- Ой, моя голова... Чому так боляче? - На кам'яному ліжку всередині будинку, який був побудований менше ніж за хвилину прокинувся молодий чоловік, а точніше, хлопчик. Він одразу відчув біль, ззовні і всередині голови.
- Мені на голову впав камінь? - Пробурмотів він собі, сідаючи на те, що ледь можна було назвати ліжком.
- Ні, просто клацнув тебе по лобі. Добре виспався?
Джуго схопився на ноги, почувши несподіваний голос за спиною.
- Хто ти такий?
У дверях стояв такий високий, що йому не потрібно було нахилятися, щоб увійти.
– Я — Портгас Д. Драгон. А як тебе звати, хлопче? - Сказав Драгон, входячи з підносом їжі в руках. - Це було призначене мені, але якщо вже ти не спиш, займися цим.
Він поставив піднос на стіл перед Джуго.
- Дякую? Мене звати Джуго. Що вам від мене потрібно? - Хлопчик з Опакою дивився на незнайомця, але голод узяв верх і він почав швидко їсти.
- Ти був розлючений, і я зупинив тебе, — спокійно сказав Драгон.
Джуго перестав їсти і подивився на нього з вином в очах.
- Мені дуже шкода. Іноді я не можу себе контролювати. Вибачте, якщо завдав тобі біль, він вклонився.
– Не турбуйся, — Драгон посміхнувся. - У будь-якому випадку, ти поки що погано контролюєш свою силу. Чудо повинно було б статися, щоб ти зміг завдати мені шкоди.
Вираз обличчя Джуго змінився: спочатку шок, потім гнів, а тоді знову вина.
- То чого ж ви хочете? Ви б не залишилися тут, якби не хотіли чогось від мене, - в його голосі не було злоби, але і дружній теж.
— Я хочу, щоб ти став моїм учнем, — сказав Драгон усміхаючись.
- Навіщо вам це? Я можу втратити контроль і вбити інших ваших учнів в будь-який момент, - Джуго знав, що якщо він вибухне, хтось постраждає.
- По-перше, кожен мій учень справився б з тобою, навіть якби ти бушував. По-друге, я можу навчити тебе контролювати себе, - відповів Драгон.
Очі Джуго закруглювалися, в них промайнула надія, але відразу ж стала обережною.
- Як? Мої приступи люті неможливо зупинити.
- Ти ще не бачив, на що я здатний. Причина ваших зривів - у вашій здатності поглинається природною енергією. Я можу навчити тебе повністю контролювати це, — сказав Драгон, і атмосфера навколо них почала змінюватися.
Джуго відчув це.
– Природна енергія - це те, чого тобі більше не доведеться боятися. Обіцяю, що Драгон легко контролює енергію в повітрі і рухає її за допомогою указівного пальця.
- Невже ви зможете? - У голосі Джуго нарешті з'явилася надія.
- Так! - Драгон припинив маніпуляцію і склав руки за спину.
- Тоді я згоден. Будь ласка, навчіть мене! - Джуго говорив майже умоляюче.
– Добре. Як тільки ми повернемося додому. Я живу у Скритті Ліссті, так що збирай свої речі, якщо вони в тебе є. Ми виїжджаємо через годину, — сказав Драгон і вийшов поговорити зі старійшиною села.
Тепер вони йшли через ліс - дорослий чоловік і хлопець, який виглядав на 18-19, хоча йому було лише 15. Це Джуго та Драгон, які вирушали до Схованої Лісти. Джуго мав розвинене тіло і арузій зрілості, через що його часто приймали за дорослого.
- Отже, Джуго, яка твоя улюблена страва? - запитав Драгон, трохи збавивши крок, щоб хлопчик міг йти поруч.
- Навіть не знаю. Я ніколи не мав нагоди скуштувати багато страв, — відповів Джуго.
- Але ти ж їв раніше. Що найкраще з того, що ти пробував?
- Напевно, рамен. Мені подобається проста їжа, а рамен — це просто і смачно, після паузи відповів Джуго.
- Я знаю одного чоловіка, який би не погодився з тобою, якби почув, що ти називаєш рамен простим, — Драгон посміхнувся, пригадуючи жовтоволосого хлопчика.
- У нас вдома готують відмінний Рамон. Коли я повернуся, то обов’язково пригощу тебе і Джуґо кивнув.
- Майстер Драгон, а на чому ви спеціалізуєтесь?
- У мене немає однієї спеціальності. Я знаю багато в різних галузях. Але повір, вилікувати тебе не проблема. Я зроблю з тебе справжню силу, щоб ти міг захищати тих, хто тобі дорогий, — відповів Драгон.
- Люди, які мені дорогі? - Джуго задумався, дивлячись в порожнечу.
Драгон не перебивав його, спостерігаючи, як вираз обличчя хлопчика змінюється: від щасливого до сумного, потім до впевненого і нарешті до рішучого.
- Ми майже на місці, Джуго. Подивімось, чи зможемо ми дістати тобі цей Рамон усміхаючись сказав Драгон.
Цього разу Джуго посміхнувся у відповідь. Правда, його посмішка все ще потребувала роботи.