Розділ 3481
Наньгун Левуні з усієї сили мітнув холодний меч, стиснутий в руці, в сторону довгорукого бурого ведмедя.
Його могутність справді була жахливою.
Роздався звук « попш-ш!», і гострий меч з жахливою силою встромився прямо у задній прохід довгого бурого ведмедя.
Потім меч, несучи з собою нестримну силу, проколов дикого звіра від заднього до макашки і зі гуркотом вирвався з його різця.
Така велетенська істота, як бурий ведмідь, була буквально проткнута мечем Нанґун Левуня наскрізь!
"А-о-у!"
Довгий бурий ведмідь закинув голову і видав довгий, повний болю та відчаю виття.
З заднього проходу хлинула кров, наче з фонтана, рясно заливаючи землю.
Враховуючи розміри довгорукого бурого ведмедя, крові в ньому було неймовірно багато. Невдовзі ціла земля навколо неї була залита різцем.
Нарешті, тільки тепер довгорукий бурий ведмідь з'явився в себе. Його велике тіло повільно повернулося, і пара величезних очей втупилася на Нанґун Льойня.
У цих очах було неймовірно складний вираз: невірство, здивування, лють, гіркоту... Зрештою, він більше не міг втриматися на ногах. Величезне тіло з важким гуркотом завалилося на землю.
Коли він побачив бурого ведмедя, що лежав у калюжі крові, то нарешті прийшов до себе в короткій куртці.
— Ты... — Хлопець нерозумно дивився на Нанґун Левуня, тиючи пальцем в сторону ведмедя і на мить втратив дар мови.
Він завжди вважав, що володіє неперевершеним талантом в молодому віці. Але тепер він зрозумів: за межами людини завжди є ще сильніші люди, а поза небом - набагато вищі небеса.
— Ты... Одним ударом вбив довгорукого бурого ведмедя... Ты... Добре, мати такого господаря — не сором. З цього моменту ти мій господар! — Хлопець швидко пристосовувався до ситуації і відразу почав називати Наньгун Лейня господарем.
Су Ло з усмішкою подивилася на Нангун Льоуня.
У нього був ідеальний профіль у світі — настільки гарний, що не могло відвернути очей.
Ця людина мала ще й найсильніший талант і неймовірну Харизму лідера, який змушує людей мимовільно визнавати його своїм паном.
Очевидно, що юнак не був простою людиною перед ними. Су Ло не могла стриматися, бо чарівність її чоловіка була дійсно безмежною.
— Не кожен достойний стати рабом у моєму домі, — холодно і відсторонено виклика́в Наньгун Левюні, його гарне обличчя було безстрасним.
Юнак почув це і на мить обірвав від недовір’я. Що? Цей чоловік ще й голзить? Пам'ятати тільки, як в минулому, зовні ...
Однак слова Нанґун Люня розпалили в молодому віці бойовий дух. Він знервовано запитав:
— Тоді скажи, які умови потрібно виконати, щоб стати твоїм рабом?
Наньгун Левуні недбало підвів кутки губ і кинув погляд на Су Ло.
Вони розуміли одне одного з напівзнімком. Одного погляду Наньгун Люня було достатньо, щоб Су Ло все зрозуміла.
Су Ло посміхнулась і подивилася на хлопця в короткому куртці:
« Щоб стати рабом у нашому домі, спершу будьте віддані; другу умову — відданість.
Юнак у короткій куртці: «...»
Він думав, що будуть якісь складні умови! Наприклад, певний рівень сили, особливі здібності і таке інше.
Але в порівнянні з цим відданість була справді найскладнішою вимогою.
Молодий чоловік був чесним. Він почухав голову, явно відчуваючи труднощі:
- Ми щойно познайомилися, так що рівень відданості... він, звичайно, є, але ... — Ну, здається, не дуже.
« Отже, коли твоя відданість досягне відповідного рівня, тоді ти можеш стати рабом у нашому домі », — весело сказала Су Ло.
Хлопець зовсім розгубився.
Справді, у наш час є багато людей! Такий видатний, талановитий, красивий і сильний молодий чоловік, як він, сам пропонує себе в раби, а йому ще відмовляють?
- Тоді... Що нам тепер робити? — Нерозумно запитав юнак, дивлячись на Су Ло.
— А ти як думаєш? — відповіла Су Ло питанням на питання.
Розділ 3482
У очах хлопця миттю промайнула іскра. Він плескнув себе по лобі, після чого зі свистом зник.
Коли він повернувся, в його руках був яскраво сяючий кристалічний ядро. Він простягнув його Наньгун Луюню.
Це було ядро довгорукого бурого ведмедя.
Наньгун Лууні передав кристалічне ядро Су Ло.
Хлопець відразу зрозумів ситуацію Су Ло в серці Наньгун Левуня.
Су Ло і Наньгун Левюні переглянулися та усміхнулись.
— Тут брудно, не найвідповідніше місце для розмови. Ідіть за нами.
Су Ло пам’ятала, що коли їх тільки перенесли сюди, то берег з бірюзовим морем і лазурним небом виглядав дуже гарно.
Тож юнак у короткому куртці слухняно пішов за Нанґун Левунем і Су Ло.
Су Ло, яка мала досвід після острова Демонів, знала, чого найбільше бракує на закритих островах.
Вона дістала з простору вишуканий низький столик і три зручні м'яких крісла.
Потім виготовляла цілу бочку чудового вина.
У просторі Су Ло вина залишалося не так вже й багато, але дещо збереглося.
Коли вона висунула цю бочку, очі юнака в короткій куртці відразу загорілися від збудження.
— Вау! Вино, вино! — Він був настільки схвильований, що ледве не впустився у пляс.
Су Ло весело сказала:
- Як щодо розмови за чашею вина?
Юнак відчайдушно закидав головою, не зводячи очей з бочки, від якої походив густий п’яний аромат.
— Имя?
— Э Шенъян.
- Скільки часу ти вже на острові Юйхуа?
— Приблизно кілька десятків тисяч років, не пам'ятаю.
- Скільки людей тут?
- Я не знаю точної кількості, тому що кожен день хтось помирає, а щодня приходять новачки. За грубим підрахунком, повинно бути близько десяти тисяч людей! — Е Шен’ян з насолодою зробив ковток вина і досить закрив очі.
— Десять тисяч чоловік? — Су Ло по-справжньому здивувалась. — На острові Юйхуа найменший рівень - це ранг Південного?
- Так, найменший рівень - ранг Юйхуа.
- Звідки стільки експертів Юйхуа? — Су Ло не могла повірити.
- Дівчина, ось тут ти як раз не в курсі. Знаєш, як я потрапив на острів Юйхуа? — Е Шен’ян згадав минуле, і його обличчя боліло.
— Как?
- Мене викрали... — Е Шен’ян мало не розплакався, згадуючи. « У той час я був наймолодшим у місті Тяньйо. Коли я їхав по похилих мостах, красуні махали мені з вікон — життя було просто райським. А потім одного вечора я спав, прокинувся - і вже опинився на цьому проклятому острові. Эх...
Колись у місті Тяньйо були річки вина і ліси м'яса. Що в порівнянні з цим ця бочка вина? Але після стількох років на острові Юйхуа він вже майже забув, як на смак вино.
— Місто Тяньдао? Перша столиця Континента Сюаньу? — Су Ло згадала, що їхній літак разом з графом Карлою прямував до міста Тяньйо.
- Так-так, ваш покірний слуга був молодшим княжичем міста Тяндао. Міський правитель — мій старший брат, — з гордістю сказав юнак.
- Тобто ти хочеш сказати, що тебе викрали? — запитала Су Ло.
— Я тільки пізніше дізнався, що мене викрали. Майже всі культиватори на острові Юйхуа були доставлені сюди насильно, — юнак поспішив палаючу міну.
— А? — Су Ло була вражена.
— Мм! — Хлопець енергійно кивнув, боячись, що вона не повірить. - Культори на острові Юйхуа прибувають з сороку восьми міст Континента Сюаньну. Усі вони є найсильнішими містами своїх міст. Тих, хто слабше, сюди навіть не забирають! — Хлопець не знав, сумувати йому чи пишатися.
хто такий той "він" про який ти говориш? — З цікавістю запитала Су Ло.