Розділ 3272
Усвідомлення того, що цей хлопець здатний одним лише помахом рукава відправити Лі Юнся в політ... Тантай Хай, зіткнувшись з такою нищівною силою, зітхнув і визнав свою власну неповноцінність. Крім того, коли він намагався прочути справжню силу ворога, його жорстоко й безжалісно відкинуло назад незрівнянною силою вбивствного наміру. Сила цієї віддачі була настільки велика, що його ледь не вирвало кров'ю!
Таньтай Хай кинув на Нангунгун Люня глибокий, повний складних і суперечливих емоцій погляд, а потім повернувся і поспішив допомогти Лі Юдя піднятися з землі.
Спираючись на підтримки його Тантай Хай, Лі Юнья, приховуючи, поплив назад.
Можливо, Танітай Хай встиг прошептувати йому на вухо якісь настанови або попередження, тому що коли він повернувся, Лі Юнья не почав заколювати істерику та вирибати прокляття. Замість цього він просто подивився на Нанґун Левуня поглядом, в якому плювалася концентрована, всепоглинаюча ненависть.
Атмосфера в той же момент застигла, ставши густою і важкою.
Це мовчазне протистояння ауру могутніми експертами. Повітря було настільки напруженим, що людям ставало важко дихати.
За таких жахливих обставин натовп зявок вже давно розбігся, як перелякані птахи та тварини. Навіть той маленький хлопчик-попровайка встиг розчинитися в повітрі, втікши зі швидкістю вітру.
Зрозумівши, що він абсолютно не рівня Наньгун Левюню, Танна Хай відчув біль поразки. Але він швидко натягнув на обличчя примирю посмішку, намагаючись згладити гострі кути:
— Ну що ви, брати, не поділили? Чи ж це не звичайне непорозуміння? Якщо говорити по душах, то все стане на свої місця. Хочеш, щоб тебе зустріли старший брат? А ти, Юньлін, мабуть, втомився після довгого шляху? Ходімо, ходімо. Спочатку повернемося додому, а там вже поговоримо.
Приготувати їх, Тантай Хай привітний жест запросив їх пройти вглиб племені Лі.
Архітектура племені Лі була величною і масштабною, вона отримувала ауру тяжкої, масивної сили й старожитнього походження.
А головний, просторий зал сидів прямо і нерухомо вождь племені Лі на найвищому й почесному місці. З висоти свого становища він дивився на вошехідну групу людей.
Побачивши Лі Юньліна бездонні, глибокі очі вождя Лі на долю секунди яскраво блиснули. Але цей спалах емоцій був настільки скороминущим, що крім Су Ло і Нанґун Люня ніхто не помітив.
Але що здалося Су Ло по-справжньому дивним, так це те, що хоча вождь Лі в глибині душі явно турбувався за Лі Юньліна, його зовнішній погляд до старшого сина було підкреслено холодною, відстороненим і байдужим.
Су Ло непомітно, краєм очі спостерігала за Лі Юнья.
Кожного разу, коли вождь Лі Юньлін відповідав на нього з крижаною байдужістю, в глибині очей Лі Юнайтеда спалахувало нестримне зло.
Су Ло подумки похитала головою. З таким божевіллям приховувати свої радощі і гнів - як ця людина могла коли-небудь досягти чогось великого?
- Що ти сказав? Ти страждаєш від хронічного отруєння? — Почувши слова Лі Юньліна, обличчя вождя Лі, яке зазвичай не виражає радості чи гніву, раптово змінилося.
Лін Юньлін стояв з ідеально прямою спиною, його висока струнка фігурка здавалося напруженою струною. З спокійним, безсердечним виразом обличчя він вимовив лише одне слово:
— Да.
Хоча це було лише одне слово, воно змусило весь зал зануритися в мертву тишу.
На мить атмосфера повністю застигла.
Адже, коли наслідки важкої хвороби можна було списати на волю неба, хронічне отруєння — це точно діло рук людських! Невже хтось дійсно посміяв отруїти першого в черзі спадкоємця на пост глави клана?
У цю долю секунди погляди всіх присутніх - хтось дивився непомітно і вислизнув, хтось кидав темні та багатозначні очі -- мітилися до Лі Юнья.
Тому що, якщо судити виключно з точки зору конфлікту інтересів, то у випадку втрати Лі Юньліном права на дослідження, головним і єдиним вигодою ставав Лі Юнайтеда. Крім того, двоє братів вийшли не з утроби однієї матері, а це звичайно створювало між ними неззрілу стіну відчуження.
Відчувши ці дивні звинувачення, навіть недалека людина, як Лі Юнья, не могла не помітити поганої поведінки. А хто б міг подумати, що ситуація стане крутою!
Лі Юнсь хутко вискочив вперед, голосно вопаючи на весь зал:
— Старший брат отруєний хронічним отрутою? Це правда чи брехня? Хто це сказав? Хіба алхімік Сяхоу вже давно не діагностував у старшого брата синдром лукавого світла?
Помітивши, що Лі Юнсь для різноманітності виявив хоча б краплю образотворчості, Тантай Хай поспішив підтримати його:
— Абсолютно вірно. Алхімік Сяхоу підтвердив цей діагноз ще 20 років тому. А от алхімік Сяхоу — це майстерський лелека! Як він міг помилятись?
Побачивши, що дядько став на його захист, Лі Юнья миттєво відчув приплив впевненості і закричав ще голосніше.
Розділ 3273
- Старший брат, скажи нам! Хто саме вбив тобі це у голову? Які ще хронічні токсини? Хіба ти тим самим не б'єш по обличчю алхіміка Сяхоу? Що за сраною, смердючий алхімік-шарлатан посмів зморозити таку нісенітницю? Старший брат, назви ім'я, і я піду та виб'ю з нього всю дурість!
Кутки губ Су Ло злегка піднялись у дуже багатозначній холодній висміці. Зклавши руки на грудях, вона повільно, з крижаним спокоєм окинула поглядом всю цю велику натовп людей перед нею.
— Я, - недбало кинула вона.
- Що? - Голос Лі Юнья, який якраз розмахував кулаками і кусався своєю уявною силою, раптово обірвався, ніби хтось перерізав йому горло.
« Це я, — з подивом доторкнулася Су Ло. - Тим самим "мудрим, смердючим алхіміком-шарлатаном", який сказав, що Лі Юньлін отруїв хронічному ядом, є саме я.
— Ты? — Лі Юнься миттєво поперхнувся повітрям.
Він витатав очі в крайній, абсолютному невірії, а потім раптово схопився за живіт і розбігався диким хохотом, так що все його тіло тряслося від сміху:
— Ха-ха-хо! Ха-ха-Ха-хо! Ви мене вб'єте! Це була ти? Та куди тобі? Ха-ха-Ха-га-х -
Здавалося, що Лі Юнья почув найсмішнішу жарту в своєму житті; у нього з очей навіть виступили сльози від сміху.
Су Ло лише слабко усміхнулася:
— Да. Куди вже мені.
Спочатку Лі Юнья сміявся так сильно, що його хитало з боку в бік, але коли побачив, наскільки серйозною була Су Ло, він мимовільно застиг.
На якусь мить його охопили сумніви і невпевненість.
А все тому, що вираз обличчя Су Ло був занадто серйозним. Її чорні-презичерні очі, кристично чисті і живі, були настільки красиві, ніби сяючий обсидіан, і здавалося, вони здатні затягнути душу людини в свої глибини.
Лі Юнься просто очбенело дивився на Су Ло, ніби його душа покинула тіло, перетворившись у повного ідіота.
"Л Юнья тупо плював на неї, пухка слина з таким видом, ніби був шаленим закоханим дурнем. Струйка слини повільно скла з кутка його рота.
Всі присутні: "...
Наньгун Луюнь злегка нахмулив брови. Витягнувши свою довгу, струнку руку, він схопив Лі Юнья прямо за голову і недбалим рухом викинув його за двері, наче витяг шматок сміття.
Достойний другий молодий пан був викинутий ось так просто?
Усі були приголомшені, але не знали як реагувати. І, звичайно ж, батько Лі Юньья теж був у такому замішанні.
Бідолаха Лі Юсьє... Наньгун Левуні вже один раз кинув його на землю, і його дупа давно роздулася в дві величезні шишки. А тепер його знову з усієї сили вражало каміння, засунувши старі травми новими. Йому було так боляче, що у нього перехопило дихання, і він ледве не втратив свідомість прямо на місці.
Викинувши Лі Юнья, Нанґун Льююн одним плавним рухом потягнув Су Ло до своїх обіймів і взяв її під свій абсолютний захист.
Навіть тут, у серці племені Лі, Нанґун Люньн продовжував діяти так, як йому заманеться - зухвало, владно і власно.
У цей момент вождь Лі нарешті повністю зрозумів могутню присутність Нанґун Люня.
- А цей пане... — Шефе Лі спустився зі своїм високим помосту, підійшов до Нанґун Люню і почав уважно його розглядати.
— Це мій рятівник, а також кредитор. Зрештою він серйозно заявив: « Ваш син заборгував панові Нанґуну загалом два мільйони зелених кристалів.
— Два мільйони зелених кристалів? — Лі Юнья так злякався, що підстрибнув на місце і заірвав у цілу горлянку: « Як же могло набігти стільки? » У тебе взагалі є стільки зелених кристалів? Якщо ти не можеш заплатити за це, хіба ж батькові не доведеться віддати борг?.
Ненависть Лі - Юнья до Нанґун Левуню спалахнула з новою, безпрецедентною силою.
Так це був він! Отже, саме він допомагав Лі Юньліну всю дорогу! Інакше, при ідеальній координації з Цзінь Юаньбао, навіть десять юньйонів були б мертвішими! Як він міг повернутися живим і боротися за місце спадкоємця? Він так ненавидів його!
І до того ж, дивлячись, як цей чоловік увійшов у обійм богиню, на яку він тільки що поклав око... Лі Юнья сгорал від лютою, чорною заздрістю. Йому хотілося одним ударом відштовхнути Нангун Люня в сторону, щоб богиню обіймав він сам.