Наступною зупинкою на шляху Дракона стала земля, де вже сотні років панував вогонь. Ця стихія мала руйнівну силу, а маги, які нею керували, були від природи агресивними і опановані прагненням влади. Важко було знайти вогняного мага, який не був би повністю поглинаний цією божевільною амбіцією. Ця земля стала однією з причин занепаду миру, який існував тут уже багато років. Народ Огню і Царство землі були двома наймогутнішими націями, які керувалися впродовж історії цієї доби. Якби ці дві сили вирішили розпочати війну, весь світ опинився б у вогні.
Останні чотири-п'ять років чутки про нову війну ставали все голоснішими. Солдати направлялися в армії, а сутички між Царством Землі та народом Огня відбувалися дедалі частіше. Ознаки неминучого конфлікту були більше, ніж хотіли б бачити більшість людей. Світ втратив рівновагу, а з зникненням Аватара не було кому стримувати могутні нації. Особливо Володара Огня, Созина. Він був головною загрозою, якщо мова йшла про війну. Всі знали, що Аватар і Созін посварилися багато років тому. Це був поступовий процес, викликаний зростаючим божевіллям Володаря Огня. Після того як смерть Аватара підтвердилась, Созин з рішучістю взявся виконувати свій план, який виношував роками.
Хоча було майже неможливо проникнути в країну вогню звичайним шляхом, всередині її кордонів подорожувати легше. Для орла, який літав, перетнути кордон було так легко, як знайти потрібну висоту. Всередині кордону вогню Нації був один острів, за яким давно перестали стежити. Раніше він був під пристильним наглядом Созина, але після смерті його власника це місце виявилося покинуте. Созин навіть не згадував про нього перед сном. І саме тому острів став ідеальним місцем для Дракона, щоб оселитися. Він хотів освоїти вогонь, і що могло бути краще для початку, ніж рідний острів самого Аватара.
Дракон і Орландо наближалися до острова, летів високо над хмарами. Чим ближче вони підходили, тим ясніше ставало, що острів був позбавлений будь-якого захисту. Це було місце, де Аватар Року зігнив свій останній подих. Саме тут Соїна стала реальністю, бо загроза, яка стримувала Созіну, зникла. Світ не хотів цього визнати, але всі відчували, що в повітрі вирує відчуття війни. Почуття незахищеності було очевидним серед народів світу. Але були двоє або, швидше, дві істоти, яких не турбувало цей гнітючий стан. Дракон і Орландо не дбали про світські справи. Орландо просто слідував за драконом, а самому світові він був байдужий. Дракон втомився від воєн і вбивств. Він знав, що коли покине цей світ, щоб повернутися до Робіна, Сильвії і всіх тих, кого залишив позаду, його чекає ще одна нескінченна війна. Він не міг уникнути цього. Його дотик приносив смерть у світ. Це була правда, яку він дізнався про себе. Він хотів, щоб з дорогими йому людьми нічого не сталося. Але Дракон був переконаний, що його участь зруйнує світ ще більше в довгостроковій перспективі. Зараз він міг зупинити кількох чарівників вогню, але будь-яка зміна, яку він внесе, буде скасовано, коли він піде. Він розривався між дією і бездіяльністю. І в цього світу був Аватар не просто так. Г'язо пояснив це Драконові, і це ще раз підтвердило його думки: він тут не для того, щоб зупиняти війни або починати їх. Врешті-решт, Аватар завжди відновить рівновагу у світі і він повинен був вірити в це.
— Орландо, лети швидше, острів вже видно, — сказав змій, сидячи на спині орла і спостерігаючи за тим, як у полі зору з’являється легендарний острів. Саме тут він залишиться на деякий час. Саме тут він стане великим майстром усіх стихій. Земля, як він уже здогадався, стане найскладнішою для людей. Тому, перш ніж взятися за управління Землою, він вирішив спочатку опанувати інші елементи.
Орландо пірнув вниз, і з його появою на острові піднялася буря. Його кігті доторкнулися землі, і вони обидва озиралися навколо. Вижена земля, вулкани, тиша - все це створювало похмуру атмосферу.
- Орландо, ми залишимося тут поки я не влаштую всі вірші. Роби що хочеш, тільки не лізь до Володаря вогню — сказав Дракон, стрибнувши з орла.
Як частина Білого Лотоса, Дракон мав доступ до інформації, яку більшість не могла отримати. Однією з таких таємниць було місце розташування острова Року і те, що відбулося тут багато років тому. Увесь острів складався з двох вулканів, які того фатального вечора викинулись і призвели до загибелі Аватара. Року сформував цю епоху, і зрештою його власний острів та його стихії забрали життя.
Дракон вклонився у бік острова, склавши руки на грудях. Він закрив очі і тихо вимовив: - Будь ласка, поглянь за Аангом на його життєвому шляху.
Він залишався в такій ситуації цілу хвилину, потім повільно піднявся і озирнувся. На острові не було нічого, що могло б привабити людей. Це була мертва земля. Але дракон не міг позбутися відчуття, що цей острів ще зіграє свою роль у майбутньому.
- Тут щось є, — прошепотів він, закривши очі і вдихнувши повітря навколо острова. Раптом, наче удар, щось вдарило його свідомість. Дракон відкрив очі, і перед ним з'явився білий силует. Він постійно змінював форму: то чоловік, те жінка. Нарешті, силует почав зникати. Все це сталося за лічені секунди. Дракон відчув щось знайоме, що походить від цього силуету.
- Та старуха з села Води. Я відчуваю її тут. Чи вона це з попередніх аватарів або щось ще? - Пробурмотів Дракон, дивлячись на те місце, де бачив силует. Він повернувся до Орландо, який стояв позаду нього: — Ти бачив силует прямо там? - Дракон вказав на це місце.
– Ка! - Орландо у замішанні нахилив голову.
- Ні? Може, це тільки мені здалося, - сказав Дракон, задумавшись. - Ну, для цього я тут і перебуваю. Щоб розгадати всі таємниці моєї душі.
Він попрямував до найвищого вулкану острова, який готовий розпочати своє навчання.