Розділ 3190
Спочатку Су Ло використала техніку простору тяжіння, щоб безпечно перехопити і втримати у повітрі уламки розорваної плоті Звіря-Фенікса. І тільки тоді, коли всі до єдиного люди, що були внизу, встигли розбігтися в безпечні місця, дівчина нарешті змогла полегшено відпочити, скинувши з плечей важкий тягар напруженості.
Однак Су Ло не збиралася так просто розкидатися цими ошметками або залишати їх гнити на землі.
Чи варто говорити, що це були залишки не якогось звичайного монстра, а самого справжнього Звіря-Фенікса! У кожному лоску його тіла, кожна краплина пролитої крові танула величезну кількість чистої духовної енергії.
Допустити, щоб такий неймовірний скарб пропав даремно, було б непростимим марнотратством, на яке вона не могла піти.
Тому, продовжуючи маніпулювати невидимими нитками Простірної гравітації, Су Ло повільно, з надзвичайною обережністю, почала пересувати все до єдиного шматка тіла поваленого Звіря-Фенікса прямо у своє власне прошаркування.
Тим часом натовп людей, яка ще мить тому в паніці розбігалася по всі боки, немов зграя переляканих птахів або диких звірів, обернулася назад. У цю саму мить їхні обличчя були шоковані, а очі ледве не вилізли з жаху.
Е-е? А куди поділися ті найжорстокіші шматки тіла, які вдавались до таких руйнівних дій? Як вони могли так раптово зникнути просто в повітрі?
Але хоч би як пильно вони дивилися, як б не обшукували погляди кожен дюйм навколишнього простору, вони не могли знайти ні єдиного сліду, жодного крихітного плямки крові...
А в той час, всередині Су Ло ці густі духовні шматки плоті стали дійсно неймовірними і надзвичайно поживними делікатесами для маріонетки Бога Бітви.
Адже в звичайні дні таке тонізуюче м'ясо Звіре-Фенікса, здатне миттєво відновити сили було абсолютно неможливо знайти ні за які скарби світу, скільки б ти не шукав.
Внутрішні резерви і енергія самої маріонетки Бога Бітви до цього моменту були виснажені вже відсотків на сімдесят-сімдесят. І тепер, побачивши таке розкішне м’ясо Фенікса, чи міг він пропустити такий чудовий шанс?
Можна було спостерігати дуже комічну картину: сівши прямо на землю, він обома руками міцно вхопив шматок тіла Звіря-Фенікса, який за своїм розміром перевищував його власне тіло майже у десять разів! Він відривав величезні шматки, жадібно жуя, і по всьому його вигляду було ясно, що їжа додавала йому непередбачуване, дійсно райське задоволення.
Тим часом, на твердій землі, незліченна юрба мешканців міста чистилище, яка стала свідком цієї неймовірної сцени, як один чоловік всмоктала голови. Вони дивилися на Пана Наньгуна та його молоду господиню, щоб читати найглибше і майже релігійне поклоніння.
Лише в цей момент, коли пил почав осідати, до них прийшло повне усвідомлення того, що відбувається. Вони зрозуміли, що все побачене не було ані морем ілюзій, ні масовою галюцинацією через передсмертний жах. Усе це сталося насправді, у жахливій реальності!
Пан Нанґун Люньєн дійсно мав ту саму незбагненну, богозподобну силу, здатної кинути Звіря-Фенікса ранга Сьюаньхуа п'ятій зірки всього лише одним-одним ударом!
Та й молода пані Су Ло продемонструвала таку приголомшливу силу та майстерність, що змусило всіх присутніх повністю замерзнути від безмежного шоку і тремтіння!
І ось тепер, отримавши безгомовну перемогу над таким грізним противником, Наньгун Левуні та Су Ло, ніжно тримаючись за руки, наче пара спущених з неба безсмертних божеств, плавно і граціозно спустилися вниз до ликуючої натовпу.
« Пан Наньгун — найбільший і наймогутніший воїн у всій піднебесі! — Розірвав тишу захоплений крик.
— Довгі роки юної пані Су Ло! Десять тисяч років життя! — Підхопили інші голоси, зливаючись в один хор.
— Слава панові Наньгуну і молодій пані Су Ло! Нехай їхні імена лунають упродовж століть, через тисячі осені і десятки тисяч поколінь! Довгі, довгі роки! « Схвально скандувала натовп, і їхні голоси затрясли самі небеса.
Абсолютно всі люди, від малого до великого, надривали горлянки в веселих криках, підстрибували на місці від перенаповненого їх шаленого щастя і втомилися співали хвастні оди своїм рятівнителям!
Це була найщиріша, найбільш чиста радість, яка з’явилася у найглибших глибинах їхніх душ і виривалася назовні незнищенним потоком!
Адже ще кілька хвилин тому кожен з них був абсолютно впевнений, що його життєвий шлях підійшов до свого кривавого кінця і безжалісна смерть занесла над ними свою косу. Хто б міг подумати, що їм удостоєно чудесне спасіння з найслабшої загибелі? Це відчуття всеосяжної, безмежної вдячності було настільки глибоким, що імена Су Ло і Нанґун Люня назавжди, до останнього подиху, будуть висічені в їхніх серцях та пам'яті.
У сторони, посеред загального тріумфу стояв Пан Король-Леїв. Його розкішні вбрання перетворилися на жалюгідне, зброєні в клучок лахміття, а все тіло до голови було вкрито засохлою і свіжою кров’ю. Але попри цей страхітливий вигляд, на його виснаженому обличчі сяяла така ясна, настільки сліпа і щира усмішка, яку не бачили вже дуже давно.
— Мої найкращі вітання Панові Наньгуну, а ще більші і найактивніші вітання для моєї молодшої тітки! — Шановно сказав пан Король-Леїв, після чого схилився перед Су Ло в глибокому, сповненому поваги поклоні.
Чесно кажучи, в глибині душі він і сам до останнього моменту був непохитно переконаний, що цього разу від славетного міста Чистилище не залишиться камінь на камені, який би так лягнув, щоб навіть кісток не зібрати для поховання.
Відтоді як він у розпачі відіслав сигнал лиха, пройшло не більше дня. І якщо об'єктивно оцінити швидкість пересування навіть такої потужної практики, як Святий лорд-старійшин, то йому потрібно було б не менше десятка днів, щоб подолати велику відстань і прибути на допомогу.
І при всьому цьому автоматична захисна форма Чистилища, яка була неприступною твердинею, змогла протриматися всього лише один-єдиний жалюгідний день, перш ніж Звірь Фенікс з грубим і незнищенним гнівом розірвав її в клочику.
Один день... Хіба міг пан Король-Лев дозволити собі хоча б крихітну, неймовірну надію на те, що Святий лорд-старійшина встигне дістатися вчасно? І ми будемо дивитися правді в очі: коли стикаємось з обличчям до обличчя, дійсно жахливою силою Звіра-Фенікса, навіть якби Святий лорд-старейшина особисто кинувся у бій... Це лише означало б, що на одну безглузду смерть буде більше, і тільки.
Але яке ж щастя! Яке ж неймовірне везіння, що самі небеса не відвернулися від них, як висих Сіл! Вони спровокували їхній юний господині величезний стрибок в силі, а могутність Господаря Наньгуна і аж до справді незбагненних висот!
Раптом гладкий лоб Су Ло прорізала легким зморшку, а витончені брови злегка зійшлися на переносниці, наче дівчина до чогось прислухалася.
Увага Наньгун Левюня, як і завжди, була роз’єднана й повністю поглинута Су Ло. Помітивши, як вона нахмурилася, він відразу ж стурбовано зхилився до неї і м'яко запитав:
- Що трапилося, кохана?
Су Ло хутко вхопила Наньгун Люня за рукав і, подавшись до нього, говорила максимальн тихим, майже змовицьким шепотом:
— Наньгун, скажи... Ти не відчуваєш нічого дивного? Таке неймовірне відчуття, ніби... Ніби ми зараз купаємося в промінях якогось божественного світла?
Су Ло перебувала у владі дивною, але неймовірно приємної ілюзії. Їй здавалося, що вона стоїть під потоками ніжного весняного вітру. У голові панувала кришталева ясність, розум наповнився енергією, а кожна клітка, кожен час її тіла, здавалося, жадібно вбирала з невидиму духовну енергію.
Саме це всепоглинаюче, ні з чим не подібне відчуття і спонукало її поставити Наньгун Люню те саме питання про "безбожного світла".
Розділ 3191
Наньгун Левюнґ видав тихий, оксамитовий сміх і ствердно кивнув головою.
— Так, я теж це відчуваю, — сказав він з легкою напівусмішкою на губах. — І якщо я не помиляюся у своїх здогадах, то це дивовижне явище є просто легендарною Силією віри.
— Сила віри? — Розпитала Су Ло, і в її чудових, широко відкритими очах застигло справжнє, глибоке здивування.
« Сила віри, як і її назви, народжується з щирої відданості, глибокої надії та необмеженого поклоніння тисяч живих істот. І коли ця загальна, монолита віра зливається в один потік, вона матеріалізується у те, що ми називаємо Сильою віри - м'яко пояснив Наньгун Люнґунь, із безмежною ніжністю і лавкою з’їшив волосся на маківці Су Ло. — Пам’ятайте сама: у місті Чистилище живе принаймні кілька десятків тисяч людей. Сьогодні ми витягли їх з найслабшого пекла, врятували від неминучої і страшної загибелі. Тому їхнє щире цінування, чисте поклоніння нам у цей час трансформувалося в осязану Силу віри, яка тепер годує нас.
Ах, ось воно що! Тепер Су Ло стало ясно. Пазл склався в одну картину, але відразу ж зародився зовсім новий, не менш інтригуючий питання:
— Але послухай, ця сама Сила віри... Здається, вона здатна неймовірно прискорювати процес культивації і просування по рівнях!
Адже до цієї битви розвиток Су Ло був на початковій стадії рангу Сюаньхуа другою зіркою. Але тепер, тільки через цю теплою й сердечною діяльність Сіле віри влитися у її меридіани і змиритися з їхнім суттю, як дівчина з піввідкритим подивом виявила, що вже плавно переступила бар’єр і досягла середньої стадії рангу Сюаньхуа другої зірки!
Робити прорив, навіть не сідаючи в позу лотоса для важких і виснажливих медитації, просуватися так природно й невимушено... Це фантастична, неймовірно чудова удача!
- Яка прикрість, що населення Чистилища все-таки настільки мале. Я тільки-но встигла в смак, лише розпробувала всю солодкість цього відчуття, як Сила віри вже вичерпалася, — з принизливим сумом вимовила Су Ло, театрально розвівши руками і потиснувши плечима.
« Нехай кількість мешканців міста чистилище і не вражає уяву, але вони мають незаперечний привілей — бути сильними у здоровому глузді та твердій волі. Їхні наміри чисті і сфокусовані. Саме тому навіть тих десятків тисяч чоловік з пухвою вистачило, щоб дати нам із тобою такий помітний поштовх у розвитку - з легкою і заспокійливою посмішкою відповів Наньгун Льюні. — Але не варто засмучуватися. Хоча людей у чистилищі небагато, але на безмежних просторах Континента Бі Ло їх більше ніж достатньо.
Східний Лін, Західний Цзінь, Південна Чу, Північна Пустоша... Території цих чотирьох великих імперій були справді колосальними, вони простягались на неймовірні відстані і йшли за горизонтом. Але вже не було жодних підрахунків для їхнього населення. Якщо всі ці незліченні маси людей, мільйони і мільярди душ, перейдуть у свою віру та молитви до Нангуна Льюню й Су Ло. Тоді океан Сили віри буде дійсно безмежним, бурхливим і неясним джерелом могутності!
- Все це звучить грандіозно, але... Як тільки ми викинемо цей континент і виконаємо Перехід в світ Духів, ми повністю втратимо можливість поглинути цю Силу віри звідси — зі щирим каяттям дала Су Ло, сумно зітхаючи.
На даний момент майже всі могутні і небезпечні вороги на Континенті Бі Ло були підчистими винищувати їх разом з Ненгун Левунем. А щодо залишків дрібних сошок, боягузливих негідників і малих шушерів - з ними чудово справиться Бієнн Юїн та інші хлопці з їхньої компанії. Для них це буде відмінною практикою і можливістю розм'яти кулаки.
Почувши її велике жалю слова, Наньгун Левуні всупереч сподіванням лише розсміявся і спокійно.
- І чого це ти смієшся? Та ще й з таким підступним, злодієм виразом обличчя! - Обурений, фиркнув Су Ло, мітнувши в нього жартівливий погляд.
Наньгун Левуні не відповів відразу, а лише знову з глибокою ніжністю потріпав її шовковим волосом. У цей момент він як ніколи ясно і чітко усвідомлював, що його кохана Су Ло напевно є рідною, нехай і позаодруженою, дочкою самої богині удачі.
— Чи пам’ятаєте, коли ти умудрилася викрасти з палацу імператора маленьку принцесу імператорської родини Північної Пустоші і зробити її своєю служницею? — запитав Нанґун Люнь, дивлячись прямо в очі Су Ло. Його усмішка була загадковою, пронизаною таємничістю і прихованим, глибоким змістом.
— Маленьку принцесу імператорської родини Північної Пустоші? — перепитала Су Ло. Після такої явної підказки Наньгун Льоуня в її пам'яті нарешті спливли спогади про ту зухвалу витівку. - Ой, мамочки, як погано-то вийшло! Я ж тоді просто залишила її на Пікі Хмарного Тумана у мого наставника, і з тих пір зовсім про неї забула! А наставника Юна зараз там немає, і хто знає, що з цією дівчиною взагалі могло статися за весь цей час... Чекай-но, а до чого ти взагалі раптом про неї згадав?
Вологі, блискучі очі Су Ло наповнилися глибоким нерозумінням, коли вона з нетерпінням дивилася на загадково усміхненого Нангун Левюня.
Чоловік легонько, граючі клонув її за витонченим кінчиком вушка.
— Ах ти, дурненька моя дівчинка! Казали ж: Дурникам закон не писаний, а дурним завжди щастить. Ти ж пам'ятаєш, що та найменша принцеса, яку ти прибрала до рук, володіє неймовірно рідкою квіткою, чи не так?
— Ага, Атрибут світла. І що з того? Як це пов’язано з нашою розмовою? - Су Ло часто-часто захолола своїми величезними, вугільно-червоними, сяючими очима, все ще не вловлюючи суті.
— А те, моя безглузда маленька дівчинка, що саме практикування Світлої стихії має унікальну здатність притягати, збирати і акумулювати потоки Сили віри, концентруючи їх в одному місці, — з легкою поблажливою посмішкою пояснив Наньгу Льюнь, ніби відкриваючи їй найзахопливішу істину у світі.
У цю ж мить в голові Су Ло немов спалахнула сліпуча блискавка. До неї дійшло за долю секунди!
Вона кристально ясно зрозуміла прихований зміст слів Нангун Люня. Його геніальний і грандіозний план був створити цілу церкву, справжній релігійний культ! І саме в цій новій релігії, Су Ло, і він, Наньгун Люні, стануть вищими й недосяжними божествами — об’єктами загального, фанатичного поклоніння та молитов незліченних мас.
Це було точно схоже на те, як у її попередньому земному житті люди натовпами приходили в храми, жгли пахощі і кланялися перед статуями богів. Але тепер роль змінилася: на п'єдесталі цього "храма" в ролі найбільшого Будди будуть засідати вона сама і її коханий!
— А тобі... Чи ви думаєте, що це буде занадто тяжко і зарозуміло? Це ж такий неймовірний масштаб... — З легкою незручністю і рум’янцем на щоках пробурмотала Су Ло, нервово теребячи край свого пояса.
Думка про те, що в одну мить її стан злетить до космічних висот і вона перетвориться на живе божество, яке щиро віритиме й молитисямуть мільйони людей. Її розум і серце просто не встигли змінитись, прийняти таку надзвичайну та по - справжньому божественну відповідальність.
Наньгун Люуні невибагливо дивився на Су Ло, і в бездонних омутах його прекрасних темних очей плюскувалася тепла, всепоглинаюча любов, смішна з роздрібним сміхом.