Розділ 3400
— Не веслуйся! Невже ти збираєшся чекати того моменту, коли вони підростуть настільки, що ми навіть не зможемо дотягнутися до них і тільки тоді спробуєш зав'язати з ними дружбу? На той час вже буде запізно! — Чоловік нетерпеливо і роздратовано змахнув рукою, всім своїм безпроникним та суворим виглядом показавши чоловікові Менсянь, щоб вона негайно йшла й виконувала наказ.
Чоловік Менісянь від злості була готова гакати кров'ю.
У цей самий день, за надзвичайним збігом обставин, Лі Юньлін саме привів співвітчизників з племені Лі до міста Небесного вогню, щоб купити предмети першої необхідності.
І майже кожен зустрічний, хто не хотів говорити про Наньгуна та Су Ло, у всьому великому місті Небесному Огню.
Юньлін був зовсім зіпсутий. Що тут взагалі відбувається?
Схопивши за руки першого перехожого і розпитавши його, він на своє велике здивування дізнався про те, яку неймовірно гучну й страхаючу славу Наньгун Левюня та Су Ло вгамувались підкоритися у місто Небесне Огня всього лише за один короткий рік.
Як же це було смішно, адже на початку їхнього знайомства він сам сказав їм, що мине ще багато часу, перш ніж вони досягнуть достатньої сили, щоб просто спробувати здати цей суворий іспит у ряди Чорнокрилих вартових. І хто б міг взагалі уявити, що через якийсь жалюгідний рік у них не тільки з'явиться необхідна кваліфікація для участі в цьому жорстокому відбору, але вони ще й з такою жахливою, лютою лють вирватимуть собі Жетон Чорного Пера третя зірки і Жерона Чорночервоного перу другої зорі!
А втім, пам’ятаймо: навіть пан Дай Хен, який виступав у ролі генерального екзаменатора цього відбору, мав лише « Жетон Чорного Перу третьої зірки ».
Іншими словами, Наньгун Люун, пройшовши лише один-єдиний іспит, знайшов у місті Небесному Огню статусу і положення повністю рівні становищі самого пана Дай Хена.
Ні, навіть більше — відтепер він буде використовуватися куди більшою гідністю і тремтінням з боку інших, ніж пан Дай Ген, адже він був до переляканого молодого! І цей неймовірний факт одночасно був незаперечним доказом того, що його майбутнє та подальші перспективи сяяли сліпучо - безмежним світлом!
У глибині душі Лі Юньлін щиро поблагословив Нанґун Люня і Су Ло, радіючи їх грандіозним досягненням, і в той же час з ноткою світлий смуток та глибоке благоговіння подумав про те, що можливість пройти разом із ними хоча б маленький відрізок їхнього шляху стала, мабуть, найбільшою удачою в усьому його житті.
А в цей самий час на віллі ніхто навіть і не підозрював, чим саме зайняті ті двоє, чиї імена зараз не сходили з уст всього розбудженого міста.
Протягом довгого року виснажливих, безперервних тренувань пішов лікарий кров, повний захоплюючих небезпек досвіду в екзаменаційній зоні, і тепер ці двоє нарешті могли дозволити собі повернутися до тихої, спокійної та розширеного сімейного життя.
Двоє геніїв, чиї імена гучним лугом розносилися по всьому місті Небесному Огню з першокласними, неперевершеними талантами і невичерпним потенціалом, виявились ще одним видатними власниками таких знаменитостей. І зараз вони разом чарували на кухні.
— Я буду головною біля плити, кухарка моя! — Сю Ло рішуче заявила.
Наньгун Левюні тільки розбито похитав головою:
— У такій тонкому справі, яка вимагає найвищого рівня технічної майстерності, тобі краще не плутатися під ногами. Давай, виймемо овочі.
— Мити овочі легше! — Відразу ж висловила свій бурхливий протест Су Ло.
Наньгун Люунґун невтомімо кивнув:
- Саме тому, що це неймовірно просто, я і ручаю це тобі. А все дійсно складні завдання я беру на себе.
Су Ло стиснула маленькі кулачки і ображено фирхала:
- Ти занадто мене недооцінюєш!
— Су Ло, — спокійно й безтурботно покликав Нангун Люнь.
Су Ло, яка вже слухняно і старанно перебирала зелень, розгубила голову:
— А? Що таке?
Наньгун Левюнґ, майстер нарізавши найбільш тонкими, ідеальними ламатиками найчутливішим м'ясо з нижнього століття Златоокого Сніжно-Нефритового кучерявого Львова, граціозно кинув їх у скинення масло, після чого з абсолютно серйозним, що не терпить ураження обличчям сказав:
— Я люблю тебя.
— А-а? — Су Ло нарочито зобразила крайній ступінь нерозуміння і розгубленості.
Наньгун Луюнь кинув на неї злегка розсаджений, але повний затайної ніжності погляд:
— Не вдавайся, ніби не розчула, на марну спробу змусити свого чоловіка повторити це ще раз. У тебе навіть кінчики вух почервоніли від сорому.
Су Ло: «...»
Вона непритомно потяглася рукою і тремтіла кінчиками своїх вух — вони палали нестерпним жаром.
Кинувши недомиту зелень, Су Ло стрілою мітнулася до нього, міцно обхопила його за струнку талію зі спини і приступила ніжно тертися всім тілом про його спину, немов ніжний кошеня.
Наньгун Левуні різко, зі свистом втягнув у себе холодне повітря і хрипло, здуте простонале:
— Су Ло!
Су Ло тихенько, лукаво хихнула, але продовжувала грати абсолютну невинність:
- Що таке?
Наньгун Левуні занурився у напружене мовчання, тільки з подвоїною енергією продовжуючи змішувати в сковороді скручене м’ясо.
Це був Златоокий Сніжно-Нефритовий кучерявий Лев на вершині рангу Хуаньхуа, і до того ж це була найцінніша з усіх його туші - нижнього віку. Справжня цінність цього делікатесу була настільки астрономічною, що просто не піддавалася жодним прогнозам, а Наньгун Люнь ось так запитто, буднично смажив його на вечерю.
Коли Су Ло побачив, що Нанґун вперто ігнорує її, то почала серйозно задумуватись над тим, чи не послабила жіноча чарівність. Вона загубилася про нього знову. І ще раз... Але Наньгун Льоуні все ще залишався непохитним.
Саме тоді, коли Су Ло вже почала занепадати духом і опускати руки, Наньгун Левуні різко виключив вогонь під сковородою, швидко розгорнувся один злитий ривком впечатав Су Лок у стіну. Ті, хто палить і не залишає жодної зазори поцілунки на неї, немов шалений шторм, який змітає все на своєму шляху.
— М-м- м... — Су Ло навіть пікнути не встигла, не кажучи вже про те, щоб якось відреагувати, як її буквально з'їли без залишку, і не залишивши жодної крихти.
Розділ 3401
Пан Нанґун був задоволений до самого кінця своєї душі. З любов’ю він допоміг Су Ло привести в порядок і поправити змиттєву сукню. Хоча Су Лоу дуже розлютила його, в такі моменти навіть її щире обурення здавалося надзвичайно спокусливим. Її гнівний погляд був обурливим і тоншим, наче тонкий шовк.
Наньгун Левуні, обдаючи її вушко теплим диханням, який пахне орхідеями, прошепотів:
- Не варто так поспішати. Твій чоловік у повному твоєму розпорядженні на всю цю довгу ніч.
Су Ло, шалено розлючений і неймовірно збентежений, з усіх сил топнула ногою на ногу Наньгуна Люня. Але наскільки ж блискавкою були інстинктивні рефлекси цього чоловіка? Су Ло ще навіть не встигла завершити свій рух, а він вже давним-давно спритно відскочив убік. У результаті ступня Су Ло з усією злою силою повалилася на тверду підлогу. Розчулився гуркіт, і вся вілла сильно здригнулася від удару.
Застигла тиша, зовсім поспішаючи від такого ефекту.
Почувши цей звук, Лі Дун примчався величезним стрибком на ходу:
- Господиня, що сталося? Що сталося?
— Все в порядке! Не смій сюди входити! — Су Ло закричала у відповідь, і з скреготом стиснувши зуби та меч повні лютої ненависті на Наньгун Люня.
А Наньгун Левуні лише заглядав у таку лукаву, доситью усмішкою, що здавався хитрішим будь - якого лисика!
Лі Дун дуже загальмував, але нікуди не пішов. Стоячи біля дверей, він додав:
— Господиня, там зовні зібрався натовп і просить Аудиєнції. З восьми великих сімей з'явилися представники аж чотирьох, та ще й купа інших іменних гостей... А всі ці подарунки, які вони притягнули...
Су Ло не зволікала від того, що у свій час виявила розсудливість і прийняла Лі Дуна на службу. Інакше, якби вона сама зрозуміла все це, її голова розпухала б так, ніби їх було дві.
Сю Ло трохи поміркувала, а потім сказала:
— Подарунки категорично відкидай і відправляй назад. Але якщо вони наполягатимуть, силою всунуть їх, кинуть на порозі і втечуть, то так би мовити, заноси всередину. Нерозумно відмовитися від того, що саме пливе в руки.
Лі Дун з радістю підстрибував і почав діяти.
— Піду погляну, що там відбувається - вимовив Нангун Люнь. У глибині його бездонних очей раптом спалахнула гострий, крижаної блиск, але він зник так швидко, що Су Ло навіть не встигла його вловити.
Наньгун Люуні вийшов за двері, і після цього так і не повернувся.
Су Ло чекала його і так і едак, вивелася вся, а його все не було. Вона дочекалася того, що дорогоцінне м'ясо Златоокого Сніжно-Нефритового кучерявого Лева почало охолоджувати. Нарешті, у дверях з'явився Лі Дун.
Су Ло торопліво накинулася на нього з запитаннями:
- Ну і де Нанґун Люунь?
Лі Дун кинув на Су Ло крадений, переляканий погляд, щільно стиснув губи і просто замотав головою.
Як тільки Су Ло побачила цю картину, вона почула щось погане. Вона з різким шумом схопився на ноги і, впившись пронизливими поглядом у Лі Дуна, рявкнула:
— Кажи!
— Э-э... — Лі Дун замився, явно боячись сказати хоч слово.
- Якщо не хочеш говорити ти, я піду сама і подивлюся! — Су Ло швидко розвернулась, збираючись вискочити назовні.
— Господиня, благаю, вам краще туди не ходити... — Лі Дун кинувся напереріз, загороджуючи їй дорогу.
— Та що там, врешті-решт, сталося? — Терпеливість Су Ло істончалась з кожною секундою.
— Э-э-е... Господиня, розумієте, там деякі сім'ї прислали свої дари...
— Ну і? — Су Ло владним жестом наказала йому продовжувати.
Лі Дун нервово почухав затилиць:
— Деякі подарунки є неживими предметами. А ось деякі подарунки... Вони, як би це сказати, цілком собі живі.
— Що-о? — Побачення Су Ло миттєво стало неймовірно гострим, пронизуючим мечем!
- Ну, це... Загалом, палацовий з маєтку самого Господаря міста привів двох розкішних і квітучих красунь. І заявив, що вони призначені у дар панові Наньгуну, щоб гріти йому ліжко, прислуговувати в спокушуванні, розважати очей і бути вірними служницями! — Лі Дун випалив всю цю тираду на одному диханні, не сміючи навіть перерватися.
Грети ліжко? Прислужити в спокушувати? Посміхатися? Бути служницями?
Обличчя Су Ло в ту ж секунду потемніло від люті. Однак майже відразу на її губах з’явилася легка усмішка. Вона ніколи не повірить, що її Нанґун Левунь погодиться прийняти цих двох незрозумілих дезяючих дівчат.
Але саме в цей момент двері відчинилися, і увійшов Нангун Луунь. А слідом за ним насіяли дві дівчини.
Ці два особини... Очі Су Ло ледь помітно звузилися, а в їх глибині блищала безжалісна крижана стужа.
— Моя пошана, пані Су.
Наньгун Луюнґ кинув Су Ло лише одну коротку фразу:
— Я мушу негайно зустрітися в маєтку Господаря міста. Тих двох залиште на твоє піклування, командуй ними.
Сказавши це, Нанґун Левунь звичною жестом потріпав Су Ло по макдушці, розвернувся і пішов геть. Його кроки були поспішними, здавалося, справу і вперто не терпіли відкладання.
Су Ло не відривала очей, що віддаляється спину Нангуна Люня. Її палаючий погляд був настільки обпалювальним, щоб прожарити в ньому скручену діру.