Розділ 3262
— Ты...
Дунфан Юй затискав рану на шиї руками, приголомшено дивлячись на Нангун Люня.
До цього моменту він так і не прийшов до тями остаточно.
Наньгун Левуні з презирством подивився на нього, і в його губах заграла байдужа усмішка.
Він нічого не сказав, тільки з легкою усмішкою продовжував спостерігати за Дунфан Юєм.
— Ты... Ты... Ты...
Дунфан Юй в шоці виявив, що крім цього "ти" він не здатний видати жодного звуку.
Рана на його шиї росла і зростала, а згодом вона досягла розмірів цілої чаші.
— А-а! Ні!
Нарешті з горла Дунфан Юя вирвав надзвичайно пронизливий, повний агонії крик.
А потім почувся сухий кришталь, і голова Дунфан Юя з глухим стуком впала на землю.
Дунфан Юй до самої смерті так і не зрозумів... сам факт, що він дійсно помер.
— Боже...
Цзінь Юаньбао весь цей час не зводив очей з Наньгун Левюня, але він ніяк не очікував, що ситуація прийме такий швидкий і стрімкий поворот.
Мало того, що Нанґун Люнь не отримав важких травм, так ще й його дядько Дунфан втратив власну голову!
Обличчя Цзінь Юаньбао позелене від тварин жаху.
І саме в цей момент Наньгун Льоуні повернув голову. Його погляд, глибокий як океан і абсолютно незбагненний, кинувся на Цзінь Юаньбао.
Його погляд був подібний до гострого клинку, який пронизував темну глибину душі Цінь Юаньбао.
Серце Цінь Юаньбао скував крижаний страх.
Поповз з його стопи швидко добираючись до хребта.
Цзінь Юаньбао різко схопився на ноги. Не зводячи напруженого погляду на Нанґун Люня, він пом’якшив голос, в якому тепер звучала суцільна благання:
- Це не я хотів його вбити! Я просто взявся за нагороду, тільки і всього!
Наньгун Леунь пильно дивився на нього, не висловлюючи жодної емоції.
Лі Юньлін ще не встиг відреагувати, а старий палаций вже вискочив вперед і вказуючи пальцем на Цзінь Юаньбао, розлютувався лайкою:
— Ах ти, дрібний паршивець! Тепер тобі стало страшно? А про що ти думав раніше? У цьому світі не існує ліків від жалю!
Після того як він почав бити образи, старий палац негайно повернув голову і з праведним гнівом звернувся до Нанґун Люню:
— Пан Наньгун, цей тип - не з тих, кого можна залишати живим! Будь ласка, негайно убийте його!
Су Ло мимовільно приклала долоню до лоба і мовчки похитала головою.
Цей старий палац. від нього більше шкоди, ніж користі. Можливо, Нанґун Люньян спочатку збирався прикінчити Цзіні Юаньбао, але той посмів наказувати йому таким командним тоном. Він власноруч подарував Цінь Юаньбао шанс на виживання.
І, як і очікувала Су Ло, в цей момент Нанґун Луунь з напіввулибкою подивився на старого палацкого, зробив крок назад і холодно посміхнувся:
- Якщо ти так любиш лізти не в свою справу, то сам з цим і розбирайся. Відтепер я мию руки.
Ці слова Наньгун Левюня мали досить цікавий зміст.
Це означало, що з цієї секунди він дійсно буде стояти осторонь і не вдарить більше палець об пальця.
— Вы... ви... ви...
Старий палац, вкрай хвалений тремтячим від переповнюючих його емоцій пальцем вказав на Наньгун Левуня.
Наньгун Левуні тільки холодно хмикнув, повністю ігноруючи його.
Розлючений до втрати розумника старий палаций тільки через довгий час нарешті згадав про одну обставину і з повним відчуттям власної правоти заявив:
- Пане Наньгун, ви наймаєте нашого старшого молодого пана! Ви не можете просто взяти і відмовитися від роботи, як вам заманеться!
Су Ло недбало розсміялася і глянула на старого палацового:
— Наняты? В значальних умовах було написано, що ми будемо захищати вас по дорозі назад до племені Лі, а зовсім не допомагати вам вбивати людей.
— Да вы двоє!.
Старий палац майже знепритомнів.
Це був не перший раз, коли Су Ло грала з ним у словесні ігри.
Це був вже другий раз!
Старика трясла гнів, наче у нападі.
Розділ 3263
Але хоч би як злився старий палац, він нічого не міг вдіяти з Су Ло. Хто винен, що він сам виявився таким тупицею?
Почувши цю розмову і зрозумівши, що його збираються відпустити, Цзінь Юаньбао поспішно підлив масла у вогонь, голосно крикнувши:
ти добре знаєш. До чого чіплятися до мене через дрібниць? Навіть якщо сьогодні це не я, Цзінь Юаньбао, то знайшли б якісь срібні або мідні юаньйо!
Випаливши це на одному диханні, Цзінь Юаньбао повернувся до Наньгун Ліюню і дуже шанобливо сказав:
— Якщо ви відпустите мене, п'ятсот тисяч зелених кристалів негайно стануть вашими!
— І твоя собача життя коштує лише п'ятсот тисяч зелених кристалів? — Наньгун Леуні відволікався крутив на пальці нефрітове кільце, навіть не піднявши брови.
Обличчя Цзінь Юаньбао застигло, але він швидко опам'ятався і через зуби процідив:
— Мільйон зелених кристалів!
Вираз обличчя Наньгун Левуня залишався холодним, але він не висловлював заперечень.
Помітивши, що Нанґун Люньн не став заперечувати, Цзінь Юаньбао відчув напруження в грудях трохи відпускає.
Він шанобливо ступив вперед, двома руками піднось просторове кільце.
Це кільце не вимагало прив'язаності краплини крові, воно було звичайним просторовим сховищем, і будь-хто бажаючий міг відкрити його та зазирнути всередину в будь який момент.
Наньгун Луюні недбало кинув простору, де жив Су Ло.
Йому не було ніякої справи до зелених кристалів, просто йому подобалося спостерігати за веселою, сяючою посмішкою Су Ло, коли вона перерахувала гроші.
Як Наньгун Левюнґ і думав, коли побачили кільце Су Ло, раптово загорілися очі.
Вона з захопленням схопила сховище, вилила в нього духовну енергію і почала підчитувати зелені кристали всередині.
Десять тисяч, п'ятдесят 000, сто тисяч...
Це справді був рівно один мільйон зелених кристалів.
У очах Су Ло, чисті як вода, затівалась приємна усмішка. Вона кивнула Наньгун Луюню.
А Наньгун Люунґун у свою чергу кивнув Цзінь Юаньбао.
Отримавши згоду Наньгун Люня, Цизан Юаньбао нарешті зміг розплавити напружене серце. Змахнувши рукою, він голосно крикнув:
- Йдемо!
Не встиг звук його голосу затихнути, як його фігура вже встигла сховатися далеко-близнюка.
І навіть маленької чорної точки вдалеці вже не було видно.
Лише в цей момент підлеглі Цзінь Юаньбао почали підніматися на ноги... Вони дивилися в ту сторону, де зник їхній провідник, потім переводили погляд на своїх товаришів, хаотично розкиданих по землі і розгубилися.
Наньгун Левунґ і Су Ло зовсім не звертали на них уваги.
Довкола стояла жахлива тиша.
Невдовзі підкорені Цзінь Юаньбао почали діяти. Підтримуючи один одного, вони забрали своїх товаришів і пішли далі.
Су Ло злегка нахмурила брови:
— Цей Цзінь Юаньбао виявився гіршим за своїх підлеглих, — втік з такою швидкістю.
Усі присутні були повністю згідні з її словами.
Почувши це зауваження, начальники Цзінь Юаньбао здригнулися і на мить замерли, а потім мовчки продовжили свій шлях.
Хоча жодна з них не видала своїх почуттів, але в їхніх душах вже пустило коріння і дало ріст зерном нарікання. Залишалося тільки чекати, коли його польлять і удобрять, щоб воно пішло в бурхливий ріст.
Старий палац був дуже розлючений тим, що всі ці люди відпустили повозу!
Однак його сила була обмежена, а голос не мав жодної ваги. Тому він міг просто кипіти від обурення.
Су Ло, побачивши старого палаца, який з шумом видихав повітря, не стримався від сміху:
Ти чого це?
— Хмпф! — Старий палаций важко фиркнув і навіть відвернувся.
— Ай, старий, чого ти сердишся? Якщо б ми вбили Цзінь Юаньбао, то племена Цезінь обов'язково стали б помститись нам, Су Ло вигравала просторовим сховищем в руках без обиняків.
Ось що означає мати абсолютну силу - не потрібно приховувати, не треба ні на кого озиратися, говорити те, що хочеш, і поразити над ким заманеться.
Старий палац міг зрозуміти логіку Су Ло, але в нього все одно було погано! Тому він сердито зірвався на дівчину, двічі хмикнув і замовк.
Погляд Су Ло ковзнув до Лі Юньліну, і на її губах з'явилася легка усмішка:
- Хіба тобі не потрібно дещо нам пояснити?