ю, яка його в червоний колір.
Кайдо вибрався з кратера, який утворився після удару Амелла. Його рани загоїлися, але кожен удар ворога відчувався так, ніби в нього налетів цілий військовий корабель. Кайдо був розлючений. Він зустрівся поглядом з Амеллом, який спокійно ширяв над кратером. У руці Амелла з'явився маленький шар із чистого вітру, і він направив його на корабель Кайдо.
- Попрощайся зі своїм єдиним виходом звідси, — холодно вимовив Амелл і випустив кулю.
*Бум!
Корабель Кайдо розлетівся на шматки, а сильний порив вітру поглинув усі три його кораблі. Через кілька секунд від них залишилось лише тисячі дрібних уламків.
- Амелл! Я вб'ю тебе! - Заревів Кайдо, і його хакі поширився по полі бою, вирубавши незліченні кількість піратів. Навіть більшість репортерів, які були на Дрессроузі і потрапили у цю війну, знепритомніли. Вони стояли на березі, занотовуючи битву, але тепер мало хто залишився в строю.
- Давай ще пограємо, — з усмішкою сказав Амелл і кинувся вперед, вдаривши Кайдо в груди та вправно ухиляючись від його палиці. Кайдо відлетів назад на лід, і кров хлинула з його рота, як водоспад.
- Озирнися гарненько, Кайдо, ти програєш, — спокійно вимовив Амелл, прикриваючи вказівний палець правої руки вітром. Він помахнув рукою в сторону групи піратів-звірей, і з'явився величезний клинок вітру, який розрізав кожного з них. Земля захиталася кров’ю, і Амелл випадково посміхнувся. Повітря навколо став важким, коли його намір убити вирвалося назовні.
- Босе, ви трохи хвилюєтесь? - Почувся голос Хісокі, який з'явився за спиною Амелла, ніби був там весь цей час.
Амелл глянув на нього.
- Просто моє старе "я" дає про себе знати.
— Звичайно, - хіхикнув Хисока.
Амелл потиснув плечима.
- Хисока, позаботься про хедлайнера і дай волю своїй фантазії, - сказав він, вказуючи на лідерів атаки піратів-звірей, які все ще трималися.
- Вже, босс! - Відказав Хісока і зник з поля зору.
Амелл повернувся до Кайдо.
- Ну що, Кайдо, ти все ще думаєш, що можеш перемогти? - запитав він з легкою насмішкою.
Кайдо вийшов за межі свого звичайного божевілля. Почувши запитання, він видав бойовий клич і його тіло почало швидко змінюватися. Невдовзі над полем бою ширяв величезний дракон, і його тінь накрила постійні битви. Усі дивилися на нього — хто з захопленням, хто із жахом.
— Принаймні він помре у своїй найкрутішій формі, — з холодним спокоєм сказала Кел, яка стояла на кораблі.
- Після всього, що він бачив, я не можу повірити, ніби Кайдо все ще думає про можливість, — додав Ваш.
Він, Кал і Тошіро не мали потреби в битві. Тому вони просто спостерігали за тим, що відбувається.
— Деякі люди просто не вчаться, — зауважив Тошіро, навіть не дивлячись на битву. Він був зайнятий лепкою крихітних крижаних статуй.
Вэш кивнув.
Кайдо та Амелл почали обмінюватися ударами. Їх схоплення знищувала все на своєму шляху, забираючи життя тих хто виявився занадто близько. Кайдо використав всю свою силу, кожен помах його кігтеєю був наповнений неймовірною силою. Їхня швидкість бою була така, що хедлайнери не могли стежити за ними. Тиск вітру від зіткнень руйнувало лід, залишаючи кратери різних розмірів.
- Ну ж, Кайдо, ти можеш придумати щось краще? - Насміливо сказав Амелл, відбиває сотні ударів дракона.
Амелла лише злила Кайдо ще більше. Весь цей день здавався йому жартома, і це турбувало Кайдо найбільше.
- Теплове дихання! - Кайдо закричав і випустив вогняну атаку в бік Амелла, але схибив. Атака продовжувала рухатися до трьох командирів, які стояли на своїх кораблях.
- Я впораюсь, — спокійно сказала Кел, і її праве око засвітилося золотистим світлом. Вона зібрала магію в рот і випустила своє власне гаряче дихання, щоб зупинити атаку Кайдо.
Дві сили зіткнулися в повітрі, спричинивши сильний вибух, який зруйнував величезну частину льоду і забрав життя багатьох піратів.
Кінг, який зараз бився з Ґатсом, озирнувся.
- Праве око голих богів. Дозволяє їй копіювати будь-яку здатність, яку вона бачить поки підтримує зоровий контакт з ціллю. Ще один страшенно роздратований противник — пробурмотів він, продовжуючи обмінюватися ударами з Гатсом.
- Кайдо, як ти себе почуваєш? Ти вже відчуваєш розпач своїх людей? - Амелл усміхнувся жорстоко. Він витягнув меч і зник з виду.
- АААAaА! - Розповідався болісний крик Кайдо, коли Амелл з'явився перед його обличчям і проколов його ліве око.
- Виявляється, ти все-таки не безсмертний, — спокійно сказав Амелл, витягаючи меч. Кров хлинула з окониці Кайдо.
- Амелл! - Заревел Кайдо і блискавично замахнувся кігтями, але його руки раптово зупинилися, коли Амелл підняв палець, ухиляючись від усіх ударів.
- Не так швидко, Кайдо. Народ Венно дуже ненавидить тебе, тому я виберу собі роль месника і карателя - холодно вимовив Амелл на нерухомого Кайдо. - По-перше, ти використовував вогонь для того, щоб почати своє правління над Вано, так що дозволь мені використати полум'я, аби покласти край твоєму правлінню.
Амелл повернув руку вгору, і в його руці спалахнуло полум'я.
- Дозволь мені показати тобі пекло! - Він підлетів і поклав руку на один з масивних драконів пальців Кайдо.
Полум'я почало проникати під шкіру Кайдо, і його обличчя спотворено від люті, яка швидко змінилася нестерпним болем.
– А-а-А! - Він закричав, його голос наповнився агонією.
Місце, де Амелл доклав долоні, почало плаватися і за кілька секунд було видно кістки. Це був перший раз, коли хтось зміг проникнути під шкіру Кайдо, що шокувало всіх піратів з його команди. Джек, який у той час бився з Б’якуєю, був приголомшений побаченим. Кінг помітив це, запаниковал. Він кинувся у бій і з лютістю побіг до Амелу, його тіло випромінювало смертельну енергію.
- Амелл! Ти помреш зараз! - Заревів Кінг, перетворившись у величезного динозавра.
Амелл помітив його наближення і легким рухом пальця направив масивну руку Кайдо в сторону Кінга. Той не встиг повернутися, і удар прийшов точно в ціль.
- Що? - Кінг намагався захиститися, але сила удару відкинула його на лід, залишивши глибоку вм'ятину. Він ледве піднявся, його обличчя виражало шок і замішання.
- Пане Кайдо! Що ви робите? - Він закричав, але Кайдо продовжував кричати від болю, бо полум'я майже повністю зруйнувало його руку.
— Тепер цим кораблем керує не Кайдо, — холодно вимовив Амелл, рухаючи рукою. Кінг з жахом побачив, що рука Кайдо повторює рухи Амелла.
- Що ти з ним зробив? - Кінг люто заричав. Він випустив величезну кулю в сторону Амелла, але той лише вказав пальцем і зупинився на місці. Потім він зіскочив до розмірів баскетбольного м’яча й полетів назад у Кінга.
Коли куля вдарив Кінга, стався потужний вибух.
- Як ти себе почуваєш, Кайдо? — Амел запитав, дивлячись на нього без тіні жалю.
Кайдо не міг відповісти. Біль був настільки сильний, що він мало не вмів.
Кінг лежав на землі, важко поранений. Його тіло повільно відновлювалось, але він ледве міг стояти. У цей момент до нього підбіг Овчарка, один з командирів.
- Сер Кінг! Нам потрібно відступати! Ми програємо! Ми втратили дуже багато людей, а вони майже не зазнали втрат! - його голос звучав вже не так шанобливо.
Кінг хотів заперечити, але на якій основі? Він був надто слабий, щоб битися з командирами ворога, не кажучи вже про Амелу.
- Продовжуйте битися! У нас немає кораблів для відбуття! Або ми помремо, або вони! Це наказ капітана! - Проревів Кінг, повільно піднімаючись. Його тіло було вкрите кров’ю, але на обличчі читалося рішучість.
- Ти збожеволів, Кінге! У нас немає шансів! - Закрикнув Шипсхед, один з піратів, і кинувся бігти.
Але він не встиг далеко піти. Дві бинти пронеслися повз Кінга і обернулись навколо ніг Шіпсхеда. Жінка, повністю закутана в бинти, підлетіла і вдарила його ногою в спину, збивши з ніг.
- Що сталося з усією твоєю хоробрістю, маленька овечка? Нещодавно ти називав мене дурною жінкою, вона підняла голову і поцілувала в щоку. - Ти вкрав у мене поцілунок, і це заслуговує покарання.
Вона вдарила його обличчям об землю з такою силою, що зламала йому ніс.
- Сер Кінг! Рятуйте мене! - Він закричав, але Кінг лише стояв і спостерігав.
- Зрадник заслуговує смерті. Убий його, - холодно наказав Кінг.
- Як забажаєте, пане Кінг! - Ігриво відповіла жінка і швидко рухнула, згорнувши Шипсхеду шию.
- Як тебе звати, дівчинка? - запитав Кінг, важко дихаючи.
— Аромат, — відповіла вона, злегка схилившись.
- Смішне ім'я, — помітив Кінг. - Він був зрадником, але піратом нашої команди. Дозволь мені винагородити тебе, зломивши тобі шию.
Аромат не виказала ні краплі страху. У цей момент за спиною Кінга розступилися важкі кроки, і він почув голос Гатса:
- Це станеться тільки в тому випадку, якщо ти виживеш у схопленці зі мною.
Без попередження Ґатс кинувся на Кінга, обваливши його меч. Кінг намагався захиститися, але меч все ж встромився у його руку і закричав від болю.
— Як сказав капітан, час гри закінчився, — холодно вимовив Гатс і відрубав Кінгу руку.
Кров хлинула рікою, а крик Кінга наповнив поле бою.
— Нічого особистого, — сказав Ґатс і вдарив Кінга в груди, відкинувши його туди, де лежав без свідомості Джек.
Гатс перескочив через Джека і впав на Кінга коліном, який спричинив сильний вибух. Ще один крик болю, і меч Ґатса проколов живіт Кінга в червоний.
- Ти був досить зайнятий. Шкода, що ти вже пішов, — сказав Ґатс, але на його обличчі не було ні краплі жалю.
- Ти дійсно жорстокий, коли починаєш битися по-справжньому, - зауважив Бьякуя, сидячи на тілі Джека і витираючи кров з клинка.
Гатс подивився на нього:
- А ти?
- Навіщо дозволяти Джеку страждати ще більше? - Хтось запитав, дивлячись на Б'якую.
Б’якуя потиснув плечима, а обличчя не було таким спокійним.
- Для всіх людей, яких він мучив протягом багатьох років я вважаю це правосуддям.
- Це на тебе не схоже. Що сталося з апатичним Бьякуя, якого ми знали?
- Нічого особливого. Просто думай про мене як про похмурого жнива помсти. Я просто призначаю покарання, якого заслуговує ця людина.
Він підняв меч і підійшов до Джека, який лежав на землі. Б'якуя без коливань перерізав йому горло. Рана відкрилася, і кров хлинула назовні. Джек відкрив очі, намагаючись закричати, але не зміг видати ні звуку. Його погляд впав на Б'яку, який стояв на його грудях, тримаючи закривавлений меч. Капли крові падали на тіло Джека.
Він знав, що смерть близька. У нього не залишилось сил навіть на те, щоб поворухнутися. Його тіло було спотворене після жорстокого биття, яке Б’якуя влаштував від самого початку їхньої боротьби.
- Як... Як це сталося? Вони завжди були такими сильними? - Джек прошепотів, не знаходив потіхи в тому, що смерть була всього за кілька секунд від нього. - Капітан помилявся. Немає жодних підстав шукати це відчуття.
Його зір почав розпливатися. Останнє, що він побачив — це Б’яку з скривавленим мечем, який стояв над ним неначе похмурий Жнець.
— Хоч би що змушували тебе спати вночі, Б’якуя, — сказав Ґатс, спостерігаючи за кров'ю Джека і апатичним виразом обличчя. Його рідко турбувало видовище жорстокості.
Б’якуя витер клинок і вклав його назад у ніжни.
- Тепер залишився тільки Кайдо. Кенші розбереться з Вано, так що все, що нам потрібно зробити - це остаточно знищити потворних піратів.
— Досить легко, — сказав Ґатс, розкриваючись і прямуючи до позосталих піратів, які були розкидані полем бою. - Я подбаю про все інше.
Він побіг, і кожен його крок залишав глибокі сліди в землі.