Глава 3605
Але, ледве встиг перетворити голову нещасного в безформне місиво, Сяо Ке, наш чарівний, але надмірно поривчастий Юний дитинчаш, у замішанні почухав затилиць:
- Здається, я прикінчив його рано... — Він пробурмотів собі під ніс, зрозумівши, що так і не встиг витягнути з полоненя потрібну інформацію.
У пам’яті з'явилися настанови матері про те, що не варто вбивати вправо і вліво без вагомої причини. Але, подумавши ще мить, Сяо Ке знайшов собі виправдання: цей мерзотник насмілювався полювати на його маленьку кухарю! А замах на життя вариви — це не лише загроза його власного шлунку. Отже, смерть була заслуженою! Упевнивши себе у власній правоті і заспокоюючи совість, Юна дитина кинув бездиханне тіло і поспішив далі, відновивши пошуки.
А що ж Су Ло? Вона продовжувала втікати, витискуючи з себе останні сили.
Другий носильник, чиє божество вже наздогнало дівчину з спотвореним злобою обличчям кинувся за нею. Побачивши, що здобич майже в руках, він розтрощив душу хохотом.
Коли Су Ло побачила близького ворога, то лише гірко захвилювалася. Її духовна енергія була вичерпана до краплі, Телепортація стала недосяжною розкішшю. Втекти було нікуди, боротися - нічого.
Вбивця, насолоджуючись тріумфом, повільно і крок за кроком скорочував дистанцію:
— Быжати вздумала? Подивимося, як далеко ти підеш цього разу!
Су Ло, не в стані зробити крок і вже була на великій скелі. Сяо Ке все ще був у дорозі, і відстань між ними хоча й скорочувалась, залишалася критичною.
Рука носильника вже потягнулася до горла дівчини, пальці почали змикати...
Раптово -
"БУУМ!"
Чутливий гуркіт, подібний до падіння небес, потряс саму тканину світобудови!
Могутня вибухна хвиля колосальної сили пронеслася над гірським хребтом, змітаючи все на своєму шляху в радіусі десяти тисяч . Носильник, що стояв прямо перед Су Ло і стискав її шию, в цю мить мимовільно став живим щитом, прийнявши на себе головний удар цієї лютої енергії.
Очі Су Ло розширилися від подиву. Вона бачила, як в наступну секунду тіло цього зносного і переможного ворога буквально розсипалося у порох, перетворившись на хмару дрібнодісперсної пилюки, яка осіла на обпечену землю.
Су Ло також відчула, як нищівна сила намагається вдертися у її тіло і грозу розірвати меридіани! Але тут сталося щось дивовижне: з її особистого простору сама собою вилетіла захисна сфера, яку дав їй Пан міста як рятівного засобу на крайній випадок. Вона швидко розкрилась, створюючи сімколірний бар’єр навколо дівчини, що вкрив її від шторму.
Коли затих і пил почав осідати, семиколірний купол розтанув у повітрі, ніби його ніколи не було.
Увесь гірський ланцюг раптом перетворився на зону повного лиха: випалену землю, повалені та пересохлі дерева, тиша і крики тварин. Все живе в окрузі було знищено.
Навіть сильний практика, як наш Юний дитинчат, не встояла перед цією нищівною хвилею. Його відкинуло назад, і, не в змозі протистояти силі вибуху, він втратив свідомість. Бідний Сяо Ке... Він так довго шукав свою маленьку кухарку, що в той момент вона знаходилась всього за сто метрів від нього!
Су Ло, не помітивши прихованого завісою чорного диму Сяо Ке, застигла на місці, в оціпеніння дивлячись на навколишній її попіл. Вона була абсолютно збита з пантелику. Що сталося? Звідки взялася ця руйнівна сила?
У цей момент з вишини, пробиваючись крізь дим, донеслися два голоси.
- Я ж казав тобі, що не можна битися в нижніх світах! Не можна! Чому ти ніколи не слухаєш? — Доносилась зверху бурчання.
— Ой, да ладно тебе, просто руки зачесались! І взагалі, хто винен, що ти не звернувся? — парував другий голос, насмішливий і безпросвітний.
- Що? Я повинен був ухилитися? Я не з тих, хто боягузливо бігає від твоїх коронних прийомів!
- Глянь вниз, була така славна гірська пасма, а тепер ми її в щіпки рознесли. Скільки живих душ загубили... Гріх, ах, гріх...
— И все через тебе! Вічно тобі приспіває лізти до мене з бійкою, щоб дізнатися, хто сильніший.
- Слухай, ми з тобою б'ємося вже мільярд років і рахунок все ще рівний. Який сенс продовжувати? Скукотства!
Су Ло задрила голову і побачила старих, що літали в небі. Один одяг був одягнений в білу довгі шати, видовбана ауру мудрості та святості; його вигляд мав повні достоїнства. Другий же носив потріпаний чорний халат і виглядав досить неохайно, з вічною умилкою на обличчі. Незважаючи на різницю в стилі, їхні риси обличчя майже ідентичні.
Глава 3606
Оскільки Су Ло не наважувалась, що той, який виглядає більш привабливо, — Лао Бай, видати, ще в утробі матері був цікавішим і мав більше місця для себе, тому його голова здавалася трохи більшою від свого брата.
Судячи з їхнього перепалку, цей спустошливий удар навів старий у рваному халаті (малюнок Гей).
Поки Су Ло розглядала непроханих гостей, ті в свою чергу зупинись на неї, очевидно уражені.
— Гей, Лао Бай, у мене що, в очах двоиться? Звідки тут взялася така чарівна юначка? — Непереверно вигукнув маленький Хей, потираючи очі.
— Твоє око не обманює, це жива дівчина. Лао Бая теж була вражена.
Вони були серед найсильніших навіть на Центральному Континенті — звичайних гір нижнього світу, які не могли витримати зіткнення. Лише один серйозний обмін ударами перетворив квітучий край на мертву пустелю. Але ця тендітна, ніжна дівчина стояла тут як ні в чому не бувало, виглядає цілком живою і здоровою.
Раптом Хай безцеремонно штовхнув брата ліктем:
- Лао Бай, ти ж збирався на пошуки цієї ... Як її там... Чи вихор Феніксова піднебесна лілія і Примарна Крова? Ну так йди! Давай, поквапся!
Лао Бай з підозрою покосився на брата, заклавши руки за спину:
— Ти ж сам хотів їх перехопити, а тепер так наполегливо випрошуєш? Що це ти задумав зробити з цією бідною дівчинкою?
— Нічого я не задумав! Просто йди вже, чого застряг?
— Малюк Хей, давай будемо чесними. Якщо наклювається щось варте, ти зобов'язаний поділитися з братом!
- Яке ще "справжне"? Що ти заладнав! Яка ж ти зануда, чесне слово! Чому ти ще тут?
Су Ло, яка дотримувалась щирого слова і залишків самовладання, почувши це діалог, не витерпіла й втратила свідомість. Вона просто впала на землю. Старики відразу поспішали.
— Ой-ёй! Моя дорогоцінна учениця знепритомніла! - Викрикнув малого Хэй.
— З чого це ти? Це я першим її запримітив! Знову ти намагаєшся присвоїти все найкраще?
— Ти тільки поглянь на неї! Дівчинка має чудову будову кісток, а найдивовижніше — тіло Святого Інь! Ця учениця буде моєю, і точка!
- Я теж її забираю! Не згоден? Тоді б'йся! Хто переможе, тому й дістанеться наша скарбниця-вчениця!
Тож, вирішивши не наражати себе на небезпеку своєї майбутньої дорогоцінної підпільної, вони відлетіли подалі, щоб продовжити свої суперечки на кулаках. Такі битви, як видно з їхніх звичок, могли затягнутися на добрих три дні і три ночі.
Су Ло прийшла в себе досить швидко. Відкривши очі, вона побачила ту ж випечену порожньо. Коли вона була в безсиллі, її тіло само по собі почало відновлюватися і рани почали затягуватись.
Перш за все Су Ло оглянула себе, переконавшись, що одяг в порядку і ніхто його не чіпав. Лише тоді вона змогла легко відпочити. Вона обережно оглядалася по обидва боки і не побачила поблизу небезпечних істот, тому зрозуміла: треба робити ноги.
А бідний, чарівний Юний дитинча... Заради свого шлунка він подолав тисячі чи в пошуках Су Ло, і тепер, коли їх розділяло всього якихось сто метрів, доля знову розвела їх. Су Ло його не помітила, а він все ще лежав без свідомості.
Дівчина пустилася в бігу, використовуючи телепортацію раз за разом! Вона добре пам'ятала ті двозначні фрази двох дивних старих перед її непритомністю. Від самої думки про те, що вони « запікають », мороз по шкірі здирав!
Су Ло тішилася своїм спасінням. Але їй було дуже приємно, як старі люди відразу відчули це. Справа в тому, що перед відходом вони, побоюючись що дівчину може затягнути якийсь дикий звір, накреслити навколо неї магічне коло-друк. Будь-який рух всередині цього контуру миттєво передавав їм сигнал.
Зрозумівши, що їхня улюблена учениця прокинеться, старші негайно припинили свою нескінченну битву і швидко кинулися до місця, де вона щойно лежала.