Розділ 239 - Повернемося в Асгард
"Ого, а цей льодяний бегемот не тільки дуже сильний, але й досить розумний!"
Сказав Лі Те після того, як почув повідомлення про отримання енергії.
Справа в тому, що цей величезний звір весь час сидів посеред льоду і наніс удар тільки після того, як Валькірія опинилася прямо над ним.
Але він таки дуже поступався льодяному дракону.
Якщо вони були приблизно рівні фізичною силою, то їхні здібності дуже відрізнялися.
Дракон мав надзвичайно потужне крижане дихання і міг літати. Отже, Лі Тей дуже швидко втратив інтерес до льодяних бегемотів.
У Йотунхаймі, окрім гігантів, жило також величезна кількість інших створінь.
Льодові вовки, крижані черв’яки, льодяні фенікси та інші монстри.
Вони не могли похвалитися величезною силою, тож Лі Тю практично не брав участі у битвах з ними.
Крім того, оскільки він не хотів повністю знищити Йотунхайм, то через деякий час залишив лькірий світ разом з Валькірієм.
"Ушим!"
Появилась ряб просторових коливань і Брюс з Брунгільдою повернулися в Асгард.
Хеймдал і Сіф продовжували охороняти Тора, який так і не прийшов до свідомості.
Зрозуміло, що несподівана поява Брюса дуже стривожила брата і сестру.
Але, куди більш обшираючою виявилася Валькірія, що з коп'ям в руці сіла на восьмий жеребець.
Все-таки всі мешканці Асгарду чудово знали кому раніше належав Слейпнір.
"Брунгільда, а де ти все це знайшла? Ми бачилися лише кілька днів тому". - Помаранленим голосом запитала Сіф.
"Брюс допоміг мені повернути їх", - Калькірія і почервоніла.
Почувши це, Сіф просто потиснула плечима.
"О, не варто. Я лише зробив невелику підтримку, так що це заслуга Брунгільди".
Весь цей час очі Геймдаля залишалися нерухомими. Але потім він раптово сказав:
"У будь-якому випадку, нам вдалося повернути Вічне коп'є і Слейпніра. Завдяки цьому, наші шанси на перемогу значно зростуть"..
Після того як Хеймдаль закінчив говорити, він злегка кивнув.
"Добре, давайте контратакуємо", - Раптом запропонувала Валькірія.
"Що? Але нам не вистачить сил".
Сказавши це, Сиф сумно схилила голову. Вони повернули Вічний скарб, але без звичайних солдатів у них нічого не вийде.
Валькірія підійшла до дівчини і поклала їй руку на плече.
"Сиф, повір, цього разу нам вдасться повернути наш будинок".
"Але ...", - Звичайно, що дівчина спробувала заперечити.
"Не варто сумніватися, пішли".
Валькірія стала набагато більш впевненою в собі. Вона перетворилася на зовсім іншу людину.
Лі Те в свою чергу одягнув свої темні окуляри і пішов слідом за нею.
Тим часом, Геймдал подивився на Хель.
"Пойдём сестра. Упевнений, що незабаром ти також повіриш,що у нас все вийде".
Сиф з сумнівом похитала головою.
"Я тобі вірю, але зараз нам потрібно, щоб повірили і наші солдати".
Палац Асгарду.
Скурдж сидів у кріслі голови сторожі.
Художня молода дівчина одягалася в легеню, відірвала виноградину.
Скурдж чергу обережно з'їв її.
Охоронець, що стояв неподалік, з бажанням дивився на білу шкіру дівчини.
"Голть".
Раптом Смур глянув на вартового.
"Хайм, якщо будеш слідувати за мною, то незабаром займеш моє місце".
Після цих слів Хайм злегка задрижав.
"Лорд Скурдж, я буду вірний вам до кінця."
"Добре. Ти можеш йти, а нам з Барою треба дещо обговорити".
Але як тільки вартовий зібрався залишити кімнату, втік ще один охоронець.
"Сер, на нас напали!"
"Що...!?"
Сурдж, будучи ошеледженим цією новиною, помахнув рукою і випадково вибив з рук тарілку винограду.
"Хто? Скільки солдат? Скільки вершників?"
"Всего п'ятеро!"
"Що ...?!"
Почувши ці слова, Скурдж завмер.
"Ти що, мариш?"
"Ні, солдат справді п'ять, але з ними близько дюжини драконів".
"Ти дійсно нічого не пив...?"
Сказавши це, Скрудж подивився на вартового, але потім прямо у нього за вікном промайнула тінь великого дракона.
"Тудух!"
Коли пролунав потужний вибух, всі охоронці в кімнаті злегка пригнулися, а Скурдж голосно наказав:
"Враг атакує, бійте тривогу!"
"Труу!!"
Відразу після сигналу, всі знаряддя Асгарда націлилися на драконів.
"Вших!!"
Однак, легендарні істоти успішно ухилялися.
"Бум, бугле, мішень!"
Відразу ж три тулі були знищені диханням дракона.
---- -...
Десь всередині палацу.
Хель, раптово, відкрила очі.
Але через мить Богиня смерті розчинилася в повітрі.
---- ----
За межами палацу.
Восьминогий кінь завмер у повітрі.
Бачачи, як дракони руйнують золоті башти, Валькірія наскільки міцніша за нього.
"Хель, ти вбила моїх солдатів і вигнала мене, але сьогодні я відімщу тобі за все приниження!"
Лі Тей йшов вперед і за допомогою Льодового ларця закликав величезних драконів. Дивлячись на це, Сіф, що слідувала за ним, виглядала неймовірно шокована.
Тим не менш, через деякий час вона таки набралася сміливості і підійшовши до Лі Те, сказала:
"Брюсе, що це за магія? Ти можеш навчити мене?"
Тепер Сиф виглядала скоріше як маленька дівчинка, ніж грізна ватажка.
Вона не дуже вірила, що у них хоч щось вийде, але зараз бачила на власні очі разючі зміни.
Редактори: Nisa
https://literna.net/uk/books/239-zvantazhiti-chislenni-talanti-zaversheno