Глава 3168
Троє братів-Крістальних Драконів - вже мертві.
Батько і сини — це лише один з трьох синів, який жив у Дикому краї.
Дев’ятихвостий Імператор Летучих Мишів є підлеглою і йому служить.
Тепер він у зеленій халаті.
Меч Пурпурного Снега Гольта в зеленій халаті, розсікаючи повітря, з виттям обрушився на Наньгун Льоуня!
У ту ж долю секунди меч Драконячої Крові в руках Нангун Льоюня змив назустріч, відповідаючи на удар!
Дві величезні, руйнівні ударні хвилі зіткнулися прямо в небі!
"Дзинь -!"
Різкий, пронизливий звук зіткнення металу гукнув по вухах!
Наньгун Левуня відкинуло назад, і йому довелося зробити тринадцять кроків, щоб повернути рівновагу та стабілізувати своє тіло, в той час як Гість у зеленому халаті не зрушився ні на міліметр.
Це зіткнення миттєво розсунув усі точки над "і" і показав, хто є!
Сила країни в зеленій халаті була на рівні Сюаньхуа другою зіркою, тоді як Нангунґ Левунь був лише Монархом дев’ятої зорі. Розрив між їх рівнями був просто жахливий, неодолім.
Непомітний погляд Гостинця в зеленій халаті ковзав по Наньгун Люню, але глибоко його око на мить промайнула іскри щирого подиву!
Він і без того оцінював Наньгун Левуня дуже високо, але тепер, на ділі перевірив справжню силу хлопця, він був вражений до глибини душі.
Не дивно, що Отець Маньхуан був доведений цим молодим людям на вершину Сюаньгуа першої зорі аж до напівсмерті. Якби сила самого Гостинця була трохи меншою, він би теж неминуче програв цього молодого монстра.
Сьогодні цей юний чоловік, мабуть, не повинен покидати нікого за жодних обставин!
А тим часом Су Ло, спостерігаючи за їхньою лютою стомлювальністю, відчувала тривогу в її серці, що поширюється до паничних масштабів.
Якщо так, то Нанґун Льоунь поступився цьому Гості в зеленій халаті. Якби вона зараз вийшла зі свого сховку і втрутилася, то якраз змогла б стати тією соломинкою, що зламає спину верблюду, та допомогти Нанґун Люню вирвати перемогу.
Однак...
Су Ло покинула погляд на те, що швидко темніє небо.
На місяць, чий диск щільно укритий густим покривалом.
Сьогоднішня ніч... Постала ніч повного місяця!
А в ніч повного місяця таємничий, болісний нездужання у ногах Нангун Ляйня неминуче повинен був дати про себе знати, і тоді його бойова міць рухне до безпрецедентно низького рівня...
Су Ло стиснула кулаки так сильно, що нігті впилися у долоні. Її думки плуталися в тугій, паничний клубок.
А в той час сватка між Наньгун Левунем і Гостем у зеленому халаті досягла свого апогею.
Битва була жорстокою, кривавою і безжалісною!
Гості в зеленій халаті зухвало вважали, що можуть повалити Нанґун Льоуня на землю граючі, але, до його найбільшого розчарування, цей хлопець виявився неймовірно, диявольсько упертим і стійким!
Його часто били з ніг, але він завжди вперто піднімався.
Він знову і знову харкав кров'ю, але лише недбало стирав криваві підтіки з губ, щоб продовжити бій!
У його очах палав такий яскравий, сліпучий світло, що здавалося, ніби це не він зараз програє і терпить лихо, а сам Гість в зеленій халаті!
У душі Гостинка в зеленій халаті зародився і почав розповзатися липкий холодок страху... Така молода людина... Дай йому хоч краплю часу, і він неминуче виросте в монстра, до якого йому, Гості, буде ніколи не простягнутися!
— Юначе, я і так дав тобі багато часу, виявляючи надзвичайну щедрість. Я більш ніж чесний з тобою. Але тепер... — Гість в зеленому халаті витримав паузу, його погляд став гострим, як бритва, і у ньому прослизнула смішка. — Тепер відкрий свої очі поширше і вузрі найбільш руйнівний напад у цьому світі!
Його слова про те, що Гість у зеленій халаті, не встигли розтягти в повітря.
"Бум! Бум! Бум!"
Його удари були швидкі і розчавлені, як розряд блискавки. Він атакував безперервно, тесня противника, тоді як Нанґун Люнь був змушений постійно відступати. З кожним кроком назад з рота Нанґун Левюня виривалися великі фонтани свіжої крові!
Су Ло сходила з розуму від тривоги!
Минулого разу, коли Нанґун Левунь опинився у смертельній небезпеці, на допомогу прийшла ілюзорна проекція Дракона та Фенікса. Але зараз, коли він був поранений до такої критичної ступеня, де ж була ця проекція? Чому вона не з’являлася?
Серце Су Ло розривалося від нестерпного болю, побачивши страждання Наньгуна Люня!
Його спина залишалася такою ж прямою і непорушною, його погляд - все так само твердим та рішучим, але Су Ло розуміла... зараз він був як стріла на вильоті, чиї сили були вичерпані до самого дна, і він тримався на ногах виключно тільки голою силою волі.
Вона всім своїм істотам відчувала той пронизливий погляд, який він кинув в її сторону.
Він мовчки кричав їй: «Беги! »
"Біжи звідси негайно!"
Але Су Ло тільки відчайдушно мотала головою... Ні, вона не втече. Хіба могла вона кинути його і рятуватися поодинці?
Су Лолей вискочила з-за свого рятівного валану!
У цей самий момент на губах Ґортя в зеленій халаті розцвіла зловісна, моторошно висміяна.
Розділ 3169
Він подивився на Нанґун Льов'я з крижаною усмішкою:
- А тепер знай, що ти став першим, хто змусив мене застосувати свій найбільший удар. Вважай це найбільшою честю. Йди до пекла, хлопче!
Гість в зеленому халаті звів руки перед грудьми, і між його ладонами сконденсувалося неймовірно велике, палаюче кільце вогню, яке з ревом кинулися прямо у груди Нангун Люня!
Обличчя Су Ло в мить ока зблідло, ставши білішим паперу!
Вона ясно бачила, що в цей момент Нанґун Левюнь вже ледве тримався на ногах, так як ж, заради всього святого, він міг би відбити таку жахливу атаку?
Душа Су Ло пішла в п’ятки, а серце мало не зупинилося. У цю мить в її голові наступила хрустка, що збуджувала порожнечу, і лише одна думка, яка складалася із трьох слів: Врятувати Наньгун Льовуня!
Її тіло діяло швидше, ніж розум встигав обробляти інформацію!
Тому, коли до неї повернулося усвідомлення того, що вона зробила це, вона вже кинулася вперед і закривала тіло Нангуна Ліюня та підставила свою власну спину під смертельний удар Дерзі в зеленому халиті!
— Ло-ло!
Два крики, сповнені справжнього жаху і відчаю, розірвали повітря одночасно!
Перший належав Нанґун Люню. Він відчайдушно намагався відштовхнути Су Ло в сторону, але на своє велике здивування вперше зрозумів її хватку — він просто не міг відірвати її від себе!
А іншою людиною, яка жахнулася її імені, виявився Юнь Ці!
Чесно кажучи, Юнь Ці прибув на місце вже досить давно. Спочатку він спокійно спостерігав за Нанґун Левунь, який здолає дух від рук Отця Маньхуана. Проте незабаром на сцені з’явився Гість у зеленій халаті, і Юнь Ці вирішив просто чекати, поки цей новачок не закінчить розпочате і тільки потім здатися.
Він добре знав, що коли Су Ло побачить на власні очі як Нанґун Левунь гине від його рук Юні Ці руки, то вона ніколи не пробачить йому за життя!
Але Юнь Ці жорстоко прорахувався...
Йому і в страшному сні не могло прибагнутися, що заради порятунку Нанґун Левюня Су Ло, ніколи ні на секунду, віддасть своє власне життя! Вона любила його більше, ніж саму себе!
Юнь Ці був вражений до глибини душі, і водночас його захопило сліпа й неконтрольований гнів. Але, незважаючи на цей гнів, він не мав іншого вибору, крім як втрутитися!
Він мітнувся вперед, заволокши Су Ло своєю груддю і взявши на себе всю силу ультимативного удару Держави в зеленій халаті!
У цю мить здавалося, що весь світ навколо занурився в абсолютну та зв'яжуючу тишу.
Біль, який завдає людині болю так і не прийшов. Су Ло повільно, з Опакою розкрила очі, і саме в цей момент Юнь Ці повернувся до неї обличчям.
Його обличчя було мертво-бледним, без єдиної кровінки, а в очах плескалася ціла буря складних, суперечливих емоцій. З кутка його рота повільно скочилася алая краплі крові...
Його чорні, як бездня, очі з лютою лютью втупилися на Су Ло. У них запалав гнів, наче пожежа:
— Ти зуміла? Життя набридло? Ти хоч розумієш, що якби я спізнився хоча б на одну жалюгідну секунду, від тебе зараз залишилася би лише кривава лептоп?!
Душевний біль, жаль, сліпа лють, запізнений страх... У очах Юнь Ці один за одним проносилися всі ці почуття, поки зрештою усі вони не злилися в єдине, всепоглинаюче полум’я гніву!
Су Ло, продовжуючи міцно стискувати обм'якше тіло Нангун Люня, підняла голову і зустріла погляд Юні Ці. Її очі були сповнені твердої, впертої рішучості і впертості:
— Якщо він помре, то й мені не потрібно залишатися в цьому світі! Я не стану жити без нього!
— Ты! — Юнь Ці так розлютився, що його розум мало не помутався. Його довгий, витончений палець боляче ткнув Су Ло в лоб. — У тебе замість мозків одна звивина!
— Так, у мене одна звинена! Умрет Нанґун Люнь — помру і я! — Су Ло вперто роздерла свій блідий підборіддя, а зоряні очі були небаченими і непорушними.
Коли вона була на тонкому краю між життям і смертю, то врешті-решт зрозуміла: вона дійсно любить Наньгун Ліюня більше, ніж своє власне життя.
Юнь Ці кипів від злості так, що вени на його скринях здиралися і загрозливо пульсували. А в цей час, висіваючи у повітрі Гість в зеленій халаті розбився дикий, манійальний хохот:
- Два чоловіки б'ються через одну бабу? як кумедно.
Він сміявся голосно і зарозуміло, але ніхто з трійці не удостоїв його навіть поглядом...
Опинившись у такій незручній, нехтуючи ситуацією, Гість в зеленій халаті відразу помацував. Він холодно посміхнувся:
— Здається, кому з вас жити, а хто померти - вирішую тут я.
Руки Юнь Ці, сховані в його широкій рукавах, стиралися кулаками. Він кинув на Су Ло лютий, повний гіркоти погляд і грубо, через зуби процідив:
— Провалюй! Негайно забирайся звідси, поки я не передумав!