На цьому таємничому крихітному острові Дракон сидів і розмовляв з Ваату. Цей давній, але мудрий дух говорив про свою історію і роль у цьому світі. В якийсь момент він зумів схилити Дракона на свій бік. Між ними виникла невидима дружба, і людина проникла в співчуття до цього могутнього духу.
- Тепер, коли ти знаєш мою історію, можу я запитати, що ти думаєш про цей світ? Можливо, ви пробули тут недовго, але вам слід мати власну думку щодо цього питання — запитав Ваату своїм похмурим і злим голосом.
- Народжений, щоб йти однією дорогою. Ніколи не відступати від цієї дороги, навіть якщо ти цього хочеш. Я занадто добре знаю це відчуття. Але дозволь мені поставити тобі питання у відповідь. Ти уособлюєш хаос, але мені здається, що ти якось змінився. Я хочу знати, що саме змінилося, — сказав Дракон.
- Коли ми злились, я поглинав частину твоєї душі. Я бачив твої спогади і відчував кожну емоцію в твоїй душі. Через це моя душа була заплямована чистотою. Я більше не годжуся, щоб зобразити хаос, — відповів Ваату.
- Ти дійсно можеш втратити цю роль? Чи не буде цей світ незбалансованим, якщо ти зникнеш? - запитав Дракона, тепер сидячи повністю розслаблено. Ваату не становив загрози, тому Дракон відкинув свою надмірну обережність.
- Ні. Цей світ потребує рівноваги. Воно завжди буде існувати. Якщо Рахава зникне подібним чином, хтось займе її місце в якості світла. Те ж саме зі мною. Насправді, мій зв'язок з хаосом вже зник. Моє бажання покинути цей світ бореться з причиною мого народження. І це призводить до втрати зв'язку з хаосом, — пояснив Ваату.
Він розвернувся всім тілом і продовжив:
- Гаос і світло завжди існуватимуть, але це не поняття про одну сутність. Хаос і світло старші, ніж ми з Равою разом взяті. Мій час закінчився, і я нарешті звільнюся від нього.
- Я починаю розуміти. Так скажи мені, Ваату. Що ти тепер робитимеш? Чи ви зникнете, чи продовжуватимете існувати? - запитав Дракона.
- Духи ніколи по-справжньому не помирають. Але чого я хочу, так це покинути цей світ. Ось чому я хочу попросити тебе про дещо, Драгон. Я прошу тебе укласти зі мною постійний контракт. Стань єдиним зі мною, — сказав Ваату, і його зловісний тон більше поводився на наказ, ніж на прохання.
- Злиття? Що це зі мною зробить? А також "зародження єдиним" може бути передане в щось зовсім інше на людській мові. Отже, постарайся не повторювати цього знову, — сказав Драгон, соромившись.
- Як побажаєш. Я більше не буду говорити про це. У всякому разі, уявіть собі аватар. Ти станеш чимось подібним цьому. І ти знайдеш зв'язок зі світом духів через мене. Вигин Духа, якого ти бажаєш, я можу дати тобі це. Я можу навчити тебе багатьох речей про це. Ви, люди, нічого не знаєте про силу духу. Відома расою людина майже не бачила його справжньої сили, — сказав Ваату, додавши у свій тон зарозумілості.
- Ти впевнений, що хочеш саме цього? - Він серйозно запитав Драгон.
- Так! Це єдиний спосіб для мене покинути цей світ і випробувати всі ті речі, які я бачив у твоїх спогадах. На жаль, я буду спійманий у пастку всередині тебе, але з достатнім майстерністю в вигині духу ти зможеш тимчасово вивести мене за межі свого тіла. Це моє бажання, і я прошу тебе виконати його. І вузри силу Ваату! - Він сказав, і його тіло почало рости. Він виріс так, що став принаймні в десять разів більше Дракона. - Це сила, яку я пропоную тобі. Це сила одного з найдавніших духів.
Його аура була сильною, і тиск оточення не міг зсунути Драгона з місця. Але це було приблизно в п’ять або шість разів більше сили Хірузена.
- Дуже велично. Я не очікував зустріти тут таких могутніх істот, як ти. Але знову ж таки, я повинен очікувати, що хтось, хто прожив так довго, буде принаймні таким сильним, посміхнувся Драгон і продемонстрував свою ауру. Він випустив рівно стільки, щоб повністю відповідати силі Ваату. - Я приймаю цю угоду. Я згідний стати господарем Ваату, одного зі стародавніх духів.
І майже так само, як якби Всесвіт почула цю заяву, хмари почали збиратися в небі. Навколо них загримів грім, і Ваату разом з драконом сяяли яскравими вогниками. Світ перетворився на чистий білий рай.
- АААAaАЯ! - Дракон всередині білого світла зареве голосніше, ніж будь-коли раніше. Море навколо них було здуто вітром. Хмари розійшлися, і від сонця з'явився білий-червоний промінь, який обрушився на Драгона. - Ми ОДНЕ ЗОЛО! - Голос зірвався з його губ. Голос, в якому змішалися щастя, гнів, розчарування, озлобленість і гордість.
Очі Дракона горіли яскраво-червоним світлом, і всі стихії крім Землі почали діяти. Вітер, якого раніше не було, почав викликати могутні смерті. Океан навколо нього здіймався хвилями завдовжки кілька метрів, що розбиваються об острів. Дракон опустив голову, і його очі незабаром почали повертатися в нормальний стан.
- Ваату, ти тут? - запитав Дракона, який тепер злився з ним.
- Так, Драгон. Я присутній у твоїй душі. Зараз... Може, почнемо твоє навчання? - запитав Ваату своїм зловісним тоном.