Глава 3158
Другий удар — під жахливою натискою двері здалеку помітний скрип і тріснули.
Третій удар — двері вражали.
Четвертий удар... П'ятий удар... І нарешті, після шостого і неймовірного удару, міцні ворота сховища були грубою силою вибити Господа Повелительа Демолевих з петлею!
Юнь Ці першим ввірвався всередину, а слідом за ним, наче бурхлива річка, хлинула величезний натовп демонів.
Картина, яку вони бачили, не лише змусила Клану Механізмів, але й усіх без винятку демонів відчувати гіркоту та гострий душевний біль...
Сховище, яке спочатку було забито ящиками з гранатами під саму зав'язку, в цей момент виявилося абсолютно порожнім ... Перед ними простягалася лише гладка мармурова підлога, яка зимно поблякла у тьмяному світлі.
— У погоню! — У глибині очей Юнь Ці згущалась жахлива пелена люті.
Він чудово знав, що Клана Механізма простягається за центральними територіями і простягається на схід від Дикого гірського ланцюга Цілянь.
Якщо Су Ло мала повернутися на територію людей, то їй доведеться перетнути весь Дикий ланцюг Цілянь наскрізь.
Цей гірський ланцюг кишів лютими магічними звірами, а також домом для незліченних племен аборигенів — міцними, дикими і безжалісними. Якщо Су Ло спуститься туди самотужки... Навіть небеса не знають, що з ними може статися.
При думці це похмуре співання в очах Юнь Ці згущалося ще сильніше. Він зробив владний змахом рукою, і натовп демонів за його спиною в ту ж секунду розділилася на чотири незалежних групи, які швидко розбіглися у чотирьох різних напрямках, починаючи масштабне переслідування.
Сам же, зоставившись у повній самоті, рвав прямо по сліду проложеному бежлянкою.
Швидкість його пересування була настільки приголомшливою, що інші демони фізично не змогли б поспівати за ним навіть якщо б спробували.
Чотири могутні експерта рівня Короля, чотири бойових загони...
І ось, не встиг Юнь Ці віддалитися на велику відстань...
"Бум-!" - почувся оглушливий гуркіт страшного вибуху, за яким відразу ж пішли істонші крики та біль поранених демонів.
Вони потрапили в одну з пасток, яку підготовляє Су Ло.
Трохи пізніше, пронизливі крики жаху донеслися вже від іншої групи. А потім всі змогли побачити, як в тому місці, звідки доносилися звуки, знизилася величезна хмара полум'я у формі ядерного гриба, що супроводжується густими чорними клубами диму, які закривають саме небо.
Цей загін також мав нещастя зустрітися з убивством Су Ло.
Тепер у руках Су Ло було незліченна кількість зброї та бездонний запас гранат, і все це пишність Клан Механізмів показав їй цілком безкорисливо. Звичайно, вона не стала дріб'язковою і з превеликою щедрості повернула всі ці "подарки" назад демонам.
Від дня весілля, коли її викрали і притягнули на землю Клана демонів, протягом довгого місяця в душі Су Ло нагромадилася величезна кількість гніву та образи. Тому, скориставшись цією чудовою нагодою, Су Ло без залишку випалила лють на тих, хто її переслідував.
Навіть сама Су Ло не здогадувалась, що з моменту її втечі від Клана демонів кількість могутніх експертів-демоонів, які прийшли свою передчасну смерть від її рук на цьому шляху перевалило за всі уявні межі і рахували їх без можливості.
З огляду на свої власні сили Клана демонів значно підірвала військову силу і викосила ряди їхніх елітних воїнів. Якби ці новини дійшли до людських земель, то це здавалося б неймовірним і безпрецедентним досягненням.
І не дивно, що всі ці демони так панічно боялися Су Ло і так відчайдушно противилися тому, щоб ця людська дівчинка стала імператрицею їхнього Володаря. Якщо ця молода жінка лише умудрилася знищити таку кількість елітних демонів, то чи не призведе це до того, що їхня цілковита імператриця стане цілком справедливою?.
Су Ло швидко просувалася вперед, і минаючи землю гранатами...
По дорозі вона то зупинялася на місці і переховувалась у добре організованих засідках, тоді рятувалася втечею через складні обхідні маршрути.
Коли Су Ло увійшла на територію Дикого гірського ланцюжка Цілянь, вона відчула себе рибою, яка нарешті повернулася в безмежний океан з насолодою вдихаючи повітря свободи.
Сяо Худяу біг уперед, вказуючи їй найбезпечніший шлях. Тому, хоча Су Ло і була по вуха в справах, її біг на диво гладко, організовано й навіть приносив велику радість.
Су Ло було справді безмежно, а то й чудом. Але за весь свій довгий шлях вона так ніколи і не зіткнулася з Юнь Ці.
Але де ж тоді перебував Юнь Ці?
А все тому, що справжньою метою Юні Ці було не сліпе переслідування Су Ло по п'ятам, а... Його намір обігнати і опинитися далеко попереду.
Отже, зараз Юнь Ці оселився в тому самому місці, яке Су Ло ніяк не змогла б пройти на своєму шляху до людських земель і розставив там щільну смертоносну сітку засід.
Розділ 3159
У горах Цілянь, що в надрах гори Дикого ланцюга, ховалася одна дуже вузька і затиснута линва.
З усіх боків її оточували люті, нищівні потоки Штормового Ветра. Що вже казати про Су Ло, якщо навіть Юнь Ці навряд чи зміг би перетнути ці зони неушкодженим.
Отже, єдиний спосіб повернутися на землю був тільки через цю крихітну лощину.
Ця лощина мала гарне, але страхітливе ім’я — долина Цзюеммін (Долина Відняття життя).
Суть цієї назви легко простежувалась по моторошних, що проникли від часу костяків, які звисали на обох кінцях ущелини і повіваючи крижаний жах.
І саме в цю хвилину Юнь Ці сів у самому серці долини Цзюемін, очікуючи свою здобич. Якщо Су Ло хотіла пройти далі, їй б довелося йти прямо туди.
Спочатку Су Ло навіть не здогадувалась про цю географічну західну місцевість, адже її викрали і везли в землю демонів. А Юнь Ці знав місцевий рельєф як свої п'ять пальців, що давало йому величезний стратегічний привілей.
Незважаючи на те, що колись Су Ло успішно підірвала гранат і відправила туди велику кількість демонів, переважна частина переслідувачів все ще залишалася живими.
Тепер ця свора монстрів, які діють як загородники до скелі, звучала з усіх боків і бере Су Ло у щільне півкольце та безжалісно відтісувала її далі.
А в кінці коридору Юнь Ці вже чекав володаря.
Су Ло... Невдовзі і сама зрозуміла, в яку жахливу ситуацію потрапила.
Усвідомлюючи цей гіркий факт, Су Ло злегка приголомшувала очі. Вона вже думала про цей сценарій раніше, але не знайшла відповіді на це запитання.
Су Ло, мальовничі переплетені гілки і листя дерев на півдні Ці побачила високу струнку фігуру гір. Його біле парчове одеж голосно плескало і розвілося під поривами нічного вітру...
У цей момент він злегка повернув голову. Його неймовірне, досконале обличчя виявилося звернене прямо в ту сторону, де ховалася Су Ло, а на криваво-червоних губах повільно розцвіла зловісна, повна впевненості у перемозі посміховисько.
Він повільно, демонстровано стиснув праву руку в кулак, дивлячись прямо на Су Ло.
Хоча з його губ не зірвалося жодного звуку, Су Ло чудово, але до болю зрозуміла, що саме він хотів їй сказати цим жестом.
Він ніби казав їй: "Су Ло, тобі ніколи, ні за що на світі не вирватися з мого борства".
Розгадавши посилок, Су Ло відчула, як її серце затопило гарячу суміш гніву і глухого роздратування. Невже, скільки б зусиль вона не докладала, які б геніальні плани ні будував, вона так і не зможе, будучи настільки безсилою, вислизнути з ланцюгових пальців Юнь Ці?
Той факт, що Юнь Ці щойно зміг настільки точно перехопити її погляд, означав лише одне: він вже вирахував її укриття. І тепер він просто знущався над нею, чекаючи поки вона сама не вийде до нього, визнаючи свою повну поразку... Як же це знеохочувало!
Су Ло в безсильному злі з розмахом вкладала кулак у стовбур стародавнього дерева.
У глибині її чудового ока вона відчувала нестерпний біль і глибокий розпач.
Вона зовсім не хотіла знову стати в’язнем Клана демонів. Вона всім серцем рвалася назад, до людей. Вона так шалено, до обдухи скучала по Нангун Люню...
"Наньгун Люуні, де ти пропадаєш?"
"Хіба ти не обіцяв, що будеш захищати мене вічно?"
« Де ти приховуєшся зараз, коли мені найбільше потрібно?»
Думки про Наньгун Левюне очі Су Ло застигла мутна пелена сліз, а серце стискувалося від пронизливої і беззахисної ніжності.
І саме в цю мить... Раптом через її спини викинулася пара сильних, м'язистих рук, які міцно і владно обхопили її тіло, притискуючи до широкої грудей. Той, хто до болю був пахнучим ароматом, негайно заповнив свідомість Су Ло і витіснив усі інші думки.
Це...
Ні, ні, цього просто не може бути! Це якась ілюзія, це напевно сон!
Тіло Су Ло миттєво оцепеніло, спина скам'яніло, і навіть її погляд застиг, немов скло... Вона не відважилася поворухнутися і вже тим більше озиратися, панічно боячись, що варто їй тільки повернути голову, як це наївність розвіється, і прекрасний сон обрветься.
— Ло-ло, я так скучив за тобою.
Прості слова. І цей до сліз знайомий, глибокий голос. Від цих звуків у оповиті чудового ока Су Ло відразу утворилися великі краплі сліз. Сльозили сльози по її білосніжних щоках, розбиваючись об тильний бік його долоні.
Наньгун Люун...
Це його запах, їхній неповторний голос, тепло його тіла... Це він!
Су Ло пориви, зі швидкістю блискавки розгорнулася, і її погляд з'явився те найкраще у своїй красі обличчя, що так довго гналося його в снах, тривожна душу...
У цю мить завжди був спокійний, мов крижане озеро, Нанґун Левунь також не міг приховати свого тремтіння. Він дивився на Су Ло глибоким, темним і нескінченно жадібним поглядом, ніби намагаючись вижети її образ на сітківці.