Минув вже рік для Драгона. Він сидів на вершині гори, а потім — троє старійшин.
- Коли він увійшов? — запитав старійшина Пасанг, уважно спостерігаючи за станом Драгона.
— Після шістдесяти годин з того часу, як він занурився у медитацію глибокого сну, — відповів Ґ’язо і його обличчя читалося надією.
- Цей стан одночасно чудовий і небезпечний. Драгон зараз знаходиться перед своєю чистою сутністю. Деякі люди втрачають себе в цьому стані. Я читав про тих, хто зійшов з розуму від пережитого, — додав старійшина Таші.
- Ми не можемо втручатися. Залишається тільки чекати і сподіватися, що він достатньо сильний для цього самотужки, — сказав Пасанг і закрив очі.
Через два дні Драгон відкрив очі. Його оточувала нова аура рішучості, а в очах палало полум’я, якого раніше не було. Здавалося, його дух повністю перетворювався за час медитації.
- Доброго ранку, Драгоне, — привітався Г’язо, а за ним і інші старійшини.
- Медитація глибокого сну дуже відрізняється від того, що ти робив раніше.
Драгон подивився на Гьяцо.
- У кожного свій шлях, тому я не зможу описати, на що це було схоже. А тепер ти хочеш дізнатися, що я пережив?
Г’яцо кивнув, його обличчя виражало зацікавлення і цікавість.
- Я опинився в пастці лабіринту. На кожному неправильному повороті мої сини або дружина помирали тяжкою смертю на моїх очах, і голос Драгона злегка тремтів від пережитку.
- У тобі були могутні демони. Як ти справився? - запитав Пасанг з тривогою. Не всі, хто виходить з медитації глибокого сну, зберігають розум.
- Я слухав вітер і дозволив йому вести мене по дорозі, яку треба було пройти. Щоб побачити присутність вітрів у лабіринті, потрібен був час. Я блукав, втрачався, але зрештою знайшов сили рухатися далі.
- Медитація глибокого сну небезпечна, і ти це випробував. Але спробуй відчути оточення. Як же вони змінилися разом з тобою, — запропонував Г’язо.
Драгон підняв руку і відчув, як вітер обдуває його тіло, але тепер він не просто відчував це — ніби став частиною вітру. Це була ідеальна єдність. Він рушив праворуч, і вітер пішов за ним.
- Вітаю з проходом твого особистого випробування. Тепер у тебе є вибір. Продовжуйте жити як гість у храмі, або старші, і стань правдивим членом нашої сім’ї ’, сказав Гаяцо.
- Я ціную вашу пропозицію, але змушений відмовитися. Старійшина повинен залишатися на території храму, а я не можу дати такої обітниці. Після закінчення навчання Аватара я відправлюсь у власну подорож, — Драгон вклонився, сподіваючись, що його не вважатимуть грубим.
Старійшини переглянулись і засміялися, як діти дивилися на розгублену особу Драгона.
- Ми цього й очікували. Тому у нас є інша пропозиція, - сказав Г'язо і дістав через пазухи кулон.
- Це медальйон хоронителя. Він символізує статус зберігача храму. Ми хочемо, щоб ти прийняв його.
- Я не можу цього прийняти. Я не буду постійно перебувати тут, щоб охороняти храм, — Драгон хотів повернути кулон, але старійшини відмовилися його брати.
— Це офіційна назва, але подумайте про це як про нагадування: у тебе завжди є дім і сім’я в цьому храмі; він посміхнувся.
- Зрозумів. Дуже дякую. Я з радістю прийму його, — Драгон повісив кулон на шию. Він дійсно виглядав більш грандіозно з цим символом.
- Тепер важливі новини, заради яких ми тут. Аватару виповнилося три роки, і ми хочемо, щоб ти почав його навчання якомога швидше, хоронитель храму — Пасанг посміхався як дитина, промовляючи новий титул Драгона.
– Добре. Через два дні я приведи хлопця сюди і почну його навчання, — сказав Драгон, намагаючись не звертати уваги на усмішки старійшин.
- Чудово. Ми залишимо тебе, щоб ти міг звикнути до нового зв'язку зі стихією - Г’яцо піднявся і за ним пішли інші.
- Охоронець храму Портгас Д Драгон, я так і не привітав тебе в нашому храмі рік тому. Ласкаво просимо, — старійшина Таші вклонився, склавши долоні.
- Дякую. Я ціную те, що ви дозволили мені зайняти місце на цій горі — Драгон відповів уклоном.
- До зустрічі. Я приведу Аватара, — сказав Г’язо, і всі троє поклонилися.
— Я з нетерпінням чекаю цього, — посміхнувся Драгон і теж вклонився.