На світ опустилася темрява, і Драгон провів весь день з Сильвією та Шісуі, розповідаючи про зміни, які відбулися за час його відсутності. Вони сиділи за столиком в кафе, насолоджувалися тишиною і спілкуванням.
- Отже, ти прямуєш прямо на райський острів або спершу заглянеш у Хвіст Феї? - Вона запитала Сільвія, передаючи Драгону його темно-зелений плащ.
- Я поїду на райський острів. Ще не прийшов час приходити на цю гільдію, — відповів Драґон приймаючи плащ.
- Є дещо, про що я забув запитати, Сильвія. Наскільки добре відомо моє обличчя? - Драгон ненавидів славу, бо вона швидко набридала.
- Хм, я думаю тільки магічна порада має опис твоєї зовнішності. Наскільки я знаю, ніхто не знає як ти виглядаєш. Ти зробив хорошу роботу, залишаючись невидимим, — відповіла Сильвія.
— Чесно кажучи, я думав, що люди забудуть мене або вважатимуть мертвим, — сміявся Драгон і відкусив шматочок пирога, який Сільвія спочила для нього.
- Я думаю, це якось пов'язано з тим, що світ вважає тебе найсильнішим і старим Святим чарівником. За чутками, ти був призначений першим. Але ти вибрав нижчу позицію, щоб не привертати уваги. Це, у свою чергу, змусило людей підозрювати, що ти був якимось прихованим супер-шохідником, який вирішив триматися в тіні, - пояснила Сільвія з розумним виразом на обличчі.
- Це досить точний слух. Відмінно спрацьовано, світ! - Драгон показав великими пальцями в бік вхідних дверей.
- Ти хочеш сказати, що це правда? - Сильвія не довіряла чуткам, якщо сама їх підтвердити.
- Так. Я сказав, що погоджуся і буду святим лише тоді, коли виберу нижчу посаду. Так що хто б не придумав цей слух, він потрапив в саму точку — зізнався Драгон.
- Це цікаво. Чому б тобі не спробувати стати одним? Невже ти так сильно ненавидиш славу? - Вона запитала Сільвію з дражною посмішкою.
- Ні, я не плекаю особливої ненависті до слави. Я просто не люблю, коли люди зупиняють мене і товпляться навколо, куди б я не пішов. Це дуже дратує, — пояснює Драгон, доїдаючи останній шматок пирога і з задоволенням відкинувшись на спинку стільця. - Це мій новий улюблений пиріг. Молодець, Сильвія, — сказав він, піднімаючи великий палець вгору.
- Ха-ха, — засміялася Сильвія і поцілувала його в щоку, перш ніж піти.
- Що тут смішного? - Драгон дивився їй слідом з розгубленим виразом обличчя.
- Чорний пиріг. Це також улюблений пиріг Ґілдартса. Який батько, такий і син, я вважаю, — сказала Сильвія, проходячи в задній кімнаті, все ще сміючись.
Драгон сидів мовчки, його щоки почервонів від сорому.
— Мій пане, ми незабаром повинні вийти, — сказав Шісуї, стоячи по стоянці струнко позаду Драгона. Він дуже серйозно ставився до своїх обов'язків охоронника, і Драгон не знав, чи було це його особою або результатом повернення його за допомогою магії тіні та душі.
- Так, було б жахливо, якби Гілдарс прибув на острів, а мене там не було, — сказав Драгон, витягнувся і приготувався до виходу.
- Ти зараз йдеш? - Сильвія повернулася і посміхнулася йому.
– Да. Я не повинен запізнюватися на зустріч з нашим сином. Хоча я й гадки не маю, коли він прибуде, але мушу бути там, де він нарешті прийде.
Він підійшов до неї і дав Силвії обійняти. Він підняв її і швидко повернув, перш ніж знову поставити на землю.
- Ти його батько, так що постарайся вести його правильно. Хоча його вже можна вважати міні-версією тебе, - сказала Сільвія, і вони поцілувались востаннє перед тим, як вона відпустила його.
— Побачимося пізніше, Сільвія, — сказав Драгон, одягнув плащ і вийшов за двері. Шісуї поклонився Силвії, перш ніж пішов за ним.
---
В одному з великих міст континенту була особлива будівля, в якій були групи не менш особливих людей. Це місто було відомим, і вся його слава переважно виходила від цього будинку. Один з найвідоміших чарівників світу допоміг побудувати цю гільдію багато років тому. І протягом багатьох років ця гільдія створила безліч сильних і талановитих чарівників. Зовнішній майстер гільдії вважався одним з таких монстрів у очах громадськості.
- Ось воно! Гільдія батька! - Хлопчик з темно-каштановими зачісаними назад волосся стояв біля дверей будівлі з посмішкою від вуха до вуха. У ньому вирувало багато емоцій, і найбільшою з них була гордість. - Батьку, я зробив це! Я на один крок ближче до того, щоб знайти тебе.
Хлопчик витягнув з кишені піктограму і міцно стиснув його, відчуваючи, як всередині нього бурлять емоції. Його збудження не було межі, і це було видно по усмішку, яка грала на його обличчі.
- Я вступію до цієї гільдії, а потім знайду райський острів і тебе, — сказав він, глибоко зітхнувши, і підійшов до дверей, відчинивши її з силою.
Коли двері відчинилися, всі члени Гільдії озирнулися. Вони побачили хлопчина в чорних мішках штанів, звичайної коричневої сорочці на гудзиках і спортивній сумці через плече. Він виглядав точно як міні-версія Драгона. Він озирнувся по сторонах, а потім простежив поглядом за всіма, хто дивився на нього. Він помітив, що цікаві погляди були у всіх, крім однієї людини. На прилавку сидів маленький чоловічок і здивовано дивився на нього.
- Привіт! Я тут, щоб приєднатися до Хвосту Феї! - Хлопчик голосно і чітко сказав, щоб всі могли його почути.
Ніхто нічого не сказав, тільки подивився на карлика на прилавку. Нарешті він отримав відповідь від людини на стоянці.
- Як тебе звати? - Він запитав, оглядаючи хлопця. Його обличчя вражало цікавість.
- Гілдартс! Приємно познайомитися з тим, що усміхнувся хлопчик і попрямував до стійки.
- Мене звати Макаров. Я майстер гільдії. Я теж радий з тобою познайомитися. Може, розповіси мені що-небудь про себе? - З усмішкою запитав Макаров, відпивши щось з чашки, яка була майже чи не більше його самого.
- Мені 12 років, я люблю пиріг з чорниць і чари. Гм, і я думаю, що це все, — з усмішкою сказав Гілдартс.
- Ха-ха-хо, який ти смішний, малюк! - Літній член Гільдії, який сидів за столом позаду Ґілдартса.
- Дякую! - Хлопчик з невинною посмішкою відповів і підняв великий палець.
- Знаєш, ти мені когось пригадуєш, але я ніяк не можу зрозуміти, — сказав Макаров, пильно дивлячись на хлопчика.
- Перестань витріщатися, я почуваюся таким незахищеним! - Сказав Гілдартс і закрив груди руками.
Кожен член гільдії виплюнув те, що вони їли або пили, і мало не впав навзнач від шоку й сміху.
- Ха-ха-хо, мені подобається цей хлопець! - Відімкнулася чийсь гучний сміх.
- Він великий! - Інші підхопили, кричали так голосно, що Макаров не міг стримати роздратування.
- Заткніться, виродки! - Б'ється він, і його магічна сила спалахнула, змусивши всіх негайно замовкнути.
— Отже, Ґілдартс, — спокійно продовжив Макаров, де ти хочеш зробити татуювання гільдії?
Очі Гілдартса загорілися від щастя.
- На моєму плечі! - З упевненістю відповів він.
Його мама розповідала, що татуювання у вигляді Хвоста Феї Дракона має бути саме там.
— Цікаве місце, — зауважив Макаров і свиснув, привертаючи увагу одного з сидячих за столом.
- Це хлопчик Макао. Зніми сорочку, щоб він міг нанести татуювання туди, куди ти хочеш.
Ґілдартс слухняно зняв сорочку, а Макао, молодший від нього на два роки, підійшов зі інструментом.
- Приємно познайомитися, Гілдартс. Давай будемо друзями, - посміхнувся Макао.
— Так, я теж радий познайомитися з тобою Макао, — відповів Ґілдартс, відчуваючи, як інструмент торкається його правого плеча.
- Ласкаво просимо до "Хвост Феї", Гілдартс! - Це було урочисто, коли Макаров підняв чашку.
- За Гілдартса! - хором крикнули всі, перекидаючи склянки з алкоголем і сміючись.
Ґілдартс усміхнувся, думаючи про зустріч.
- Тату, я вже їду. Наступна зупинка — твій острів, — прошепотів він про себе з радістю і надією.