Розділ 2964
- Слава богу, ти помітив це вчасно, інакше нам б не поздоровилося... — Су Ло відчувала вину.
Якби не її план з заманювання Імператріці, воїни клана демонів навряд чи проникли б у Примарний каньйон і підготували таку вишукану огорожу.
Наньгун Левуні звичною ніжністю торкнувся її голови:
— Навпаки, це чудова можливість.
- В якому розумінні? — Су Ло була збентежена.
— Якщо я не помиляюся, Демони вирішили піти ва-банк. Схоже, всі їхні найкращі сили зтягнуті сюди і Володар Демони десь поблизу - Наньгун Люунь кинув погляд на Святого лорда-старшея.
« Перед нами стоїть дуже важка битва », — сказав старійшина, його очі були холодні й сповнені рішучості.
Решта згідно закивали. Їх чекала справжня битва не на життя, а смерть. Їм треба було не тільки подолати небезпеку самого Примарного каньйону, але й постійно чекати на удар у спину від демонів.
Су Ло раптово запитала Нанґун Люня:
— Але як ти зрозумів, що попереду засідка?
Куточок губ Наньгун Ліюня, прихованих маскою, злегка підвівся:
— Там з’явився зайвий ґрунт. Невже ніхто з вас не помітив різниці?
Су Ло раптово втратила дар мови. Чи ви помітили б, що з’являється за десять кілометрів від гори? Хто на таке здатний? Тільки людина з фотографічною пам'яттю на зразок Наньгун Люня, здатний миттєво зафіксувати найменші деталі пейзажу у своїй свідомості, міг розмістити правду.
- І що нам тепер робити? — Су Ло озвучила спільне питання.
Наньгун Люні коротко кинув:
— Убивати.
Ці два слова злетіли з його губ, як у тисячі метрів попереду раптово спалахнуло яскраве світло. У той же момент в повітрі розлились десять алих хмар крові. Це означало, що десять демонів залишили життя лише на війні з Нангун Левуня.
Усі були вражені. Хто міг подумати, що коли вони розмовляють, то вороги не могли стриматися від такої відстані? Це було справді підступно! Якби не пильність Наньгун Левюня, їх би спіткало лихо.
Воєни похитнулись, щоб ховатися під землею і використовувати духовні бомби. Якщо дозволити цьому ворогу затаїтися прямо під ногами — смерті чи важких ран не уникнути. Старші особи стали надзвичайно серйозними. Усі дивилися на Нангун Льов'я, очікуючи подальших вказівок.
Той присоромився і спокійно змовив:
- Йдемо звідси.
З точки зору тактики це місце було в низовині біля підніжжя схилу, що зробило їх вразливими для атаки зверху. Під керівництвом Наньгун Левюня група швидко рушила вперед. Тепер вони були зосереджені на повній мірі, бо знали, що демони стежать за кожним кроком.
Хоч би як там було, але вчасні попередження Нанґун Люня не змарнували загін — лише кілька святих старійшин отримали легкі подряпини.
Так минуло три дні. Раптом Наньгун Левюнґ кинув руку, сказавши всім зупинитися. Всі замерли, дивлячись на нього. Невже знову засідка?
Поки решта не зрозуміла, Нанґун Люньн жестом наказав їм іти далі. Але як же він сам?
Су Ло вірно дивилася на нього, її очі були сповнені тривоги. Хлопець тихо прошепотів їй:
— Иди першої. Я скоро тебе наздожену.
У цих словах Су Ло почула дихання небезпеки і навідріз відмовилася йти. Наньгун Люуні нахмурився:
- Ти мені віриш?
— Вірю, — відповіла вона без вагань.
- Тоді йди вперед. Пам’ятай: дивись під ноги, — впівголоса сплутав він її.
— Пообіцяй, що повернешся дуже швидко, — Су Ло ніяк не хотіла розлучатися з ним.
— Обіцяю, що його обличчя було спокійним і суворим.
Дівчина розуміла, що якщо вона вперта, то стане для неї тягарем. Вона стиснула зуби і зрештою рішуче заступила геть. Як тільки її фігура скрилася з поля зору, силует Наньгун Люня миттєво розтанув у повітрі.
Розділ 2965
Як тільки Су Ло та інші пішли, Наньгун Льоуні швидко перемістився і затаївся за величезним валуном. На диво будь-якого випадкового спостерігача, поверхня його тіла раптово придбала жовтувато-коричневий відтінок. Цей колір точно відповідає фарбі скелі, так що навіть якщо б хтось стояв на кроку від нього, він навряд чи міг би відрізнити фігуру юнака.
У цей момент тіло Наньгун Левуня повністю злилося з довкіллям. Його погляд був крижаним, а обличчя — зосередженим; він був готовий до всього. Він пильно спостерігав за дорогою попереду, контролюючи кожну рух у радіусі кілометра.
Незабаром у його полі зору з'явилася фігура в яскраво-червоних одязі. Наньгун Люні відразу впізнав її. Це була не хто інший, як її Величність Імператриця "Коварного Шипа".
У цей момент Імператриця навіть не підозрювала, що Наньгун Люнь влаштував на неї полювання. Вона дивилася вперед, і на її губах грала крижана, зла усмішка.
— Су Ло, сьогодні в наступному році стане днем твоїх поминок! - У її очах мигнув підступний блиск.
Наньгун Лууні став небезпечним. Поки Імператриця не бачила, він почав швидко сплітати складні магічні печатки руками. Ці печатки не посилалися на саму жінку, а безшумно входили глибоко під землю.
Коли Імператриця вже приготувалася зірватися з місця, щоб наздогнати загін, що вийшов попереду, раптово пролунав різкий звук:
- "Хлищ!"
Імператриці пропустили удар! Це було небезпечно, але вона її не відчула! Як таке могло статися?
У напрямку Імператриці вдарив стовп сліпучого світла. Коли вона намагалася втекти, почувся оглушливий тріск електрики! Навколо неї, в радіусі десяти метрів, миттєво виросла висока стіна з блискавиць і грому, заключивши жінку у клітку. Стіни цієї пастки були непроникні і змикали над її головою, немов кришка квадратної скриньки, намертво закриваючи Імператрицю всередині!
Жінка була в невимовному жахі!
« Хто це? Невже сам Пан міста приїхав особисто?» - пронеслося в її голові. Адже тільки він міг володіти такою нищівною силою!
Наньгун Левуні як і раніше залишався невидимим, зливаються з величезним валуном. Він не спішив виявляти себе і хвалитися успіхом. Замість цього, він зазнав ще одного удару, викинувши вперед долоню зі складною печаткою. П’ятиколірний потік енергії прочорнив у повітрі прекрасну дугу!
- "АБАХ!" — спалахнув сильний вибух!
Голова Імператриці пішла навколо, а перед очима заспівали іскри. Цей нищівний удар долонею змусив її кров і ци збунтуватися; вона ледь не виплюнула тромбів крові. Вона не могла стримати її, вона була готова розбиватися прокляттями, але тут же захопилася від люті.
Моленосна клітина, в центрі якої вона була, почала швидко стискатися. Один десятиметровий радіус скоротився в мить до трьох метрів. Безчисленні розряди блискавки з тріском били в простір навколо неї. Повсюди летіли іскри, грімався гром.
Імператриця була сильна, але перед обличчям атакуючих з усіх боків блискавиці вона розгубилась. Жінка металася всередині клітини, ледве прихиляючись від ударів електроенергії, які погрожували її спепелити.
- Хто тут? А ну, виходь, мрази! — У люті закричала Імператриця, остаточно забувши про свій статус і гідність.
У цей момент Наньгун Левюні повільно вийшов через величезне валуна. Він дивився на неї холодними, як лід, очима. Коли Імператриця побачила його, то ледь не впала на землю від жаху!
« Як це можливо? »
Вона чудово знала, наскільки сильний Нанґун. Якби він був настільки сильний, хіба дозволив би їй колись бити себе батогом? Але той Нанґун Люунь, що стояв перед нею зараз, був очевидно і незаперечно сильніший за неї сама!
Імператриця ніяк не могла знайти такого пояснення. Хоч би як вона відмовлялася вірити в те, що відбувається, реальність не затуманена.