Розділ 3150
У цей самий момент до головних воріт підійшов патрульний загін Клану Механізмів. Їхня дисципліна була залізною: точно кожні 15 хвилин, наче помах невидимого маятника, нова група вартових робила обхід цієї території.
Простір навколо воріт було абсолютно безлюдним і гладким, як стіл. Одного миготливого погляду вистачало, щоб побачити його від краю до країв. Сховатися тут було абсолютно ніде, жодної тіні і жодного прикриття.
А Су Ло була єдиним талісманом, яким вона не могла бути. Тепер, коли вона була на відкритій території, їй нікуди було ходити. Хоча зовні обличчя Су Ло не було проникне спокійним і зосередженим, в глибині душі вона не могла стримати нестерпної тривоги.
Але в наступну секунду фігура Су Ло невловимо змазалася у просторі, і вона немов крапля води, що просочилася в губку безшумно пірнула глибоко під землю.
Група патрульних, чеканя крок, наблизилася до воріт. Ці воїни навіть у найстрашніших кошмарах не могли собі уявити, що в них просто під ногами. У товщі жовтої землі ховається могутній експерт. Вони, як і завжди, зберігали спокій та впевненість у собі й пропали прямо над нею.
І саме в той момент, коли весь загін пройшов над її головою і майже минув це місце, з-під землі блискавично виміталася тонка, витончена рука.
Несподівано замокаючий колону патрульний відчув залізний потяг на своїй щиколотці. Швидкість Су Ло була неймовірною, вищою від границі людського сприйняття. В долю секунди вона однією рукою намертво затиснула рот і ніс бідолашного, перекриваючи йому дихання і не даючи ні звуку, а іншою рукою сталевої нудоту скрутила його кінцівки, повністю виснаживши.
Цей ссавець з Клану Механізмів буквально засмоктав під землю, наче у сипучі піски!
У патрульному загоні спочатку було рівно вісім осіб. Семеро чоловіків, які йшли попереду, продовжували карбувати крок, гордо випивши груди і високо піднявши голови. Жоден з них навіть не запідозрив, що їх будувати порізів і в замкнутих рядах бракує одного бійця.
Тільки чекаючи, поки звук кроків віддаляється від загону повністю стихнуть далеко, Су Ло врешті прибрала долоню з обличчя полоненого вартового.
Член Клана Механізмів, який ще не був у стані подолати першопричину жаху, витарчавив на Су Ло очі з панікою.
Су Ло аж понизила голос, і в цьому тихому шепоті прозвучала кров загроз:
— Зараз я відпущу твої руки. Але якщо ти посмієш видати хоч один жалюгідний писк, наслідки будуть виключно на твоєму сумлінні.
Свердли його немигаючим, пронизливим поглядом, Су Ло веско додала:
— Я змогла затягнути тебе під землю абсолютно безшумно. І так само, без жодного звуку я можу позбавити тебе життя. Твоя доля зараз знаходиться виключно в твоїх власних руках. Обдумай, що робити!
Пленник, який інстинктивно хотів закричати і покликати на допомогу, почувши ці холодні, як лід, слова проковтнув свій крик. Якщо він помре, то втратить все, що має... Життя було дорожче.
- Що... Що ти хочеш дізнатися? — Вартовий Клана Механізм дивився на Су Ло широко розкритими очима, намагаючись говорити якомога тихіше, щоб не спровокувати її.
По губах Су Ло ковзала легка напівусмібка. Вона зрозуміла, що він зробив єдиний правильний і наймудріший вибір.
— Відкрий ці двері, — з повагою звернула увагу на масивні стулки воріт.
- Звідки... Звідки ти знаєш, що ключ знаходиться саме у мене? — У очах в’язня віддзеркалюється справжнє, глибоке здивування.
Сама Су Ло, звичайно ж, цього не знала, але це прекрасно знав маленький Божественний Дракон. Якщо б не те прикрість обставино, що для активації цього ключа потрібна справжня кров члена Клана Механізмів, Су Ло вже давним-давно наказала би Малому Божествному Дракону викрасти його.
— Я не тільки знаю, що ключ захований на твоєму тілі, але й добре відомо, як, окрім самого ключа, для відкриття врат потрібно прямої взаємодії з кров'ю справжнього члена Клана Механізмів, Су Ло зігнула губи у таємничій і невловимої насмішці, створюючи ауру незбагненною, яка лякає обізнаності.
Почувши це, полонений втратив дар мови. Крить було нічим. Якщо він відмовиться співпрацювати, ця страшна жінка може просто вбити його і зцідити потрібну кров з тіла. Його вибір був незабутній.
Не маючи жодної можливості чинити опір, член Клана Механізмів зітхнув і підкорявся наказу Су Ло відкрити ці важкі ворота.
У той самий момент, коли складний механізм кликнув, і стулки здригнулися, він відкрив рот, бажаючи прощати і попросити Су Ло зберегти йому життя. Але він не встиг навіть повернути голову, як побачив тереподібна рука!
Удар по задній частині шиї був блискавкою і точним. Страта не видала жодного стона. Його тіло обм’ялося, покрилось безформним купою осель на землі. Су Ло одним чітким ударом заполонила його свідомість.
Після цього вона діливо відтягла обм'якше тіло в темний, непримітний кут і присмусила до стіни, щоб воно не кидалося у очі. Закінчивши з цією перепоною, Су Ло не затримувалася ні на секунду і на максимальній швидкості зірвалася зі свого місця.
Вона давала повний звіт у тому, що вони з Юнь Ці ведуть смертну і відчайдушну перегони з часом. Якщо Юнь Ці наздоженуть її перед тим, як вона встигне вибратися за центральну частину Клану Механізмів, наслідки будуть катастрофічними.
Після того як вона раз за разом водила його за ніс і виставила повним ідіотом, його лють спалахнула, як сухий порох, і зараз повзала пекельним, неконтрольованими полум'ям.
Зараз Су Ло вже знаходилася в межах внутрішніх територій Клана Механізмів. Однак ця ділянка була настільки великою, що здавалося б, ніби це просто безкрає.
Глава 3151
Су Ло мчала зі швидкістю випущеної стріли.
Проходячи повз один шичень, вона помітила, як первісна простора дорога почала поступово, але невблаганно звужуватись. І ось, в самому кінці цього шляху, перед нею виросла громада сповідинського, монументального палацу.
Цей палац був споруджений з величністю, його архітектура та оздоблення вражали своєю витонченою і кричущою розкішшю, яку було доведено до абсолюту. І якщо вона хотіла просуватися далі, то мала перетнути цей палац наскрізь. Ця велична споруда не просто стояла поряд, а буквально перегортала увесь шлях, наче велетенський проб у вузькому горлянку.
Су Ло спробувала змити в повітря, щоб перелетіти через дах, але зазнала невдачі. Виявилося, що повітряний простір над палацом був загрузне містичною силою, яка накрила цю частину неба непроникним куполом. Жодній звичайній практикі не можна було б подолати цей бар’єр.
Су Ло також намагалася прокопати тунель і пройти під землею, але ця затія з тріском провалилась. Ці геніальні інженери, що відводили цей палац, піклуючись про захист з неба, звичайно, не забули зміцнити й підшляхи.
Зрозумівши, що всі шляхи надійно перекриті, Су Ло зрозуміла: у неї залишилася лише одна-єдина дорога - йти напроломом, прямо через цей неприступний палац.
Не маючи іншого шляху до відступу, Су Ло зосередилась на фасаді будівлі.
Масивні головні двері палацу були наглухо замкнені. Найважче, крім цих величезних вратів, не було вікон чи тріщинок; будинок був монолітним і герметичним кубом. Висновок напрошувався сам по собі: якщо вона хоче потрапити всередину, їй доведеться починати саме з цих дверей.
Су Ло приступила з маніакальною достатністю вивчати стулки врат, озираючись і оглядаючи кожен дюйм. Потрапивши на це доброго дня, Су Ло нарешті знайшла ключовий та прихований елемент механізму.
Вона з силою натиснула на таємну кнопку. З тихим скреготом з одвірка висунулося маленькі дерев’яні шкатулки. Штулка була прикрашена вишуканим різьбленням у вигляді драконів, що звиваються і ширяють фенікси, при цьому виглядає неймовірно вишукано.
Проте коли кришка відкинулася і Су Ло побачила вміст ящиків, в її душі відразу спалахнула складна коктейль емоцій.
А в цей самий час патрульний загін нарешті зрозумів, що у їх рядах не вистачає однієї людини.
Спочатку вони легковажно вирішили, що восьмий боєць просто відлучився від потреби і сам постив. Але час минав, вони чекали й очікували, а пропав друг все не з'являвся. Тоді в їхніх серцях закралася холодна, липка паніка. Людина немов крізь землю провалився, ніби його забрали привиди!
Над територією Клану Механізму звила пронизуючу, пронизливу перетинку сирени тривоги. Всі без винятку члени клана були грубо вирвані зі своїх солодких снів.
І саме в цей момент хаосу і нерозбірки на територію клана, у супроводі величезної армії демонів, в поспіху увірвався Юнь Ці.
Клан Механізм був лише одною маленькою, підлеглою народом у великій ієрархії Клану демонів. Вони завжди були з благоговінням перед Паном Повеликом демонів і вважали його найвищим божество.
Коли Голову Клану Механізму повідомили про прибуття володаря, він вирішив особисто привітатися з ним. Цей старий чоловік, незважаючи на свої сивини, випромінював енергію та силу духу.
— Я не думав, що прийде ваш Величний Господь Повелитель Демони. Не вийшов зустріти вас належним чином, благаючи прощення за мою помилку, — Голова Клана Механізмів схилився в глибокому шанобливому поклонінні.
Обличчя Юнь Ці було суворим, наче закутим вічно мерзлотою. Він з загрозливим, лютим виглядом витріщився на старого.
— Збери всіх тут до єдиного, — голос Юнь Ці був ударом хлиста і не дозволив жодних заперечень.
В даний момент Володар балансував на самому краю неконтрольованого сказу. Від його фігури виходили такі щільні хвилі лінивої спраги вбивства, що ніхто з присутніх не смів навіть зітхати зайвий раз, боячись натягнути на себе його гнів. Здавалося, якщо його зачепити необережним словом, то тебе відразу віддадуть тяжкою карою через тисячу порізів.
Навіть такий сильний і шанований експерт, як Глава Клана Механізмів, зараз відчував глибокий, первісний трепет. Він не посмів задати жодного питання про причини такого несподіваного візиту, а просто негайно наказав скликати всіх членів клана.
Оскільки раніше було оголошено загальну тривогу, і всі люди були розбуджені, збирання тривало кілька хвилин. Перед Паном Повеличем демонів вибудувала гігантська, темна в ночі юрба.
Цього разу Юнь Ці не покладався на підлеглих. З почорнілим від гніву обличчям він особисто, крок за кроком, почав обходжувати стрій, вдивляючись у кожне обличчя. Су Ло була занадто хитрою, диявольською хитрістю, і він більше не збирався допускати жодної недбалості.
Су Ло і справді фантастично пощастило. Адже якщо б патруль підняв тривогу, а Юнь Ці в цей час не прибув до клан, то Су Ло була б ще давним-давно. Але саме через те, що Пан Повелитель Демони вшанував їх своїм візитом, Глава Клана була зовсім не до якоїсь там сирени - його увагу було прикуто до зустрічі Володаря.
Ця вдалий накладка подій і дала Су Ло то найцінніший час, необхідний для розгадки механізму другого бар’єра.
Тим часом Юнь Ці повільно і крок за кроком просувався рядами, скидаючи обличчя натовпу своїм пронизливим крижаним поглядом.