Розділ 3591
Старий монстр бачив, наскільки молодий Нанґун Люунь не ставив його на рахунок. Він недбало простягнув руку, щоб схопити хлопця за горло і пригальмувати на місці.
— Нет! — Наньгун Пэнху у розпачі.
Цей хлопець був його головною метою! Якщо він помре, то як же йому виправдати себе перед старшим молодим паном?
Наньгун Пеньхунг у нестерпному очікуванні зажмурився, не в змозі дивитися на те, як кров Нанґун Левюня бризнить на дощатий підлогу. Він вже представив собі цю криваву картину, але...
Він і не підозрював, що в цю саму мить ситуація прийняла зовсім інший, неймовірний оберт!
Як тільки старий монстр спробував вчепитися у шию Нанґун Люня, глибоко і точно бездонний омут, очей юнака сягнув холодний холод. Його рука прийшла в рух з невловимою швидкістю!
Бідний, бідний старий монстр ...
В наступну мить він виявився безпорадно затиснуто в руці Наньгун Левюня, наче якийсь общиплений курча.
- Це ти розбив той стіл? « У голосі хлопця звучала крижана тиша. Ті щіпки, що полетіли в Су Ло, були обломками саме цієї дерев’яної поверхні.
Старий монстр, гуляючи в хватці Нангун Люня, остаточно впав у ступор!
Варто лише подумати: він був першим лідером Долини Злодеїв! Фігура, що входить до числа найсильніших майстрів всього континенту Лунці! І зараз його, точно якогось задихліка, тримали за шиворот на вазі... О небеса!
Погляд Наньгун Левюня горів пронизливою жадобою розправи.
Старий монстр несвідомо, майже механічно, кивнув. У його затуманливій свідомості спалахнув спогад: дійсно, переслідуючи Нангун Пенху, він одним нищівним ударом долоні розніс той нещасний стіл у щіпки.
— А-а!
Навряд старий монстр підтвердив свою провину, як з його горла вирвав душогубний, повний борошна крик.
Наньгун Левуні без тіні сумніву завдав нищівного удару кулаком прямо в його м’яке черево.
Старий монстр швидко впав від нестерпного болю, точно ошпарена креветка. По його обличчю град котився піт розміром з фасолину, а вигляд був донезяним і поваленим.
Біль... дика, нестерпний біль... Старий монстр, який десятиліттями борознив простори вісімнадцяти континентів і звик стояти на самій вершині сили, вважав, що давно розучився відчувати біль. Але в цю мить він на своїй шкурі зрозумів правдивість приказки: « Кожен небо вище, і за кожним сильним чоловіком знайдеться ще сильніша людина.
Незважаючи на істійний крик старого монстра, кулак Наньгун Ліюня не зупинився.
На обличчі юнака застигло спокійний вираз, але його руки працювали без утоми: однією він міцно тримав ворога, а іншою методично, удар за удар, встромлював життя зі старого монстра. При цьому він виглядав так відрешено, ніби не бив великого майстра, а просто мерзенно бив у гонг ...
Су Ло, яка спостерігала за сценою, була просто в захопленні.
А от градочник Жунчена втратив дар мови від жаху!
"О... о... о небеса... Чи цей старий монстр підробляє? Та ні ж, тільки що він воював з посланцем Клана Драконів і Феніксів на рівних, і їх сили видавалися однаковими".
Градочник в очепені дивився, як Нанґун Люнь продовжує свій методовий "бой у гонг", і довго не міг прийти до себе.
Проте був ще один чоловік, який пережив глибокий шок — Нанґун Пенху.
Спочатку він прорвався вперед, щоб врятувати Наньгун Левуня, але коли він опинився ближче, то негайно затримався.
Що, чорт візьми, тут відбувається?
Старий монстр, який ще мить тому ганяти його по всьому місту так, що ніде було сховатися, тепер перетворився на боксерську грушу і ледь дихав під градом ударів.
По спині Нанґун Пэнгу пробіг холод, неначе холодний осінній вітер торкнувся самотнього пожовтілу листка...
Згадавши про свою колишню зухвалу поведінку до Наньгуна Люню, цей могутній здоровий чоловік відчув, як підкашують ноги.
Він міг уявити, що і його самого можуть підвісити за ширку і почати бити, як якийсь мішок з піском, Наньгун Пенху охопив первісний жах.
З цим... з цим монстром йому самому не заламати.
"Гаразд, потрібно негайно покликати Другого. Другий вже точно повинен з ним впоратися".
З цими думками Нанґун Пэнху почав потихеньку, крок за кроком, п'ятися назад...
Вислизнувши з трактиру, він зі всіх ніг кинувся геть!
Врешті-решт, від цього Нанґун Люя за версту нело аурою Клана Драконів і Феніксів, до того ж той зовсім не умів приховувати свою присутність. Отже, знайти його знову не важко, нікуди він не дінеться!
Як тільки Нанґун Пенху зник, Натанунь відкинув ледь живого, що спускав дух старого монстра на підлогу.
Розділ 3592
Су Ло не втрималася і радісно заплескала у долоні:
— Чудово спрацьовано! Просто чудово!
Старий монстр лежав на підлозі, закрившись у три погибелі, його дихання було ледь помітним. Куди подівся вся його колишня буря? Тепер він боявся навіть голосно відпочити.
Наньгун Луюнґ узяв Су Ло за руку і сказав:
- Нам треба йти звідси.
Хоча Клана Зміїв і Феніксів було важко приховати, він був готовий використати навіть один шанс з мільярду, аби лише забрати Су Ло до безпечного місця.
Він особисто входив у бій з посланцем клана, щоб прокласти ґрунт і оцінити дійсну силу ворога. Поводячись, Нанґун Пенху зрозумів: Клан Драконів і Феніксів вороже ставиться до нього. Вони прибули, щоб схопити його, а не запросити з почестями, і це спонукало Наньгун Люня докорінно змінити свої плани.
Наньгун Левюнґ повів Су Ло геть з міста, прямуючи до околиць.
Су Ло не пропустила ані слова, коли відчувала важку, напружену аура від коханого. Вона лише мовчала, щоб підтримати його рішення.
Тим часом Наньгун Пэнху нісся вулицями на межі своїх можливостей.
Він працював у парі з Другим, але коли вони увійшли в Жунчан, то вирішили перевірити, кому першому посміхнеться удача. І все ж таки слід було зробити висновок, що Наньгун Пенху виявився найвезучішим — він навіть не шукав і не мав наміру сама попасти в очі.
Пробившись трохи далеко, Наньгун Пенху натрапив на другого.
На відміну від хвастливого Пня, друга була холодною і нелюдною. Він був одягнений у все біле і виглядав зовсім молодим, проте його брови, волосся та борода були абсолютно сивими. За спиною він мав довгий білий меч, який полинув під променями сонця.
Завидів Нангун Ібя, Пэнху додав ходу і закричав у все горло:
— Другий, другий! Швидше, йдемо зі мною! Я знайшов цього маленького мерзотника, Нангун Люуня!
Наньгун Ібай зимно подивився на напарника:
- І де він?
— Та я не зміг його здолати, от і примчав за тобою! Думаєш, якби я міг скрутити його поодинці, я б став ділитися з тобою заслугами? — Обурено проворчав Наньгун Пенху.
На це Натан Ібай відповів лише одним коротким словом:
- Нікчемність.
Наньгун Пенху не жартома обурився:
— Чому я нікчема? Кажу тобі, цей сопляк Наньгун Люунь чертовски сильний! Той старий монстр з Долини Злодеїв був куди могутніше мене, але Люнь схопив його і відлупився як мішок з піском ... Той старий тепер небось і дух випустив ...
Пенні все ще відчував тремтіння в колінах і продовжував тарувати:
- І не думай, що я перебільшую. Якби я міг сам тебе звати? Боюся, ти теж не зможеш його здолати самотужки. Тому нам краще тимчасово об'єднати зусилля, схопити його і розділити нагороду...
Наньгун Ібай окинув Пенху крижаним поглядом. У того навіть волосинки на тілі встали дибком, коли другий недбало кинув:
— Ти серйозно несеш нікчемну мурашку з нижнього світу? Жалюгідне видовище!
Люди з Центрального Континенту звикли називати звичайні землі "ніжнім світом", тоді як мешканці звичайних земель називали Центральний Континент "вищим Світом".
Наньгун Пэнху ледь не луснув від злості!
- Нікчемність, нікчемність... сам ти ніщо! Спочатку я теж зробив помилку, недооцінив його і навіть почав хвалитися перед ним... Зараз, як спалахну - так в пот кидає. І ти продовжуєш дивитися на них звисока! Кажу тобі: якщо посмієш виявити недбалість, закінчиш так само як той старий монстр!
Наньгун Ібай лише мигцем подивився на Пэнху:
— Ти боягуз, який лише роздмухує велич ворога і принижує гідність свого роду!
— Кха! — Наньгун Пэнху мало не подавився власною кров'ю від обурення.
Зробивши глибокий вдих, а потім ще один, Пенні дещо подунув спалах люті і в останній раз застеріг Наньгун Ібя:
- Слухай мене, Наньгун Люні справді неймовірно небезпечний. Може нам варто зачекати Першого? Перший куди сильніший...
Наньгун Ібай, не зводячи крижаного погляду з дороги перед собою, відрізав:
— Боягуз!
І тут Нанґун Пэнху справді роз'ярився!