Глава 3925
У цю мить, коли нанесеться перший удар, Гу Сюан’ян швидко рванився вперед. В її руках матеріалізувалося коп'є Червоного Сонця з яскраво-алою пензлем. Зброя видала різкий, свистливий звук « вогнестійких» прорізаючи вологе повітря, і з хрустом зачепилося глибоко в одну зі ніздрів Пурпурного Електричного Водотруйного Крокоділа!
— Р-р-а-А-у!
Чудеса забилися в агонії, виливаючи розпачливий крик! Біль був нестерпний, і нефілім почало шалено звиватися, перекатаючись по палубі та кидаючи все на своєму шляху. Коли крокодил перестав виривати отруйні потоки води, Вей Сіхуа та Ґу Сюан почали діяти злагоджено в тендемі. Один з них обручав холодним мечем, чиї помахи залишали в повітрі льодові розписки. За лічені секунди перший крокодил, який наважився вислизнути з пучіни, був буквально іскромсанний на шматки.
Нещасний Пурпуровий електропостачальник Крокоділ, ще мить тому колишній грозий водорість перетворився на безформну гору кривавого місива.
Гу Сюан’ян аж ніяк не знеохочувало це нудотворне видовище. Навпаки, на її обличчі розцвіла широка і весела усмішка. Наконечником свого списа вона підчепила щось всередині туші, і назовні вилетів яскраво сяючий предмет. Це було кристал-ядро морського звіра середнього рівня. Вона старанно ополозила тростину чистою водою і обережно піднесла її на відкритих ладонах до Вей Сіхуа, немов дорогоцінний дар.
Вей Сіхуа, зазвичай суворий і зарозумілий, цього разу подарував Гюан доброскронним та навіть лагідним поглядом.
- Це перше добуте ядро. Залиш його собі, нехай буде тобі сувеніром на згадку про нашу першу перемогу в цих водах.
Цей кристал був справді незвичайним: перша видобутка серед новобранців на борту бухти. Його цінність була не тільки нагромадженою окулярами, але й у неймовірному престижі. Така трофея стала найліпшим приводом для хвастощів перед іншими.
— Дякую, старший брат! — Вона вигукнула: « Гу Сюан’ян сяяла від захоплення. З найщирішим виглядом вона підійшла до Су Ло і, демонструючи руку з трофеєм вперед, покрутила ядром перед її обличчям. - Ну що, бачиш? Це кристал-ядро морського звіра середнього рівня! Справжнє багатство!
Су Ло навіть не упустила її поглядом. Вона дивилася крізь Гу Сюан’ян, ніби та була лише прозорою хмаркою пара, яка не заслуговувала і секунди уваги.
Якщо б це було колись, Тан Ялань, напевно, не затрималася б і вела в запеклу суперечку про честь своєї названої сестри. Однак уроки Су Ло не пройшли бездарно, оскільки дівчина стала мудрішою і стриманішою. Вона лише холодно посміхнулася, окинувши Гу Сюанян презирливим поглядом, і після того як вона пішла за прикладом Су Ло, повністю проігнорувала її присутність.
Така абсолютна байдужість була найболючішим ударом. Це був найкращий спосіб відповісти на провокацію, показавши, що ворог не повинен навіть гніватись.
Обличчя Гу Сюаніан від люті стало мерзенно-бледним. Гнів душив її, вона вже відкрила рот, щоб виплеснути накопичену жовтку у вигляді якоїсь виразникої тиради, але в цей момент відбулося непередбачене. З оглушливим сплеском води змив ще один Пурпурний електролектричний Водоструйный Крокодилд!
Цей екземпляр був трохи менший за попередній, та і його клики не видавалися настільки страхітливо гострими. З таким противником безробітно справилася б не тільки Су Ло, але й Тан Ялань.
Однак Гу Сюан, побачивши жертву, пронизливо закричала:
- Старший брат, швидше сюди! Тут ще одне ядро!
Оскільки полювання тільки почалося, з пучини виривало ще мало тварин, і всі новонавернені відчайдушно шукали мети. Крик Гу Сюанян став сигналом. Вей Сіхуа миттєво опинився поруч. Його важкий меч зі свистом « в-в-ужей» обвалився на крокодила, буквально розрубавши безтію надвоє. Ісполінська туша з гукним звуком "бум" впала на дерев'яний настил палуби.
ти просто невірний! — Захопливо запхала Гу Сюанян. Вона охоче підхопила випало ядро і, напивши його, передала в руки Вей Сіхуа.
Забравши трофей, Вей Сіхуа повільно повернув голову в бік Су Ло. Його погляд був сповнений холоду і непохитного презирства. Він процідив крізь зуби слова, що просочувалися отрутою:
— Якщо у тебе немає сил, тримайся подалі. Не плутайся під ногами у тих, хто дійсно працює. Невже ти не розумієш, як сумно і жалюгідно виглядаєш, перешкоджаючи іншим? Ні краплі самосвідомості!
Почувши це, Гу Сюан’ян розплилася у доситьму Ухмилі. Для неї слова старшого брата були як музика, і він з бездоганною точністю висловив усі ті думки, які вона сама не могла облежати в таку їдну форму.
Су Ло злегка нахмурилася. Цей Вей Сіхуа починав викликати у неї серйозне роздратування. Його поведінка була за межами простої зарозумілості — це свідома низьке становище.
Тан Ялань, не в силах більше терпіти, роздратувала підборіддя і з обуренням випалила прямо у обличчя Вей Сіхуа:
- Що ти собі дозволяєш? З цим крокодилом ми б справилися самі, без жодних зусиль! Хто тебе просив про твою підробку? Брак сил, нерозсудливість, жалюгідне видовище - все це не про нас, а про тебе! Ти тут єдиний, хто по-справжньому мозолить очі!
Вей Сіхуа навіть не глянув на розлючену Таню Ялань. Його крижані очі, в яких застигла зловісна напохватка, були прикуті виключно до Су Ло.
— У Майєр-сіті ти не хотіла виявити до мене належної поваги, - сказав він тихим, але небезпечним голосом. що я залишу тебе у спокої. Я ж попереджав тебе про це, чи не так?
Су Ло схрестила руки на грудях і з повною байдужістю подивилася йому в очі:
— Чи ви вважаєте себе занадто впевненими? Твоя самовпевненість може зіграти з тобою поганий жарт.
Розділ 3926
— Ха-ха-хо! — Вей Сіхуа розлютився коротким сухим сміхом, в якому не було ні краплі веселощів. - Можливо, у вас і є частинка здібностей, але що з того? Невже ви думаєте, що зможете лізти з силою Залу Дев'яті Праведних? Скажу тобі прямо: ця територія приглянулася нашому Залі. Якщо ви полюватимете тут, значить проголошуєте нам війну!
Вей Сіхуа вів шалену поведінку, і його бахвальство було безмежним та бездумним — воно спиралося лише на те, що він мав перевагу над іншими групами.
— О-о- о! — Ґу Сюанян, побачивши крутий та владний її старший брат, просто засяяла від щастя. Її очі наповнилися фанатичним захопленням, і вона почала радісно плескати в долоні, піддаючи його.
Погляд Сяо Ке, маленького молодого відриву, став небезпечним. Він почав повільно закочувати рукави, його кулаки стисувалися, а все нутро вимагало негайної і жорстокої бійки.
Су Ло помітила, що інші семеро членів Залу « Дев’яті Праведних » також почали тягнутися до них, демонструючи розмінну плечі і готуючись до схоплення.
У голові Су Ло миттєво промайнуло багато варіантів наступних дій.
Чи варто їм прямо зараз вести з ними війну, щоб вони могли стати мішенню для всіх присутніх на кораблі? Чи, може, було б краще використати випробувану тактику для того, щоб « кинутися свинею, аби з’їсти тигра»? Нанести удар сповіді, таємно створюючи їхні зусилля, щоб в кінцевому підсумку Зал Дев'яті Праведних залишився з пустими руками?
Су Ло завжди любила другий шлях. Діяти приховано, коли ворог тебе недооцінює було набагато ефективніше. До того ж у ряді залу дев'яти Праведних все ще переховувався той найзагадковіший лідер в пурпурних одязі, чия справжня сила залишалася для неї загадкою.
Після роздумів Су Ло з надзвичайно серйозним видом подивилася на Вей Сіхуа. У глибині її зіниць проминув дивний, майже співчутливий блиск.
— Вей Сіхуа, загадай цей момент. Дуже скоро тобі доведеться заплатити надзвичайно високу ціну за те, що ти робиш зараз.
— Ха-ха-хо! — Вей Сіхуа розсміявся ще голосніше, але в його сміхі лунали звуки люті. — Яке бахвальство! Яка зухвалість!
Су Ло окинула його коротким, саркастичним поглядом, після чого взяла за руку Сіо Ке і негромко, але твердо сказала:
- Нам тут більше нічого робити. Йдемо.
Сяо Ке з крайнім здивуванням подивився на Су Ло. Тан Ялань теж застигла на місці, не довіряючи своїм вухам.
Тан Ялань ніяк не могла зрозуміти, чому Су Ло вирішила відступити саме зараз, коли їх так наковтають. А Сяо Ке... він просто не міг збагнути, як можна добровільно залишити цим нікчемним людям таких смачних Пурпурних електропостачальників!
Гу Сюаніан вибухнула отруйним сміхом:
— Хи-хи! Су Ло, я починаю тебе зневажати! Яка ж ти боягуза!
Вей Сіхуа проводив Су Ло холодною, глузливою людиною з повного святкування.
Проте Су Ло було абсолютно байдуже, що вони думають. Вона спокійно вела за собою Сяо Ке та Тан Ялань, віддаляючись від місця невпинної битви.
Багато тих, хто спостерігав за цією сценою, відгукнулись на це з розумінням і навіть співчуттям. Хто зможе розумно йти наперекор Залові Дев’яти Праведних, який подібний до неприступної гори? Протидіяти їм — значить шукати смерті. Як сказано, « мудра людина вміє вчасно відступити, оцінювати ситуацію».
Незабаром натовп почав розходитись. Дехто вважав, що Су Ло була дуже слабкою. Інші ж вважали це єдиним вірним і розсудливим вибором.
Су Ло привела своїх супутників пряміком в їхню віддалену віллу.
Сяо Кэ був поза межами себе від образи. Він з силою вирвав свою руку з долоні Су Ло і, одягнувшись, сів у кутку, усім своїм виглядом демонструючи справедливе обурення. З його погляду, потрібно було просто пустити в хід кулаки і розмазати цих наглециків! Навіщо терпіти таке приниження?
Але Тан Ялань дивилася на ситуацію глибше. Вона підійшла до Су Ло і, заглянувши їй в очі, щиро сказала:
я підтримую твоє рішення. Що б ти не сказала, я на твоєму боці. Я знаю, що в тебе напевно є вагома причина зробити саме так.
Вона довіряла Су Ло безроздільно, всією душею.
Сяо Ке іскоса глянув на Тан Ялань. Він мав інстинкти чистокровного генеалогічного родоводу Божого Головного Бога, тому судив про людей за наїтом. І це наївне твердження, що Тан Ялань не обманює - у її чистій думці дійсно читався безмежна віра в Су Ло.
Су Ло м'яко погладила дівчину по голові і підмигнула:
— Не хвилюйся. У "мудрого горця" завжди прихований в рукаві хитрий план.
Сяо Ке, все ще сердившись, демонстративно відвернувся в інший бік.
Су Ло легонька тхнула його пальцем в бік.
Дитина лише сердито заспівала.
Су Ло не витримала і розсміялася:
— Ну і на що ти так сильно образився?
Сяо Ке, надув щоки, пробурчав:
- Той морський звір... він був такий смачний!
Су Ло раптово втратила дар мови, а потім з іронією запитала:
- Ти забув, що ми можемо спокійно спускатися під воду?
- Саме так! — Очі Сяо Кэ відразу спалахнули азартним вогнем.
Су Ло переклала погляд на Тан Ялань і загадково усміхнулася:
- Пам'ятаєш, що ти колись мені розповідала? Ми навіть не здогадуємося про те, який привілей вони мають.