Publish
New releasesPopularFreeOngoing booksCompletedTranslationsIllustrationsFandomsNews
ЛітернаCatalog
BookmarksLibrarySign in
Літерна

Books and translations to read chapter by chapter. Publishing tools for authors and translators.

MastercardVisaGoogle PayPayoneer
PlatformAboutPrices and RatesPaymentRefundsContact
DocumentsUser AgreementPublic OfferPrivacy PolicyPublication Rules18+Contact support
19Registered users
Social links
TelegramPinterestThreads
© 2026 Літерна · IP geolocation by DB-IP
Новий шлях (завершений)

Розділ 86

0% of chapter read

Недавно створена імперія Ґотей у світі елементарних націй відкрила свою браму для зустрічі між Каге. Завдяки легкому натиску і погрозам Драгону вдалося зібрати всіх впертих та високомірних лідерів сіл у межах своєї території. Драгона не мала планів розширювати свої володіння. Йому не потрібна була величезна база для підтримки миру. Йому потрібні були вірні солдати, і він мав їх у збутку. У його кабінеті була секретна кімната для таких зустрічей. Вона була прихована під землею, і щоб дістатися туди, потрібно було скористатися ліфтом всередині будівлі.

Зараз у кабінеті Драгона перед ним стояли всі сільські Каге. Зрештою вони прибули, і більшість з них дивилися на Драгона із ненавистю, наче були готові прошити його поглядом. Однак вони не вирішували відкритого конфлікту, тому стримували свою ворожість лише мовчки проклинаючи його. Драгон сидів і уважно спостерігав за кожним з них, не випускаючи жодної деталі, навіть ритму їх дихання. За ним стояв Атлас, якого попросили служити провідником і сторожовим собакою для цих Каге.

- Як пройшла поїздка сюди, Мей? — Поцікавив Драгон руду, пропустивши усі формальності і звертаючись до неї по імені.

- Було приємно. Але те, що у вас є тваринка, яка говорить, застала нас зненацька. Це схоже на хвостатого звіра, але один погляд показує, що він не був покликаний за контрактом, — відповіла Мей, уважно розглядаючи Атласа та його хвіст.

Атлас заричав на неї і обскунув зуби, визираючи настільки загрозливо, що вона швидко відвела погляд.

- Ні, Атлас не хвостистий звір. І ви праві, він не покликаний за контрактом. Думайте про нього як про більш розвинену версію звичайного тигра. Я сам його виростив, — пояснив Драгон.

Люди перед ним з цікавістю підняли брови. Створення такої тварини було чимось невідомим для них. Ніяких дзюцу, здібних на таке, вони не знали.

- А ти, Югіто? Як справи у твоєму селі? - Драгон повернувся до жінки, одягнена в костюм Райкаґе.

- Все добре, Лорде Драгон. Наші люди поступово звикають до ситуації, хоча їм важко прийняти мене як лідера. Але люди, яких ви прислали для відновлення села, значно прискорили цей процес, — відповіла Юґіто, усміхнувшись.

Вона була єдиною серед Каге, хто звертався до Драона з повагою. Її прийняття і розуміння причини нападу зробили її положення в селі хмар важким.

- Розумію. Отже, ми з тобою однаково ненавидимо в селі хмар, — посміхнувся Драгон і вона з натягною посмішкою кивнула у відповідь.

- Досить про це! Не забудь розповісти нам, навіщо ми тут, хлопчику, — різко сказав Онокі, шалено дивлячись на Драгона.

Оскільки запрошення на зібрання було далеко не формальним і шанобливим, то це роздратувало Оників. Але він також боявся цієї невідомої людини, тому не міг прямо висловлюватися. Хоча він і не знав, що вже робить це.

- Перш за все, те що ти сприймаєш як реальність не завжди правда, Онокі, — спокійно відповів Драгон.

- Що ти маєш на увазі? - Нахмурився Оноки.

- Він має на увазі, що він старший за тебе, і ти повинен виявити повагу. І це правда, що вам слід бути більш шанобливим, — втрутився Хірузен Сарутобі, пояснюючи слова Драгона.

Він знав, скільки років Драґону розумів його натяки кращі за інших.

- Ну, досить про це. Ми перейдемо в зал засідань. Тримайтеся за свої стільці, — сказав Драгон.

Під його столом була схована червоно-синя кнопка, недоступна для інших. Він натиснув на червону, і весь підлогу почав повільно опускатися по тунелів, що прямував вглиб землі.

— Ух ти, це цікаво, - сказала Мей, спостерігаючи, як поверхня зникає з виду, а підлога занурюється у сталевий тунель.

— Дуже зручно, — помітив Казекаґе, оглядаючи підлогу.

Вони продовжували рухатися вниз, поки не досягли підземного конференц-зала.

- Це вже дещо, — з щирою повагою сказала Югіто, оцінюючи використані тут технології.

— Будь ласка, сідайте за стіл і засідання почнеться, — пролунав голос ззаду.

- Данзо? - Хирузен поспішно встав, побачивши старого друга, якого вважав загиблим.

- Привіт, старий друг Хірузен. Радий знову тебе бачити. А тепер, будь ласка, сідай за стіл разом з іншими, — сказав Данзо, жестом запрошуючи Хокаґе зайняти місце.

– Я... - Хірузен на мить застиг, намагаючись озирнутися. Йому потрібно було кілька секунд, щоб підійти до столу.

- Отже, тепер, коли ми всі зібралися, давайте приступимо до справи. Перш за все, ласкаво просимо в мою імперію — оголосив Драгон за великий круглий стіл разом з Каге.

- Нехай почнеться збір! - Він проголосив, і засідання почалося.

https://literna.net/uk/books/240-novii-shlyakh-zavershenii

Previous chapterNext chapter