Розділ 3282
— Є деякі зачіпки, - серйозно відповів Лі Юньлін, -- але швидкість Молеченосного дракона-скакуна просто неймовірна, швидше блискавки. Зрозуміти його дуже, дуже важко.
Су Ло помахала божественним тіньовим Кігтем Будди і з посміхом сказала:
- Я знаю, що він швидкий. Інакше чому б я просила позичити мені його?
Для Су Ло це був виграш вдвічі.
Оживаючи Моленієвого дракона-скакуна, вона формально допомагала Лі Юньліну зловити іншого, але насправді використовувала духовну енергію Божествного Когтя Будди для розвитку своєї „Техники Мечі Богини".
« Коли будуть точні відомості про нього, прийди до мене », — сказав Су Ло. Він відпустив Лі Юньліна.
З того часу як Су Ло продемонструвала свої здібності алхіміка, її вплив на плем’я став навіть вищим, ніж у Алхіма Сяхоу.
У неї було багато друзів, але тільки одиниці могли ввійти в її маленький дворик.
Згодом Су Ло повністю присвятила себе вивченню таємниць Теневого Кігтя Будди, знову і знов прихована прийомом « Миттєве світло, скороминуща тінь».
Після дослідження Су Ло не помітила, як пролетів час.
Так пройшов місяць.
Коли Су Лой відкрила очі, вона побачила Нанґун Левуня, який сидів на землі зі скрегоченими ногами і охороняв її.
— Як успіхи в вивченні? — З усмішкою запитав Наньгун Люунь. Його очі, чорні як смола, були голоки і бездонні, наче море, але на неї вони дивилися з безмежною ніжністю.
Су Ло була в чудовому настрої:
- Хоча я ще не все зрозуміла, але деякі успіхи є, з'явилися нові ідеї. Якщо їх застосовувати на практиці, можливо, все вийде.
Наньгун Левуні з ніжністю погладив Су Ло.
Якби це було можливо, він би хотів, щоб вона не так старанно тренувалася, аби вона могла безтурботно грати під його захист. Але він міг думати, що у світі, де панує сила, випадково втратить її.
— Умница, тренуйся старанно, — Нанґун Льоунь простяг руку, обійняв Су Ло за тонку талію і притягнув до себе.
Су Ло встала на курки, обвила його білосніжну шию своїми тонкими, як лотосові стебла, руками і, хихикая, поцілувала його у щоку:
мені подобається тренуватися. Я хочу стояти з тобою пліч-о-пліч, щоб стати твоєю надійною опорою, тилом.
З такою дружиною чого ще бажати чоловікові?
У цей момент Су Ло відчула якийсь рух зовні і здивовано запитала:
- Що там таке? Здається, хтось є?
Наньгун Левуні, якого перервали, був дуже незадоволений і холодно хмикнув:
— Угу.
— Юньлин? — припустила Су Ло.
— Угу, — знову зимно хмикнув Наньґун Левуні.
Лі Юньлін приходив багато разів, але оскільки Су Ло була занурена у тренування, Нанґун Люн наказав нікому не турбуватись.
Су Ло знала Наньгун Люня краще за всіх і відразу здогадалася про все.
- Мабуть є новини про Моленосного дракона-скакуна. Су Ло клацнула пальцями, і двері зі скрипом відчинилися.
Лін Юньлін дійсно приніс новини про Молеченосного дракона-скакуна.
— Приблизно сім днів тому він з’явився на болотах Північної Хмара. Я не знаю, чи він там ще, — серйозно сказав Юньлін.
Су Ло прикинула в розумі і з посмішкою сказала:
- Якщо я не помиляюся, Молеченосний дракон-скакун любить орхідею весняного пейзажу Суцин. У цей час року на північних болотах вона якраз повинна розцвітати, вірно?
Розділ 3283
Су Ло любила читати, була начитана та ерудована і тому знала багато чого, про що не знали інші.
— Так, у цей час року весняний пейзаж Суцзин на болотах Північного Облака повністю розквітає. Однак вона цвіте лише сім днів, а потім неодмінно в’яне. Щоб дочекатись її наступного цвітіння, потрібно чекати сім років.
— Не можна втрачати ні хвилини, вирушаємо негайно.
Болото Північного Хмара.
Цього разу небагато людей відправилось, тому що великий натовп міг налякати здобич.
Якби Моленіносний дракон-скакун злякався і втік, це коштувало б Лі Юньліну життя, і ніхто не хотів брати на себе таку відповідальність.
Тому лише Нанґун Левунь, Су Ло, Лі Юнілін і старий палац — всього четверо.
Болото Північного Хмара.
З усіх боків простягалися вологі ґрунти, які заросли водяними рослинами. З першого погляду здавалося, що все покрите темно-зеленим килимом.
Легкий вітерець пробігав по ньому, створюючи подібні хвилі на пшеничному полі.
Але, тільки ступивши на цю землю, можна було побачити небезпеку всередині.
Коли Су Ло та її супутники прибули, з глибин болота невдовзі з’явився чоловік.
Це був міцно закріплений юнак з ніг до голови покрита чорною вологою брудом. Грязь була на його обличчі, на голові, виднілися лише пара ясних очей і білосніжних зубів.
Він з повагою доставив Юньліну:
- Молодий пан, "Мольєносний" дракон-скакун весь час охороняє орхідею весняного пейзажу Суцзіну. Щодня він з’їдає по одному пелюстку і нікуди не йде. Я боявся налякати його і не наважувався наблизитися до нього.
- Ти добре попрацював. Повертайся і глянь, — махнув рукою Лі Юньлін.
З тихим « вухам» хлопець, обліплений брудом, ковзнув назад у болото і миттєво зник з виду.
Отримавши точні координати, Су Ло та її супутники вирушили прямо до місця де росла орхідея.
Північний Хмарок був лише однією орхідеєю весняного пейзажу Суцзін, тому ціль була ясна.
По дорозі Су Ло давала вказівки:
- Блискучий дракон-скакун надзвичайно панчохає до небезпеки. Його здатність розрізняти запахи просто ненормальна. Як тільки він дізнається про небезпеку, ми швидко втечемо без сліду і з його блискавичною швидкістю ні за що не знайдемо. Тому з цього моменту всі приховуємо свою ауру, намагайтеся не випускати її назовні.
Всі по кивнули.
Пролетівши ще трохи, коли до цілі залишалося близько десяти років, Нанґун Ліюнь зупинив Су Ло і зробив знак рукою.
Су Ло зрозуміла: якщо летіти далі, то вони обов'язково зігнить блискавого дракона-скакуна.
Вона подала знак зупинитися і добровільно передала команду:
- З цього моменту командування переходить до Наньгуна Люню. Його слова - наказ.
Якби хтось був на його місці, Су Ло не поступилася б так просто, але Нанґун Левюнь був особливим випадком.
Наньгун Люун зробив кілька жестів рукою.
Його довгі, білі пальці пурхали в повітрі, а руху були плавні і елегантні, наче пливуть хмари та поточна вода.
Усі розуміли, що́ він говорить.
Чотири напрямки. Один залишити відкритим, щоб блискавий дракон-скакун міг бігти. Решта три поступово звутиснути, як мішок. Таким чином, у нього не залишиться жодного шансу на втечу.
Юлін мимовільно підняв великий палець вгору, і захоплення Нанґун Левунем стало ще неввічливим.
Блискучий дракон-скакун виглядав як маленький алого жеребка, але відрізнявся від нього.
Він був дуже малий, розміром з двомісячне цуценя, і весь алий наче яскраве полум’я.