Глава 3102
На його гарному обличчі застигло рішучість, а голос лунав з непохитною твердістю:
— Ло-Ло, нам просто не вистачає часу... Якщо дати тобі час, ти обов'язково полюбиш мене знову, неодмінно!
Він вимовив це так голосно, так відчайдушно і надривно, ніби намагаючись довести щось самому собі.
Але Су Ло вже знепритомніла і нічого не чула.
Коли Су Ло опритомніла наступного разу, на вулиці вже стемніло.
Вона різко сіла на ліжка і обережно озиралася.
Почувши рух всередині, двері зі скрипом відчинилися.
Вошла маленька служниця з двома гарматами, одягнена в рожеву безрукачку і несеться у руці туалетні приладдя. За нею слідували ще з десяток дівчат, одягнених точно так само.
Вони увійшли всередину, залишили посуд для миття і з усмішкою на обличчі підійшла до Су Ло.
— Дівчина, ви добре спите? Пора вмиватися.
Су Ло бушувала буря, бо вона майже здогадалася, де знаходиться.
Її ясний, пронизливий погляд наче гострий меч ковзав по цих маленьких служницях.
— Ах...
У їхніх очах служниці відпряглися, в них промайнула паніка.
Саме таким чином Су Ло і залякала цю групу людей.
Якщо відразу поставити себе жорстко, то в майбутньому буде легше з ними керувати.
Очі Су Ло були холодні, як блискучий клинок:
- Де я перебуваю?
Головна служниця, яка очолила групу, відповіла:
— Рабиню звуть Тао Хо. Я відповідаю дівчині: це Імператорський палац міста Демони.
Юнь Ці — Повелитель демонів, а значить... Це територія Юнь Ці.
Су Ло опустила голову і побачила, що її вогняно-червоне весільне вбрання повністю зняте, на ній залишилася тільки місячна-біла нижня сорочка.
Очі Су Ло виблискнули, обличчя стало суворим:
— Хто мене перевдягав?
« Це була рабиня, — каже Тао Хо. — Вона завжди мала усмішку і виглядав дуже привітною. — Три дні тому Володар Демони приніс дівчину сюди, і служниця допомогла дівчині перевдягнутися. У той час в кімнаті була тільки я.
Су Ло кивнула.
Вона встала, щоб помитися.
Су Ло механічно дозволила їм доглядати за собою, але її мозок постійно і гарячково працював, розраховуючи варіанти.
Розпитавши Тао Хо про час, Су Ло виявила, що з моменту її одруження пройшов вже цілий місяць.
Це означало, що вони провели в дорозі навіть з максимальною швидкістю демонів майже місяць. Але наскільки далеко знаходиться місцевість демонів?
Невідомо, як там зараз Нанґун Люунь.
Як їй вибратися з цього міста демонів?
У Су Ло розкололася голова, добрих ідей поки не було.
У цей момент зовні раптово запанувала тиша.
Тао Хо та інші прискорили рух, швидко привели Су Ло в порядок і поспішили.
У Су Ло з’явилося погане передчуття.
І справді, наступної миті перед Су Ло з'явилася висока фігура в білому одежині.
На цій прекрасній обличчі грали сліпу усмішку, а в очах сяяли міріади зірок.
Су Ло сиділа на ліжку, а Юнь Ци крок за кроком підійшов до неї, присів на коточки і взяв її руку.
Су Ло хотіла відтримати руку, але виявила, що зовсім не може вирватися.
Більше того, тільки що Тао Хо та інші помітили наближення Юнь Ці, а Су Ло нічого не відчула... Це змусило її наскочити. Вона мовчки намагалася покликати свою духовну енергію, але жахнулася, що її духовна сила запечатана!
Су Ло спробувала відкрити свій простір, але і воно було заблоковано!
Су Ло з лютістю втупилася на Юнь Ці. Замкнути її силу, перетворити її на каліку - чого, чорт візьми, домагається Овян Юньці?
Розділ 3103
Зустрівши гнівний погляд Су Ло, Юнь Ці тихо зітхнув. Він тримав її за руку і, дивлячись на неї знизу вгору з глибокою ніжністю, запитав:
— Ло-Ло, ты злишся?
- Оуян Юньці, ти знущаєшся? — усміхнулась Су Ло. — Ти запечатав мою духовну енергію, блокував мій простір і тепер питаєш, чи злюся я?
Яка нормальна людина у такій ситуації не розлютиться?
— Ло-Ло, я роблю це заради твого ж блага, - голос Юнь Ці був ніж ніколи.
— Хе-хе, — відповіла йому Су Ло холодною усмішкою.
Почувши цей сміх, Юнь Ци поступово помер. Він почав погладжувати тильний бік долоні Су Ло.
— Відпусти мене, — Су Ло спробувала вирватися.
— Не відпущу, — встав Юнь Ці і його величезна чорна тінь накрила Су Ло повністю. Він дивився на неї зверху холодно поглядом. - У цьому житті я тебе більше ніколи не відпущу!
- Це лише твої фантазії! — Безсердечно зруйнувала його ілюзії Су Ло.
- Фантазії? — Юнь Ці несподівано рушив, і в наступну мить він вже повалив Су Ло на широку м'яке ліжко, звалившись на неї зверху і притиснувши так щільно, що між ними не залишалося й просвіту.
Кров миттєво вдарила Су Ло в голову!
— Оуян Юньци, сльозь с меня! — Вона почала бити його кулаками в груди!
Але тепер Су Ло, чия духовна сила була запечатана, нічим не відрізнялося від звичайної людини. Як вона могла похитнути Юнь Ці, що знаходиться на ранзі Монарха? Всі її спроби опору були марні.
Але навіть усвідомлюючи марність боротьби, Су Ло використала всі свої сили і постійно опиралася!
Коли Юнь Ци захиталась, коли побачили обличчя Су Ло, що було розчавлене гнівом і в очах заплямоване ненависть, серце Світлало від болю.
— Ло-Ло, колись ми так любили один одного, чому все сталося? Чому? — Юнь Ці схопив руки Су Ло і притиснув їх над її головою, знівечив верхню частину тіла.
Су Ло спробувала вдарити його ногою, але Юнь Ці легко поставив обидві її ноги одній.
Тепер і верхньої, і нижній частини тіла Су Ло були обеззброєні; їй залишалося тільки гнівно свернути Юнь Ці поглядом!
- Оуян Юньці, що ти, чорт візьми, робиш? — Те, що вона назвала його повним ім’ям, говорило про те що Су Ло була на межі вибуху.
— Ло-Ло... — Юнь Ці, нависаючи над нею, нахилився нижче і його гаряче дихання палило вухо Су Ло, створюючи дуже двозначну атмосферу.
Вени на тильному боці рук Су Ло люто пульсували!
Це доводило, що вона ось-ось вибухне від люті!
Побачивши таку реакцію, Юнь Ці потемнів. Він холодно і погано посміхнувся:
- Ло-Ло, ти не хочеш, щоб я торкався тебе, але чинити опір ти теж не можеш!
- Якщо ти посмієш мене то я тебе вб'ю! — Су Ло смертельно дивилася на Юнь Ци, і полум'я ненависті в її очах, здавалося, готове було виспеліти його!
Така сильна ненависть... Юнь Ці різко втягнув повітря, і глибоко його душі розлилися смуток.
Він не знав, відколи Су Ло повністю вичистила його зі свого серця і заповнила все вільне місце Нангун Левунем.
— Наньгун Льюнь уже мертвий! Ти його більше не дочекаєшся! — Ненависть спалахнула в очах Юнь Ці. Він злостився на Су Ло і холодно розсміявся. — Су Ло, в цьому житті ви більше не зможете зустрітися, ти можеш належати тільки мені!
Слова Юнь Ці прозвучали як прокляття, глибоко врізаючись у свідомість Су Ло.
Обличчя Су Ло, яке щойно було червоним від гніву, в одну мить втратило фарбу і стало мертвим-бледком.