Раннього ранку Драгон стояв біля входу в притулок. Він прийшов сюди з чіткою метою і був готовий на все, щоб її досягти. У цей момент його не турбувало, чи це змінить його долю або щось ще. Він занадто сильно прив'язався до Наруто, якого зустрів вчора, щоб дозволити хлопчику страждати на самоті. Драгон був упевнений: ніхто не зможе його зупинити.
Через кілька довгих секунд двері притулку, який мав стати безпечним домом для дітей, відчинилися. На порозі з’явилася усміхнена жінка. Побачивши Драгона і його величну фігуру, вона на мить застигла, але швидко взяла себе в руки й знову усміхнулася.
- Чим можу бути корисною, сер? - Вона запитала, але Драгон одразу зрозумів, що її усмішка була підробкою. Навіть серійний вбивця зміг би зобразити посмішку більш щиро.
- Я шукаю Наруто. Він всередині? — запитав Драгон, не відводячи від неї погляду.
Усмішка жінки швидко зникла, змінивши свій голос.
— Ні, на жаль, його тут немає, — відповіла вона і спробувала закрити двері.
— Тобі не піде на користь брехати мені, — холодно сказав Драгон, зупинивши двері одним пальцем.
Жінка спробувала зробити більше, але він навіть не рушив. У цей момент шум привернув увагу дітей, які почали збиратися навколо. Серед них був хлопчик з яскраво-жовним волоссям.
- Дядя Драгон! - Покликнув Наруто, але зупинився і побачив жінку у дверях.
- Привіт, Наруто. Я сказав, що прийду сьогодні і ось я тут. У нас багато справ, так що виходи, — сказав Драгон, повністю ігноруючи жінку, яка все ще намагалася закрити двері.
- Наруто не може вийти. Дітям потрібно дозволу залишити притулок, і ми вас не знаємо, сер, - сердито сказала вона.
- Тепер, хоча це може бути частково правдою, ти повинна знати, що мені все одно. І ще одне: Наруто сюди не повернеться. Я забираю його до себе, — сказав Драгон і злегка штовхнув двері, відіславши жінку на підлогу.
- Ходімо, Наруто, ми йдемо. Драгон поманив хлопчика і той пішов за ним без вагань.
Наруто втік за Драгоном, і досі не вірить тому, що відбувається.
- Це правда? Хіба я не повинен повернутися сюди знову? - Він запитав, ледве стримуючи сльози.
- Так, з сьогоднішнього дня ти житимеш зі мною. Я неповажний кухар, але якщо не рахувати цього, то моя квартира вже була поганою, — відповів Драгон, озирнувшись на хлопчика.
На обличчі Наруто виступили сльози.
- Ну і що це, Наруто? Я й не знав, що мій новий названий син такий плакса, — з усмішкою сказав Драгон.
- Я не плаче дитина! - Наруто відповів, витираючи сльози і дивлячись на Драона з рішучістю.
- Ха-ха, я знаю. Просто здорове поддразання. Це називається дражнити в ім'я любові. Моя дружина навчила мене цього багато років тому, — сказав Драгон, згадуючи Сільвію та її чудові хитрощі.
- Не можу дочекатися, коли знову побачу тебе, Сильвіє. Тепер, коли у системи більше немає дратівливих квісток, я нарешті можу повернутися, — прошепотів він про себе.
- Тату! - Наруто крикнув, намагаючись привернути увагу Драона.
- Ха, ти тільки що назвав мене татом, Наруто? - Здивував Драгон, озирнувся.
- Ну, ви не відгукнулися на жодне інше ім'я. Я повинен був щось зробити. Ти от-от вріжешся у стіну, - пояснив Наруто, показуючи на дерев'яний паркан.
- О, дякую, Наруто. Отже, що ти хочеш зробити в першу чергу? Ми сьогодні трохи розважаємось, тільки ти і я, — запропонував Драгон, помічаючи як люди навколо кидають на них насторожі.
- Я хочу піднятися на цю гору! - Він вигукнув Наруто, показуючи на гору вдалеку з чотирма масивними обличчями.
- Хочеш піднятися на гору Хокаґе? - Здивував Драгон.
- Так! - Він енергійно кивнув Наруто.
- Чудово! Залезай! - Драгон нахилився, дозволив хлопчику піднятися собі на плечі.
З великим стрибком вони злітали в повітря.
- ВВІВВААУВУУУ! - Наруто кричав, насолоджуючись польотом.
Драгон приземлився на даху і знову злітав, викликаючи у людей на землі суміш подиву та страху.
Вдалині, у найвідомішій кімнаті села, старий спостерігав за парими в повітрі чоловік і дитина. Його обличчя застигло усміхом, але в очах проймалися біль і почуття вини.
— Готуйся до посадки, — сказав Драгон, приземляючись на голову четвертого Хокаґе.
Він допоміг Наруто спуститися, і вони обидва сіли на село. Наруто завмер, вражений відчиненим видом.
- Про що ти думаєш, Наруто? — запитав Драгон, дивлячись на хлопчика.
- Про сім'ю. Я думав про те, що ти сказав вчора - тихо відповів Наруто.
- І що ж? Що ти про це думаєш? - Драгон був заінтригований.
- Я хочу знати, хто моя сім'я і чому їх тут немає. Але в той же час це теж не має значення...
- О, і чому? — запитав Драгон, здивований зрілими словами трирічної дитини.
Наруто застиг на мить, немов збираючись із думками, а потім сказав:
- Зрештою, у мене є ти, тато.
Він опустив очі в землю, і його обличчя почервоніло, як стиглий помідор. Це був один з найзахопливіших та кумедних моментів, які Драгон бачив відтоді, як переродився.
- Працюй старанно і мрій по-крутному, і одного дня ти зможеш зустрітися зі своїми батьками. Але до цього дня я маю велику честь грати цю роль, — сказав Драгон, поклавши руку на голову хлопчика і посміхнувшись. - Ласкаво просимо до нашої сім'ї!
Наруто відразу ж міцно обійняв його, і це обійми було швидким, але наповненим щирими емоціями. Потім вони сиділи разом, спостерігаючи за селом, поки сонце не сховався за горизонтом. Наруто заснув, притулившись до Драгуна, а той продовжував сидіти на тихе нічне небо і місяць, яка висвітлювала землю м'яким срібним світлом, які нагадували його власні очі.
— Ти можеш вийти, хлопчику, — сказав Драгон, не відриваючи погляду від села.
Через кам'яну колону вийшов старший чоловік - Хірузен.
- З яких це пір? - Він без злоби запитав, але з легким здивуванням у голосі.
- З того часу, як ми приїхали в це село. Мої очі ніколи тебе не втрачали, — відповів Драгон і жестом запросив його сісти. Хірузен погодився на запрошення.
- Так хто ж ти? - Хирузен запитав, не марнуючи часу на світські розмови. У нього було відчуття, що Драону зараз все одно.
- Батько, чоловік або імператор. Вибирай сам, — сказав Драгон, дивлячись на нього.
- Імператор? Чому ви прийшли в моє село, містере Драгон? - Хірузен закупив довгу трубку, визираючи так, ніби це був звичайний робочий день.
- Як справи у Рю в Анбу? — запитав Драгон, ігноруючи попереднє питання.
Хірузен зітхнув.
- Вищий. Йому навіть не потрібно використовувати ніндзюцу чи гендзюцю. Одна його швидкість і фізична сила достатньо, щоб впоратися з будь-яким противником. Ви навчали його з дитинства?
- Вроде того. Можна сказати, що він носить мій спадок, так що не дивно, чому твій Анбу не має шансів, — з гордістю відповів Драгон. Він завжди пишався своїми підлегліми, особливо коли про них схвально відгукувались.
- Я б не відмовився від частини цього спадку, ха-ха-ха, - щиро посміявся Хірузен, чого вже давно не робив.
— Поводься пристойно, і одного дня ти це побачиш, хлопчику, — сказав Драгон, наче мудрий старійшина, який намагається надихнути молоде покоління. Технічно це не було помилкою, адже він був старшим за села.
- Можна запитати про вашу особистість, Драгон? - Хірузен знав, що Драгон старший за нього. Проживши довге життя, він легко розпізнав старших осіб. Це було видно з усього: в манері говорити, у поставці, в потужній аурі, яка походила від Драгона.
- Я був тут ще до заснування села. Можливо, одного дня ти дізнаєшся, хто я, але поки достатньо знати, що я не збираюся руйнувати твоє село, — посміхнувся Драгон.
Хірузен задумався.
- Я думав, що старший був старшим, але це справжній шок, чи не так? Ви ж не знайомі з попереднім Хокаґе? Просто цікавість.
- Так і було. Коли живеш так довго, зустрічаєшся досить багато людей, — відповів Драгон, не придаючи цьому особливого значення.
[Хозяїн не повинен був говорити про це, бо попередні Хокаґе воскреснуть у майбутньому. Ймовірність зустрічі з ними становить 99,98%.]
[Чи хоче господар, щоб система реалізувала ідентифікацію для вирішення цієї проблеми?]
- Чорт, я зовсім забув, що хлопчик-змія їх воскрешає. Почекай, ти можеш змінити історію?
[Сістема має малу частину божественної сили Сверх бога. Зміна історії можлива, але це виснажить систему, і історія не зможе бути змінена знову, поки система не відновить свої сили.]
- Так, я бачу. Зроби так, щоб моя особистість була відображена в підручниках історії. І скажи мені, хто я.
[Хозяїн також помиляється в іншому питанні. Вони воскресають кілька разів, і господар не змінив цього майбутнього, тому пан повинен бути готовим зустрітися з ними в кінцевому підсумку.]
[Власність господаря була впроваджено як один з воєначальників під час війни. Тоді ти був відомий як людина, яка зупинила багато конфліктів між кланами. Саме ти запобіг битві, яка могла б призвести до передчасної смерті Гашірами Сенджу. Його врятував Хашіраму Сенджу разом з Мадарою Учхой.
[Хаширама Сенджо вважає Портгас Д. Драгона як людина з добрим серцем і великою силою. Того, чиї кроки варто повторювати.]
[Тобірама Сенджу і Мадара Учиха зневажають господаря, бо ти не на чиєму боці і володієш величезною владою, здатною знищити цілу армію, як вони самі.]
Вони завжди ставилися до тебе з підозрою і ніколи не довіряли, незважаючи на всі спроби Хашірами Сенджу переконати їх у протилежному.
- Чи знають мене люди в цей час? - Ти запитав, дивлячись вдалечінь.
[Ваше ім'я згадується у старих записах, але тільки Мадра Учиха, Хаширама Сенджу і Тобіра Санджоу дізнаються вас з першого погляду.]
- Хірузен Сарутобі віддає шану Портгасові Д. Драону! - Хірузен склав руки і сказав це щиро. Він сам не розумів, чому це сталося, але щось всередині підказало, що це правильно.
- Ха-ха, тепер почуваєшся краще? - Поправив Наруто, який спав на його руці. Його здивувало те, що ця система все ще могла поранити його своїми особливостями.
- Так, набагато краще. А ви знаєте, що всередині цього хлопчика? - Хірузен вказав на Нарто.
- За кого ти мене приймаєш? Нічого не станеться, поки він зі мною. Ця лисиця не може перемогти мене, тому вона дивиться на сплячого Наруто.
— Розумію, містер Драгон, — сказав Хірузен.
Після цього розмова затих, і вони просто сиділи, насолоджуючись прохолодним нічним вітерцем.
— Краще називати мене просто Драгоном, — сказав він Хірузену, який пильно дивився на хлопця.
— Розумію, пане Драгон, — відповів Хірузен з посмішкою на обличчі і повною радістю.
Хірузен мав приховану сторону, яку ніколи не дозволяв собі показувати. Драгон помітив це зараз і подумав, що це було по-дитячому невинні. Можливо, це сталося тому, що Хірузен не мав справжнього дитинства. Він не знав, але йому було приємно дізнатися, що у цього Хокаґе є і така, безневинна сторона.