Драгон і Орландо поверталися до села, де залишили дітей. Вони забули, що в морі залишилися пірати і маленький рибальський човен. Драгон вирішив, що треба повернутися і забрати їх. Орландо тримав у кігтях човен, а в ньому лежав без свідомості пірат. Драгон так сильно вдарив його, що той ще довго не прокинеться. Невдовзі вони побачили село.
- Орландо, висади човен за селом і почекай там. Я піду в будинок, щоб поговорити з Коннором, — сказав Драгон.
- Каа, — відповів Орландо.
- Так, і не стій там, якщо не хочеш. Можеш досліджувати околиці, тільки не лети в інші села. Там, мабуть, на тебе нападуть, якщо побачать — попереджував Драгон перед тим, як прослизнути з голови орла. - Побачимося, коли побачимося.
Драгон підмигнув свій орлу і почав вільно падати на землю. Він був схожий на падаючу зірку, яка швидко рухається по небу.
Внизу, у селі Коннор тренувався зі своєю старшою дочкою Кессі.
- Кассі, тобі треба більше уваги приділяти своїм ногам. Вони завжди відкриті для атаки, — сказав він, відбиває її удар.
- Так, Отче! - Вона відповіла, зсунувши ноги ближче один до одного, але опустивши очі, щоб оглянути їх.
— Ніколи не відривай очей від ворога, — сказав Коннор, підійшовши і поклавши катану на шию Кессі.
Дівчина нервово заковтнула і кивнула. Хоч би хто був твоїм батьком чи матір’ю, меч у горла завжди знущається.
- А тобі, Коннор, треба бути більш чуйним, — роздався шепіт і палець ліг на шию вождя.
Холодок пробіг по тілу Коннора, перш ніж він забрав меч.
- Як я і підозрював. Для мене велика честь зустріти справжнього великого магістралі, — сказав він, повернувшись і склавши долоні в шанобливому шануванні перед Драгоном. - Великий Макістр, як і говорив Гоязо.
Цей титул нагадав Драґону про слова Г’язо. У цьому світі людей, які досягли вершини майстерності у керуванні стихіями, називали чудовими майстрами. Кажуть, що такі люди могли порівнятися з аватаром, який володів усіма елементами. Про них розповідали легенди, але мало хто вірив у існування таких магів.
- Можу я запитати, що змусило вас підозрювати в мені Великої магістралі? — запитав Драгон, який завжди прагнув знань і самовдосконалення.
- Ти ж повітряний кочівник, вірно? - Він запитав Коннор, і його вираз обличчя не вимагав підтвердження.
— Як ви вже здогадалися, — відповів Драгон, прочитавши його погляд.
- Ну, підкрадатися до мене коли ми знаходимося в моїй поні, — сказав Коннор, показуючи на засніжену землю, було б неможливо, якби ти не досяг найвищої майстерності у керуванні повітрям. Ви, кочівники, знаєте свою здатність ставати невидимими і зливатися з вітром. Принаймні, так говорять чутки.
Конор з повагою дивився на Драгона. Кессі, яка стояла осторонь, дивилася на нього з захопленням. Вона не зовсім розуміла, про що вони говорять, але якщо її батько так високо відгукується про Драгона, значить він дійсно хтось надзвичайний.
- Я вражений. Але для мене велика честь зустрітися і з вами, великий чарівник Коннор. А як щодо невеликого бою? Я відчуваю, як в тобі бурить енергія, — сказав Драгон, відповідаючи на шанобливий поклон Коннора.
У цьому світі повага була основою всього, і Драгон розумів це. На відміну від першого зібрання, Конор виявляв належну пошану.
— Звичайно, я вже давно мріяв про таку захопливу поєдинку, — відповів Коннор і на його обличчі з’явилася широка усмішка.
- Чудово! Але спочатку треба щось з'їсти. Не можна битися на порожній шлунок, — сказав Драгон, заспокоюючи схвильованого майстра води.
- Звичайно, йдіть сюди. Кассі, поклич своїх братів і сестер та приготуй щось поїсти, сказав Коннор, відправивши дочку до Драгона. - Скажи, Драгон?
Він використовував керування водою, щоб створити крижані лавки для кожного з них.
- Ні, але ти ж знаєш нас, старих повітряних кочівників. Ми природжені мандрівники. Ходімо туди, куди ведуть нас стихії. Не більше того, — відповів Драґон, помітивши цікаві погляди людей, які визирали з вікон.
- Зрозуміло. Так, я чув, що ви - повітряні кочівники, любите довгі прогулянки. Це перше місце, яке ти відвідав? — Поцікавився Коннор, знаючи, що село лежить далеко від усього іншого.
- Так. Оскільки я знайшов керування водою, то не можу дочекатися нашого бою, — сказав Драгон і навіть він не міг стримати хвилювання.
- Їжа готова, бережися! - Покликала Кессі, поставивши між ними столик. Потім з’явилися Ной і Ґрейс, принісши рибу, яку Драгон не впізнав.
— Пригощайся, сподіваюся, тобі сподобається Великий Майстер Драгон, — сказав Коннор, вклонившись перед тим, як почати їсти.
— Дякую за їжу, — відповів Драгон.