Глава 3631
— Эй, вы там... - Хлопче дитя здивовано почухав затилиць. Він довго, з усіх сил напружував пам'ять, але так і не зміг згадати, які саме речі та матеріали могли знадобитися Су Ло. Зрештою, уставши думати, молодий пан махав рукою і владно наказав: « Тягни сюди все найцінніше! Всі ваші найкращі скарби!
— А? Найкращі скарби?. Вибачте мою зухвалість, великий пане, але що саме ви маєте на увазі? — Мордочка пурпурного мишка миттєво зморщалась у глибоку розгублену гримасу, а вуса затремтіли від хвилювання. Поняття "хороші речі" було занадто розпливчастим і широким, в нього могло входити все що завгодно.
— Якби моє молоде правління точно знала, що саме їй потрібно, я б став витрачати час на пусті балачки з вами? — Молодий хлопчик Божого Головного Бога люто витягав свої круглі очі, миттєво виходячи з себе. Його запальна вдача не терпіла жодних затримок. — А ну пішли геть з очей моїх, поки я вас всіх не розчавив! Негайно забирайтеся!
Злякавшись, вони почали швидко втікати. Понуривши голову і швидко зрушивши похмуру міну, пурхний мишок на чолі великого, що простягнувся на пів-леса заготів тварин-вантажувачів сумно поплив у зворотному напрямку.
Коли я повернувся у глибини чащів, цей самозвеличений « Дипломатичний посол», кієм був пурпурний мишок, з усіма подробицями доклав про те, що сталося Королю магічних звірів. Наприкінці промови він зітхнув і запитав:
- Мій великий Король, що ж нам піднести молодому пану Сюань, щоб задобрити його і виконати наказ?
Король магічних звірів у відповідь лише важко, зламано зітхнув. Його серце також було переповнене глибокою гіркотою. Звідки ж цей жалюгідний малий тиран упав на їхні голови? Невже він серйозно сказав, що перебуває у своєму рідному світі Сюаньу, де може творити все, чого йому до вподоби? Але найгіршим було те, що вони були прямим спадкоємцем Божого Головного Бога. З ним не можна було обійтися суворо, але й надмірно потурати його примхам теж не хотілося. Це безнадійне становище доводило Короля звірів до тихого сказу.
Правитель Темного лісу вугрово змахнув лапою, намагаючись якнайшвидше позбутися цього головного болю:
- Ступай на наші королівські склади і вигребли звідти все, що знайдеш. Мені плювати на справжню цінність цих дрібничок, головне - щоб візуально їх здавалося неймовірно багато. Розгорніть їх так, щоб завалити всю його поляну!
Розчарований простим рішенням, пурпурний мишок з радістю завів хвіст і почав виконувати своє доручення.
З недр королівської скарбниці почали витягати рідкілі лікарські трави, багатовікові коріньи, сяючі кристалики, розкішні шкури доісторичних монстрів... Усе це багатство вантажили на вміщальні візи і караван за караваном відправляли до лужею перед будинком молодого пана.
І ось під руїнами мальовничих скарбів було повністю поховано величезну зелену ділянку площею близько тисячі квадратних метрів. Гори рідкісних матеріалів, які вибудували аж до неба, сяяли під яскравою сонцем.
- Великий молодий пан Сюань, чи не буде у вас ще якихось побажань або суворих наказів? — Зашукав і підозрював пурпурний мишок, розтягуючи мордочку в усмішку.
- На сьогодні вільні. А тепер прокидайтеся, - недбало відмахнувся юний дитинчат. У своїх жестах та інтонаціях він зробив такий величний і непостійний правитель, що це не залишало місця для заперечень.
Хлопчик від самого народження звик до того, що всі довкола його лелеять, б’ють і схиляються перед своєю силою. Тож не дивно, що його натури стали невід’ємною частиною примхливого молодого господаря і пихатого малого тирана.
- Слухаюсь, великий пане! Ми негайно відбираємося! Якщо ми знову потребуватимемо вашого вищого становища, тільки покличте! — Пикнув мишок і швидко забрав свою багаточисленну свиту назад під сідницю старих дерев.
І ось, коли Су Ло закінчила медитацію і переступила поріг будинку, її очі з'явилися неймовірну картина: вся простора лужайка була до краю завалина рідкісними дарами Темного лісу.
У неї навіть зависло від яскравого забарвлення та блискучих скарбів.
Су Ло неквапливо підійшла до однієї з куч і знайшла там цілі штабелі чудових, смугастих шкур, які колись належали магічним звірам піку Юйхуа. Хоча під її нинішнім рівнем сили вона не змогла б навіть вирвати з цих шкур жодної волосинки, якщо пошити їх одяг, це може забезпечити надзвичайно високий рівень захисту для його крихкого вразливого тіла. Для неї це було наче рятівний дощ під час посухи!
А лікарські трави...
Су Ло кинула погляд на сусідній пагорб з лікарських рослин і зрозуміла, що ті скромні запаси, які вона сама нещодавно пересила у своє просторі та якими так пишалася, на тлі цього гігантського кургана виглядали блекло й мало. Це все одно, що порівнювати крихітну лужу з безмежним океаном!
Не дивно, що минулого разу вона побоялась пробратися в небезпечні ліси Темного лісу і проводила збирання всього лише близько десяти днів на одному маленькому безпечному п’ятачку. Тож нові трофеї, що використовували її як джерело і кількість та якість, а також за різними різноманітними властивостями додали Су Ло до глибини подиву й захоплення!
Останнім часом її культивація росла швидкими темпами, і дівчина якраз подумувала про те, щоб зробити алхімічні пилюки для прискорення свого прогресу. Єдина перешкода була відсутність потрібного сировини, і треба було ж таке статися: ледь вона вийшла на двір, як перед нею виросла ціла гора першокласних інгрідієнтів! Це було точно так: "Тільки хотів спати, а тобі вже підносять м'яку подушку". Чи могли у цьому світі відбувалися такі неймовірні збіги обставин?
Серед кайданів також були унікальні природні артефакти та скарби, яких Су Ло мало не потекли від очікування.
Зворушивши хвилювання, вона перевела недовірливий погляд на досить важке обличчя юного дитинчатишу і підозріло запитала:
- Слухай, тільки не кажи мені, що ти когось безсоромно обігнав заради всього цього добра?
Юнака лише зарозуміло фиркнув, закотив свої красиві круглі очі і демонстративно відвернувся в інший бік, показуючи всім своїм виглядом, як сильно образився подібним припущенням.
- Якщо не пограбував, то звідки взялося все це пишне? — Су Ло з великим зацікавленням сиділа на м’якій траві поруч з ним і зі веселим сміхом жартувала його пальцем в бік.
Молодий пан, повний гордості і впертості, кидав свій глибокий та загадковий погляд у без надзвичайної небесної вись, мовчазно.
Розділ 3632
Су Ло з усмішкою розгорнула голову юнака до себе, несильно вщипнув за пухкі рожеві щупки і запитала:
- Скажи сестриці, звідки всі ці багатства? Невже правда пішов на розбій?
Його м'які, як у малюка, щічки під пальцями Су Ло приймали найдивніші форми, але він ніяк не міг протистояти. Головна проблема полягала в тому, що він зовсім не контролював своєї сили: раніше один легкий тичок відправив Су Ло у політ, отже зараз він скурено замірів, боячись поворухнутися.
Юнак сердито подивився на Су Ло:
- Навіщо грабувати? Я просто попросив, щоб вони все це прислали.
Цей тон, повний природи і впевненості... Просто вражає, як у нього вистачає нахабства!
Проте, згадавши про те, як відбувалося його « похоті» Су Ло заспокоїлася. Зрештою, правильний вибір переродження є ключем до всього.
Хлопець вирішив підлити масла у вогонь:
— Тобі подобається? Хочеш, я піду і спустошу їхні склади дочіста?
Су Ло: «...»
Коли хлопець побачив дивну реакцію дівчини, то не зрозумів:
— Не подобається? Тоді я спалю їх.
Сказавши це, він покликав на долоню мови яскраво-червоного полум'я.
Су Ло мало не зомліла від такого розмаху. « Роботодавець! Якщо він справді спалить ці скарби, то стане найбільшим транжиром в історії!" Будь-яка з цих шкур, опинившись вона у місті Тяньхо, викликала б таку криваву битву, що навіть рідні брати перегризли б один одному горлянки.
А для нього це як звичайний рис. Однак навіть зварений рис був ціннішим за усі ці скарби.
- Ти хочеш все це спалити? — Су Ло усміхнулась, дивлячись на нього. Для неї все це було справжнім скарбом, ключем до швидкого прориву в силі.
Юнак з невинним виглядом потиснув плечима:
- Хіба це не для тебе?
Коли Су Ло побачив його щирий вираз, у грудях розійшлося тепло.
Хоча цей юнак прожив незліченні віки, він зберіг чудову дитячу чистоту. Нехай у нього огидна особистість, нехай він поводиться як розпещений тиран, але до неї він ставиться з неймовірною щирістю.
Де ще знайти такого слухняного « молодшого братика»? Су Ло лагідно з’їдала його волосся, перетворивши їх у безладне « гніздо».
Юнак дав її розлюченим поглядом, а Су Ло почала збирати подарунки у своєму просторі.
Чи ж не бути щасливим, якщо ми докладаємо стільки зусиль? Вона з радістю приготувала для нього особливий розкішний обід.
Навіть коли хлопець потягнув ще одну гору свіжого м’яса, вона без зайвих слів готувала вишукані страви і з любов’ю став шукати їх.
Хлопець подумав: « Так, наступного разу мишонка прислатиме ще більше речей... А втім, ні. Краще я піду і ограбую їх сховище."
Якби Король магічних звірів дізнався про ці плани, він би напевно втратив почуття.
Поки Су Ло була зайнята жаркою м'яса, юнак знову кудись зник. Його шлях лежав у самій чащу Темного лісу.
Однак у долині, де жила Су Ло, запанувала тривога.
З часу знищення бар’єру їхні відокремлені, дбайливо замасковані сховища почали втрачати свою невидимість, відкриваючись сторонніми очима.