- Ах, моя голова... Що, чорт візьми, сталося минулої ночі? Де я знаходжусь? - Драгон ледве прийшов в себе. Голова кружляла, і він з подивом виявив, що лежить в ліжку. Він швидко оглянув себе і зрозумів, що так, він голий. - Невже я ...? - Він не встиг закінчити думку, відчувши, як щось шевнювалось поруч. Повертаючи голову, він побачив Сильвію, що лежала під ковдрою на другому боці ліжка. Абсолютно голу. Він роздратовано зітхнув. - Я дійсно це зробив. Тепер це проблема. Мені треба подумати. Скільки я їй розповів про себе? - Драгон відкинувся на подушку і важко зітхнув. Цього вистачило, щоб розбудити Сильвію.
— Ммм, добрий ранок, Святий, — сказала вона із задоволенням у голосі і притиснулася до нього ще тепліше. Драгон дозволив їй, не бажаючи виглядати незграбним. - Ей, Сильвіє, дозволь мені дещо запитати. Скільки ми пили вчора ввечері? - Вона дивилася на нього з чарівною посмішкою. - Ха-ха, цікавий? Ну, я зупинилася після першої бочки і просто зосередилась на розмові з тобою. А ти зупинився після одинадцяти бочок чистого спирту. Потім ми пішли до мене додому, і... ну, далі ти можеш здогадатися, — сказала вона, втупившись обличчям йому у груди, щоб продовжити спати. - Ах, чорт. Що ж тепер робити? - Він перекладав погляд з дерев'яного даху на обличчя Сильвії, яке виглядало дуже чарівно. Утретє він зупинився на її обличчі, і його уста відчули спокійну усмішку. Він відчув тепло, яке виходило від її тіла, і подумав: « Думаю, я можу залишитися ненадовго. Як чоловік, я чув, що в таких ситуаціях не можна просто стояти і піти. Рано чи пізно мені доведеться поїхати, але не зараз. Тепер у мене є реальна причина залишитися.
- Гей, Сильвіє. Я тобі щось розповідав минулої ночі? - Він подивився на неї, але вона продовжувала лежати з закритими очима. - Як щодо того, щоб поговорити за сніданком? - сказала вона, подивившись на нього і поцілувавши в щоку. — Звичайно, — відповів він, намагаючись встати з ліжка. Це виявилося важче, ніж він очікував через дикий головний біль. - Може, ти залишишся тут, а я піду приготую щось поїсти? - Сильвія встала, залишивши покривало на ліжку, і Драгон побачив її оголене тіло у всій красі. У неї були сосни, ідеальні пропорції, фігура піскових годин. — Лакомство для очей, звичайно, — мимовільно вирвалося у нього. Вона почула це, швидко повернулася, щоб він міг бачити її спереду, посміхнулася, скоро одяглася і побігла на кухню. — Можливо, все не так вже й погано, — пробурмотів Драгон, очистивши своє тіло за допомогою магії. Головний біль зникла. Він встав з ліжка і вдарився головою, спускаючись сходами. Квартира Сільвія займалась поверхом, а ліжко стояла на горищі. Це було маленьке, але затишне житло. Через свій високий зріст він ледве спускався сходами. Сильвія дивилась на нього і сміялася. - Як це виходить, що ти краще ходиш по цій драбині, коли п'яний, ніж коли тверезий? Я розсміялася з такої дивної людини, яку я вибрала для себе. Драгон подивився на неї, розуміючи, що вона обмовилася, але вона явно цього не помітила. - Вибрала? Я вже твій? - Він сів за стіл і втупився їй у потилицю. Навіть звідси він бачив, що її обличчя почервоніло, як помідор. - Ні, звичайно ні. Забудь, що я сказала! - Вона поспішно відповіла, відмовляючись повертатися. - Ха-ха, все в порядку. Насправді я вирішив залишитися на деякий час. Якщо це нормально, що я сплю у тебе, - сказав він спокійно. - Звичайно. Ви можете залишатися тут стільки, скільки захочете, Містер Святий, — відповіла вона, показуючи йому великий палець, все ще відвернувшись. Вона дуже зраділа, бо досягла свого. - Радий це чути. Як проходить їжа? - запитав він, відчуваючи голод. Хоча він не помер і його тіло не потребує їжі, але все одно насолоджувався хорошим сніданком. Сильвія нарешті повернулася до нього і поставила їжу на стіл. Вона сіла і стала чекати, коли він почне, але він чомусь продовжував дивитися нижче її грудей. - Драгон? Що з тобою відбувається? - Вона помахала рукою перед його обличчям. — Ми станемо батьками, — сказав він таким спокійним тоном, що стало страшно. - Ха-ха-хо, ЩО ОООМООоОOО!? - Сильвія буквально перевернулася назад і приземлилась на спину. Драгон кинувся до неї і підняв. - Ти в порядку, Сильвіє? - Він допоміг їй сісти. - Д-Драгон, ти впевнений? Звідки ти знаєш? - Вона запитала, чи хоче вбити його, якби він пожартував. - Я чарівник, і я могутній. Я не роблю помилок. Я відчуваю це всередині тебе. Ти станеш матір'ю Сильвія, - серйозно сказав він. – Я... Я збираюся стати матір'ю? - По її обличчю текли сльози.