Глава 3937
Су Ло лише холодно і зневажливо посміхнулася, а в її голосі задзвонили крижані нотки:
якби я не встигла відштовхнути її в сторону, зараз би перед тобою лежав не морський звір, а бездиханний труп! Снаряд твоєї гармати пройшов би прямо крізь неї!
- І що з того? — Голос хлопця з фіолетовими очима залишався абсолютно спокійним, навіть байдужим. Його погляд, холодний і відсторонений, ковзнув по збледілу Тан Ялань так, ніби він дивився не на живу людину, а на неподушений предмет або вже охолоджуюче тіло.
Су Ло, не зводячи з нього пильного погляду, коротко запитала Тан Ялань:
- Між вами була якась ворожнеча? Ти переходила йому дорогу?
Тан Ялань, все ще не видужавши від пережитого шоку, відповіла тихим, тремтячим від прихованого гніву голосом:
- Ніяких старих образ, ніякої нової ворожості... Я вперше бачу його в обличчя! Я навіть не знала, як він виглядає!
Су Ло знову впилася поглядом у обличчя злотокого юнака в бузковому. У цей час інші члени Залу Дев’яті Праведних вже були оточені щільним кільцем, щоб створити атмосферу загрозливого тиску.
Прекрасні, але позбавлені тепла очі хлопця все ще виражали тільки крижану гордість. Він дивився на Су Ло зверху вниз і, наче не бажаючи витрачати зайві слова, тільки повторив своє попереднє питання:
- І що з того?
Він був настільки безмежний і всеосяжним, що будь - яка нормальна людина мала непереборне бажання стерти цю вухмилку з його обличчя одним нищівним ударом.
На губах Су Ло заграла гірка, повна сарказму усмішка:
Ти добре усвідомлював, що вона може загинути під твоїм вогнем, але все одно без будь-яких вагань натиснув її? Ти ж розумієш, що це не просто випадковість, це навмисне вбивство!
Молодий пурпурний чоловік продовжував стояти у своїй позі справжнього володаря. Він обкинув Су Ло повзувним, мало не милостивим поглядом — ніби кинув кістку бродячих собакі — і коротко покинув:
— Хм.
Мабуть, лише дивовижна краса Су Ло врятувала її від негайної розправи. На її місці один високомірний провідник уже давно відправив у політ одним змахом руки.
Молодий, здавалося, щиро не розумів, через що піднявся шум. З абсолютною байдужістю у голосі він сказав:
— Як це стосується мене? Життя якоїсь нікчемної людини... Чому це повинно мене цікавити?
Він ледве не позбавив життя її подругу, а тепер говорить про це з таким видом розчавленої бука!
Су Ло дивилася в обличчя цьому заносливому красеню, і її пальці мимовільно стискалися кулаками так сильно, що плитки побіліли.
— Очки рейтингу... Чи вони для тебе цінніші, ніж життя твого товариша? — Су Ло, яка виросла в суспільстві, де закон і мораль стояли вище за все, не могли прийняти цей варварський підхід. Вона ніколи не вважала людське життя різною монетою.
Молодий чоловік з фіолетовими очима подивився на неї так, ніби перед ним була принизлива:
— Ради Кристоальних ядер... Яке значення має смерть пари-тройки невдах?
"Смерти пари невдах..." йому було байдуже на чужі життя, але для Су Ло безпека її друзів була непорушною рисою, яку нікому не дозволено переступати!
У цю мить Су Ло не витримала і розсміялася, але в її сміху не було ні краплі весель'я - тільки лють, від якої у жила кров. Гнів, що копнувся в ній, нарешті вирвався назовні.
- Ти дійсно став єдиним на цьому "Шенлун"?
— Ти дійсно повірив, що ваш Зал Дівятї Праведних непереможний і нікому не по зубах?
— Ти дійсно вважаєш, що твої окуляри рейтингу - це нескінченна вершина, яку ніхто не зможе підкорити?
Голос Су Ло звучав моторошно спокійно і чітко, а погляд став гострим, як лезо меча.
Хлопець у пурпурному злегка нахмурився і вперше по-справжньому приглянув до Су Ло. До цього дня ніхто не наважився кидати йому виклик в обличчя. Ті, хто намагався заперечити, зазвичай ставали трупами ще до того, як відчинили рот.
Його губи були зворушені легкою іронією:
- Невже ти сподіваєшся зайняти це перше місце замість мене?
Смішка і зневага, що звучали в його словах, різали йому вуха.
Су Ло холодно і рішуче подивилася йому прямо в очі, приймаючи виклик:
— Саме так! Можете не сумніватися: наприкінці шляху на вершині рейтингу цього корабля буде стояти моє ім'я, а не твоє!
Ха-ха-Ха! — Не встиг пурпурний лідер і слова вставити, як решта Залу Дев'яті Праведних буквально покотилися зі сміхом.
— Ха-ха-хо! Яка комедія! Ой, зараз помру від сміху! — Надривались вони. — Дівчинка на другій зірці Шеньхуа заявляє, що перевершить нашого боса!
- Це найсмішніший жарт, який я чув за все своє життя! Вона хоч здогадується, наскільки безмежна сила нашого лідера?
— Мабуть, вона забула, що за спиною боса стоїть весь Зал дев’яти Праведних!
Молодий чоловік злегка підняв руку, і в той же момент палуба занурилася у труну тиші. Ніхто не смів видати ні звуку. Це показувало, наскільки сильним авторитетом він користувався серед своїх послідовників.
Глава 3938
Су Ло залишилася абсолютно байдужа до образливого сміху і дошкульних викриків натовпу. Її палаючий погляд був прикутий виключно до молодого в пурпурному.
Той у свою чергу помітив її безстрашні, і в глибині його холодних очей промайнула Іскра цікавості:
- Ти впевнена?
Су Ло твердо кивнула:
- Я впевнена в цьому більше ніж будь-коли!
— Що ж... А як щодо того, щоб укласти парі? - Голос пурпурного лідера все ще звучав відсторонно, але в ньому вже чулися нотки азарту.
— На що сперечаємось? — Ненароком поцікавилася Су Ло, на її губах заграла легка усмішка.
« Якщо я програю, то буду твоїм рабом і виконуватиму твої накази протягом наступних ста років, — варто було юнакові вимовити це як над палубою пронісся колективний подих. Люди буквально втратили дар мови.
Боже мой!
Звичайні пасажири могли цього не знати, але члени Залу Дев’яті Праведних добре розуміли: походження і статус хлопця були настільки високими, що думка про це заполонила голову! І цей чоловік, в чиїх жилах текла кров справжніх правителів, тільки що запропонував таку неймовірну ставку... Це не було розсудливою справою.
Су Ло теж була потай вражена, але нічим не видала свого подиву. Вона спокійно посміялася і відповіла:
— Договорились. Якщо я програю, то буду твоєю рабинею і служитиму тобі вірою та правдою протягом ста років!
Вона розуміла: якщо вона не почне ставити на перше місце, цей юнак може вимагати чогось такого, що він не зможе або не захоче віддати.
І вона була права. У глибині очей пурпурного лідера промелькнула несподіванка, коли Су Ло перехопила ініціативу. У його зазвичай бездонних і безжиттєвих зіницях знову з’явилася цікавість.
Це був другий раз за сьогодні, коли він виявив увагу до цієї прекрасної дівчини, і, мабуть, вдруге в житті, якщо особа протилежної статі змогла його заінтригувати.
— Іде, — на загальне здивування, юнак погодився без зайвих слів.
Після цього, не обертаючись з гордістю, він покинув палубу.
У цей час другий брат з Залу Дев’яті Праведних підійшов до Су Ло. Він вже не виглядав таким агресивним.
- Снаряди для гармати нашого боса мають свій ліміт, їх не можна випускати нескінченно. Кожен постріл на рахунку і коштує цілого стану. Тому, коли бос веде вогонь, він не може дозволити собі зволікати. Королі Синьох Гігантських Кітів надзвичайно чутливі і мають надзвичайну швидкість реакції — вони засмічуються на мить, а потім вислизнуть у пручі. Тому бос б'є напевно, не дивлячись на можливі випадкові жертви серед своїх.
Су Ло не очікувала, що хтось з їхньої групи вирішить пояснитися. Хоча тон Другого брата майже примирив її, вона не хотіла робити подібних виправдань. У її очах жодне кресальне ядро не коштувало людського життя.
Вона лише зимно кивнула, даючи зрозуміти, що почула його.
Другий брат кинув Су Ло жалкуватим поглядом, задумливо потер підборіддя і пішов слідом за іншими.
Коли він проходив повз Вей Сіхуа, в його очах читала неприкрита зделка:
- Ти навіть мене не можеш здолати, а замахнулася на нашого боса. Яке безглуздя! Ти наче мурашка, яка намагається похитнути дерево у давнину. Ха-ха!
Вей Сіхуа втік з поля зору.
Потім перед Су Ло з’явилася Гу Сюанян. Вона вперла руки у бік, буквально проникнула від безпрецедентної перемоги:
— Ах, Су Ло, Сва Ло... Що мені з тобою робити? Чому ти так наполегливо шукаєш власної смерті? Якщо справді будете перевершувати його... Клянуся, я, Гу Сюанян, припаду до твоїх ніг і буду бити вклони аж до землі!
Вона дивилася на Су Ло з сумішшю злості та глибокого презирства.
Решта зявок також дивували дівчину. В них читали все: жалість, співчуття, насмішка і повне непорозуміння. Зрештою люди почали розходитися, розбито головами.
Слова Вей Сіхуа відгукнулися у багатьох серцях: якби Су Ло посперечала з ним, всі поставили б на Вей Сигуа. Але викликати на цього видатного лідера всього "Шенлун" - загадкового хлопця з фіолетовими очима, це було за межами здорового глузду.
Коли палуба нарешті спорожніла, Тан Ялан, пригнічена та охоплена почуттям провини, не сміялася подивитися Су Ло в очі.