Глава 3715
— Верно? Тут явно якесь непорозуміння, - третій старійшина з усмішкою звернувся до маленького хлопця. - Маленький Ке, коли ти прийшов на задню гору, хіба не побачив, як якийсь дуже сильний чоловік в чорній масці вбив червоно-червоного однорогого полум'я звіра? А потім ти побачив, що звір мертвий і щоб добро не зникало, забрав його та з'їв?
Протягом усіх років, що маленький відляк ріс, ніхто ніколи не вчив його брехати і потреб в цьому у нього не було.
Всі присутні: «...» Третій старійшина, ви не дуже підтримуєте?
Четвертий старійшина знову мало не задихнувся! Третьою людиною, ти навчаєш покривати — і це нормально!
Однак і третій, і четвертий старійшини недооцінили чесність маленького хлопця. Той холодно обвів усіх поглядом і роздратовано сказав:
- Яка ще людина в чорному? Цього маленького плютого вогнем звіра я сам убив.
Крихітні губи третього старійшини відразу затрималися.
Четвертий старійшина подивився на маленького відриву поглядом, повним презирства до ідіота. Цей чоловік до такої міри не боїться смерті?
Потім четвертий старійшина з холодною усмішкою сказав третьому:
— Старина третя, ти хочеш допомогти йому, а він навіть не цінує твоєї доброти. Він сам сказав, що червоного-червоного однорога полум'я звіра вбив він. Значить, так і є! Без варіантів! Люди! Схопити їх і відвести в Зал Наказаній!
Зал Наказань секти Тяньдао — це жахливе місце!
Його єдиний старійшина був жорстокий і безжалісний п’ятий старший!
П’ятий старійшина не належав до жодної фракції. Він був вірний лише правилам, тільки собі самому і тільки голові секти!
А в цей момент брови Су Ло злегка нахмурилися.
Отже, те, що маленький Ке приніс насправді було охоронцем-скарбуваної секти. Неважливо зараз, чому охоронець-скарбу секти так легко піддався. Найголовніше - як пережити цю трагедію.
Ситуація вже стала небезпечною.
Третій старійшина вже дуже багато зробив, допомагаючи їм до такого ступеня. Якщо старійшина у Залі Наказаній або самому голові секти з’явиться далі, він може і не витримати.
Су Ло нишпорила Громової кулі, яка колись отримала в глибині Темного лісу від пана Пурпурного Мишка. У глибині душі вона відчула полегшення. Добре, що в критичний момент можна буде покликати пана Короля Леса.
Поки думки Су Ло металися, десять старійшин вже з’явилися в дерев’яному будиночку і решту учнів відіслали геть.
Тому що маленький відрив уже вступив у бій зі старійшинами!
Маленький відляк виріс в оточенні любові та балів Бога, який є головним. Він просто не розумів багатьох людських понять.
Він не знав, що таке загроза і що це означає безсилля.
Він завжди вирішував все силою.
Отже, коли четвертий старійшина кинувся схопити його, маленький відрив розізлився! А потім він просто почав діяти!
Бум! Бум! Бум!
Маленький юнак постійно обмінювався ладаном з четвертим старійшиною. Маленький дерев'яний будиночок розлетівся в щіпки.
Четвертий старійшина, чим довше бився, тим більше злякався.
Він спочатку думав, що якийсь юник, хай і талановитий, наскільки сильним він може бути? Хіба не взяти його голими руками?
Але після того, як він боровся з маленьким хлопцем, то зрозумів: « Чим довше бій стає - тим більше стаєш» і що таке "глубіна, яку неможливо виміряти"!
Бо він побачив, що спочатку маленький хлопець був сильний, але ще не жахливий. Але у міру того, як він продовжував битися з кожним обміном ударів його сила зростала ще на один крок, наче без верхнього кінця!
Глава 3716
Лише за сто прийомів маленький юнак пройшов шлях від перемоги до повної вищості над четвертим старійшиною.
Коли він впевнено здобув перемогу, у очах третього, шостого і дев’ятого старійшин стався шок.
Не дивно!
Тож не дивно, що коли вони навчали його секретними технологіями, то він так швидко навчав їх. Виявилося, що його реальний рівень не поступається рівня старійшин! Аж ніяк!
Подивіться, в якому жалюгідному стані зараз є четвертий старійшина. Тц-тць, це просто нестерпно бачити.
А четвертий старійшина у цей момент був розлючений, принижений і гнівний!
Під лютими атаками маленький хлопець четвертий старійшина, який ще нещодавно високо задирав голову і вважав себе вищим від усіх, відступав крок за кроком. Маленький хлопець гнався за ним по всьому подвір'ї!
Маленький юнак видався розлюченим рівом і спричинив сильний удар літаючою ногою!
Бух!
Могутній четвертий старійшина, наче летюча риба, швидко полетів уперед і з глухим звуком впав на землю, створюючи повний рот бруду.
Усі старійшини та внутрішні учні були вражені.
Цього не може бути!
Четвертий старійшина, великий і благородний, непереможний та могутній, був повалений і опинився в багнюці через якогось учня, тільки що прийнято до ряди внутрішніх учнів?
Це просто неймовірно!
Але це ще не все!
Маленький юнак ударив четвертого старійшину на землю, а коли той ще не встиг піднятися, люто наступило йому на спину!
— Ваа! — З уст четвертого старійшини вирвався крик болю і чорної крові!
Насправді маленький учень не завдавав сильного удару. Чорна кров четвертого старійшини була викликана чистою люттю!
Варто зазначити, що на той час під стародавнім духовним Деревом Цан’юї Шуашена зібралося багато внутрішніх учнів, які цікавилися подіями.
Четвертий старійшина, який зазвичай виявляв зарозумілість і владу, був збитий із ніг якимось внутрішнім учнем. Як йому тепер жити з цим?
Не в змозі витримати удар, четвертий старійшина знепритомнів.
Маленький хлопець, побачивши, що четвертий старійшина не приходить в себе, схилив голову набік, задумався і вже збирався завдати ще один потужний удар ногою, щоб привести його до тями.
- Ні! — Третій старійшина голосно вигукнув.
Узявши до уваги поведінку маленького хлопця, рада старійшин почала серйозно ставитися до цього. Якщо він зараз нанесе ще один удар, це буде рівнозначно тому, щоб вдарити в обличчя всіх старійшин. Навіть якщо вони дуже цінують талант малого хлопця, то можуть не надати йому захисту в такій ситуації.
У цей момент тільки Су Ло могла зупинити маленького відриву. Тому третій старійшина відчайдушно підморгував їй. Його очі так часто моргали, що майже зводило судом.
Су Ло подумки посміхнулася, але на її обличчі не дриг жодного м'язів.
Вона злегка кашлянула і під багатьма складними поглядами підійшла до маленького відриву. На схилі пагорба вона взяла його ногу, якій він стояв на спині четвертого старійшини.
Поки Су Ло робила це, маленький відрив не опирався. Для нього було не так важливо, чи він наступить ногою.
Коли учні побачили, що хлопець нарешті відпустив четвертого старійшину, вони кинулися вперед і поспішили забрати його. Хто знає, чи не злякається цей маленький хлопець знову через якесь необережне слово?
Після того як четвертого старійшини забрали, довкола запанувала дивна тиша.
Ніхто не говорив ні слова.
Ніхто не смів говорити.
Ще б!
Серед присутніх був четвертий, найсильніший. Якщо навіть його здолали, хто ще посміє виступити вперед?
Отже, всі погляди на цю справу звернулися до третього старійшини.
Старійшини видавали тихі звуки:
— Хмм~ Старина третій, скажи, що робити!
— Чірік~ Старина третій, скажи хоч що-небудь!
— Xм-чирик~ Хмm-читика ~--
Такі звуки, як щебетання птахів, викликали у маленького відриска велике роздратування.