Розділ 302
Наньгун Левуні холодно посміхнувся, не звертаючи уваги на крик Юняци.
- А ти, Наньгун Люуні, будеш переможений моєю рукою, рукою Овян Юнці! - Голос Юньці був крижаним.
— Іноді, чим голос сильніший, тим менше впевненість у серці, — Нанґун Люнь заклав руки за спину, і це свідчить про його стриманість.
Юньці поспішав, потім важко хмикнув:
- Ти знаєш, що вона любить їсти найбільше? Ти знаєш, яке місце їй подобається найбільше? Ти знаєш, які книжки вона любить читати? Ти знаєш, коли у неї день народження?
Юньці дійсно вчепився до Нанґун Люня, засипаючи його запитаннями, наче кулеметною чергою.
Після того як він закінчив, Наньгун Льоунь мовчав.
Юньці відчув, що взяв верх, і тільки зібрався самодостатно підчепити Нанґун Ляйня ще кілька кілок, як той байдужо ковзнув по ньому поглядом і повторив ту ж фразу:
- Що б не сталося, я завжди буду тим, хто саморучно встроює ніж у її груди.
Юньці: "..." Твою ж мать!
Юньці злостився на Нангун Люня.
Наньгун Левуні просто ігнорував його.
— Ну, постривай у мене! — Юньці в гніві відвернувся.
Але в душі він прийняв тверде рішення: навіть якщо доведеться силою, то забере Су Ло назад у світ Демони.
Поки вона буде поряд з ним, її серце поступово схилиться до нього.
Хіба раніше не так було з Нангун Луунем? Він крутився навколо неї, і вона поступово повернулася до нього. Нічого страшного, у нього, Юньці, вйма часу. Варто тільки знайти можливість пояснити їй все про попереднє життя, і вона обов'язково повернеться! Юньці в думках вселяли впевненість.
А в цей час Є Цинчен була абсолютно збита з пантелику.
Вона?
Хто цей чоловік? Та сама, кого вони шукають?
Чи означає це, що як тільки Нанґун Люнь знайде її, він забере її з собою... Очі Е Цинчен бежали бурхливо. Ця безіменна "вона" вже викликала ненависть Е Цинчен і потрапила в її список смертників.
Коли вони йшли, минуло три дні і на зворотній шлях пішло стільки ж.
Протягом цих трьох днів сили Наньгуна і Юніци повністю відновилися, повернувшись до піку.
А Су Ло весь цей час була в кімнаті для алхімії.
Кімната для алхімії була лише прикриттям, насправді вона вже давно приховалася у своєму просторі.
Час у її просторі був набагато швидший, ніж ззовні.
Зараз перед Су Ло стояв фіолетовий котел для пилюку, над яким клубився дим і не розсіявся навіть від дуновії.
Все повітря в просторі було насичене запахом диму.
Рука Су Ло потяглася до розжареної кришки котла. Успіх чи провал - все вирішувалося в цей момент.
Під час прориву на рівень Грандмайстра-алхіміка Су Ло кілька разів стикалася з небезпеками, декілька раз була на грані провалу, але, на щастя, її воля була тверда, а розум остер і рішучий. Ця проблема, яка була передана одній проблемі за іншою, зрештою досягла успіху.
Тепер іде останній крок.
На блідому обличчі Су Ло з’явилася легка усмішка. З її правої руки вирвалося алое інородне полум'я.
— Імператорська пігулка для зсідання крові рівня грандмайстера, сгугайся!
Су Ло голосно гукнув, і впав Червоний Лотос у повітря перетворився на величезного дракона - вогню з ревом до котла!
Правдивий вогонь Самітки Малого Божечного Дракона в цей момент вирвався одночасно з інородним полум'ям Паднього Червоного Лотосу!
Інородне полум'я і справжній вогонь зустрілися в повітрі, потім почали повільно зливатися, і, нарешті, з гучним тріском, наче розриваючи простір, об"єдналися разом.
Саме зараз!
— Імператорська пігулка для зсідання крові рівня Грандмайстера! Поднимайся! — обличчя Су Ло було блідим, вкритим дрібними краплями поту, але в цей момент вона мобілізувала всю духовну енергію свого тіла, зібравши її у правій долоні.
Права долоня Су Ло стала алою, наче вогонь!
Глава 3023
Вона різко вдарила по котлу.
У ту ж мить кришка котла злетіла в повітря!
Пігулка всередині котла швидко виходила назовні, ніби намагаючись відлетіти в далечінь.
Імператорська пігулка для зсідання крові рівня грандмайстера вже володіла зачатками розуму.
В очах Су Ло промайнула щаслива усмішка. Добре, якщо вона намагається втекти, значить, це справжня Імператорська пігулка для зсідання крові рівня Грандмаса, а не підробки.
Один погляд Су Ло - і маленький Божевільний Дракон все зрозумів.
З радістю він побіг уперед і накинувся на пілюль.
Незабаром він вже тримав Імператорську пігулку для зсідання крові рівня Грандмайстера в пащі і приніс її Су Ло, очікуючи похвали.
Су Ло усміхнулася задоволеною і сяючою посмішкою, дивлячись на алу пілюльку в долоні.
Нарешті... Успішний прорив на рівень грандмайстера-алхіміка.
Су Ло скинула маленькі краплі поту з лоба і вдивлялася у роздуми, що було справжнім випробуванням.
Але найрадісніше - коли вона стане гравендмайстром-алхіміком, то зможе вилікувати хворобу Наньгун Люня.
Привівши себе в порядок і заспокоївшись, Су Ло штовхнула двері й вийшла назовні.
Біля дверей її чекали не тільки другий і третій старійшини, але й пан Шефе, який в нетерпінні розхажив узад-вперед.
Побачивши вищесказане Су Ло, Шефе кинувся до неї першим і засипав питаннями:
— Ну як, ну як? Успішно?
Су Ло не побачила Наньгун Люня і Святого лорда-старшашина, її обличчя відразу ж похололо, а настрій впав.
Вона хотіла першим поділитися доброю новиною з Нангун Левунем.
— Так успішно чи ні? - Вождь був у розпачі, адже від того, чи стала Су Ло грандмайстром-алхіміком залежала життя його Лянь-ер.
Приступ у Лянь-ер подвоїлися, тепер вони виходили кожні п'ять днів і врешті-решт...
- Де мої друзі? — очі Су Ло холодно дивилися на Вождя.
Вождь здригнувся. Він віддав наказ, але щодо результату... Він дійсно не знав.
Вождь поспішно покликав капітана першого загону.
Капітан першого загону був дуже засмучений:
— Коли ми прибули, людей вже не було. Ми шукали довго, але не знайшли їх слідів...
Обличчя Су Ло миттєво потемніло.
Побачивши недобрий вираз обличчя Су Ло, Шефе подумки припустив, що її прорив провалився.
Та й подумати тільки: в такому юному віці стати грандмайстром-алхіміком? Хіба це не казки?
— Не вдалося прорватися, да... Тоді наскільки ти впевнена в лікуванні Льянь-ер? - Твоє обличчя стало холодним.
На обличчях другого і третього старійшин також вплинуло розчарування, але потім вони думали, що це зрозуміло. Адже Су Ло ще так молода, якби вона дійсно успішно прорвалася, це було б надто моторошно.
У цей момент очі Су Ло раптово загорілися.
Вона відштовхнула капітана першого загону і стрілою мітилася вперед.
Обличчя Вождя різко змінилося!
Це що, прорив не вдався і вона вирішила втекти?
— У погоню! — Вождь поспішно повів людей до погоню.
Але невдовзі він побачив, що Су Ло зупинилася біля входу до міста Огнений Клінка.
Наньгун Люнґун, придивившись до поселення Огнового Клінка, застиг.
Тому що він побачив ту саму фігуру, про яку гризв і вдень, і вночі.
Наньгун Луюні крок за кроком впевнено пішов вперед.
У очах Су Ло стояли сльози, але крізь сльози сяяла усмішка і вона теж почала поступово йти назустріч.
Вони йшли все швидше і швидше.
І ось, у той момент, коли вони були готові вкласти одне одного в обійми!
Оуян Юньці різко підвівся перед Нанґун Левюнем, перемагаючи шлях.