Глава 2960
Су Ло спостерігала за розгортанням бітової, і в її душі зростала тривога. Поки старійшини тримали перевагу, одному богу було відомо скільки ще цих істот ховається у темряві! Сотні тисяч? Мільйони? Чи десятки мільйонів?
Старійшини не мають вдосталь духовної енергії, рано чи пізно вичерпаються сили. Що ж тоді робити? Було б вкрай безглуздо витрачати своє життя на виснажливу битву з цими маленькими тварями.
Раптом Су Ло нахилилася до Нанґун Лююню і щось швидко зашепотіла йому на вухо. Той на мить замислився, в його очах спалахнула охолонув інтерес, і він кивнув:
- Давай спробуємо.
Су Ло помітила, що ці істоти майже нічого не бояться, але відчувають панічний жах перед блискавками та електрикою. Виходячи з цього, вона і придумала план.
Су Ло різко викинула руки вперед, наче закидали невидиму рибальську сітку. Насправді в цей момент вона миттєво розширила своє Простір Гравітації. Після того як зона поліпшилась, вона почала рухатися на тисячу квадратних метрів.
Тисячі квадратних метрів — це величезна площа, оскільки вороги щільно загрузнули. У межах цієї зони було не менше двох тисяч істот.
Як тільки Простір Гравітації накрило чорних тварів, ті, що ніколи не стикалися з такими людьми, впали у ступор. Відчувши, як їхня швидкість швидко впала, вони замерли на місці, наче вкопані.
— Чудово, — каже Наньгун Люуня. — Холодна і безстрашна усмішка.
Наступного разу він заклинав Гріма на замкнених ворогів!
"Бум! Бабах!"
Іскра розлетілася, спалахнуло сліпуче полум’я! Роздався оглушливий тріск електричних розрядів: "Пі-лі-пав-ла!"
У мить окуляри більшості чорних істот всередині Гравітації перетворилися на облякані голови. Налетів порив вітру, і від них не залишилося нічого, крім пороху, що розсипався в порожньому...
Кілька сотень тих, хто залишився живим, жахнулися. Навіть уродженою жорстокістю і нестямністю вони відчували холод, що піднімається з глибини їхніх чорних сердець.
Су Ло і Наньгун Левюні обмінялися розумними усмішками. Несподівано Су Ло дуже зжала Простір Гравітації. Зона в тисячу квадратних метрів миттєво скоротилася до ста. Вона стягала його, ніби затягнула горловину невидимого мішечка, в якому металися вороги.
У ту саму мить Нанґун Люнь завдав ще більшого удару. Спалах блискавки пронизав простір. Края гравітаційної зони ніби покривалася шаром електрики, і знову спалахнуло полум’я.
"Треск! Бум!"
Череве кільце чорних тварей по зовнішньому периметру звернулося в попіл. У міру того як Простір Гравітація стискалася, життєвий простір для істот тайло на очах, поки не залишилося лише одне квадратне метро...
"Плюх!" - останнє чорне створіння перетворилося на сірий сажі.
Хоча опис цього процесу тривав досить довго, але на випадок смерті над двома тисячами ворогів зайнявся мало не більше секунди!
Усі присутні — і старійшини Чистилища, і майстер « Коварного Шіпа » — були вражені тим, наскільки злагоджено працює ця пара. Як вони могли діяти так голосно? Наскільки ж ефективно це робити!
Те, що сила Його Величності Ло Іна була незбагненною, нікого не дивувало, але щоб Су Ло могла на таке... Спочатку старійшини Колварного Шіпа вважали її « прекрасною вазою », марною прикрасою, яка не личить їхньому правителю. Однак те, що Су Ло продемонструвала, змусило їх здригнутися від пошани.
З другого боку, старші теж були горді. "Хе-хе, з чого ви взяли, що названа дочка Господаря міста буде тягарем? Як би не так! Нехай наша молода пані не така сильна, як ваш Ло Ін, але, згідно з словами, чоловік здобуває мир, а жінка завоює чоловіка. Наша пані не тільки підкорила вашого правителя, але й сама володіє страшною силою!»
Поки старійшини з обох боків вели нестерильну боротьбу за престиж, Су Ло і Наньгун Левюні повністю зосереджувалися на ворогові. Обидва вони не сподівалися, що їхня спільна реакція виявиться такою ефективною і тому засміялися одне одному.
Розділ 2961
Усмішка Су Ло була особливо яскравою і сяючою. Вона простягнула руку:
— Продовжимо в тому ж дусі!
Наньгун Лууні перехопив її долоню, притягнув дівчину до себе і запечатав на її аліх губах міцний поцілунок:
- Це твоя нагорода.
Су Ло ненавмисно вщипнула його за підтянуту талію і з силою проверла пальці по годинниковій стрілці. Наньгун Левуні тільки весело придивився, дивлячись на неї:
— Щекотно.
І справді, таке « покарання » для такого великого майстра як Нанґун Люньєн було не більш ніж легким почесуванням.
Дивлячись на чорну стіну ворогів, які наближалися до нас, Су Ло поспішно потягла його за руку:
- Швидше, за справу! Ми повинні закріпити успіх!
Хоча вони щойно знищили багато тварів, але в масштабах всієї армії це була лише крапля у морі. Обличчя Су Ло було дуже серйозним, але Нанґун Левунь зберігав на губах легкі і безтурботні усмішки. Він був уособленням спокійності — людей, які не здригнулися навіть тоді, коли небо падає на землю. Його впевненість була такою ж міцною, як скеля.
Су Ло і Наньгун Левюня співпрацювали між собою, наче союз двох легендарних клинок. Це була сила, яка не мала рівних у піднебесній силі.
Потім знову спалахнули громи й промені світла.
"Бум! Тріск!"
Блискавки виблискували, наче золоті дракони, що в темряві. Електричні розряди звивалися зміями, вогонь розлітався в усі сторони снопами іскри.
Дві тисячі смертей на секунду!
Двадцять тисяч за десять секунд!
Дві тисячі за сто секунд!
Не минуло й двох хвилин, як Су Ло і Наньгун Левуні винищили вже третину всієї армії чорних істот! Якби Наньгун сам працював на самоті, то ніколи б не досяг такої надзвичайної продуктивності.
Над каньйоном закурив густий чорний дим. Чорні тварюки з громіздкими горами створюють моторошну, страхітливу картину смерті.
Спочатку чорні істоти не знали страху і неслися вперед у сліпому шаленстві, але хіба вони могли бути зовсім позбавлені інстинкту самозбереження? Це неможливо. Страх смерті притаманний природі живих істот. Бачачи, як їхні родичі перетворюються на трупи і розвіюються піском, навіть найбільш люті створіння почали хитатися.
Вони вважали себе повновластними власниками Примарного каньйону. Протягом століть вони безперешкодно розмножувалися, аж поки їхня кількість не стала дійсно потворною. Колись люди ще наважувалися заходити сюди, але останні сто років ніхто не вирішував переступати поріг каньйону. Тому люди звикли до безкарності і не мають жодних сумнівів.
Але на цей раз спільна атака Су Ло і Наньгун Левюня змусила їх зрозуміти гірку істину: завжди знайдеться хтось сильніший.
"Пі-лі-па-ла!"
Незліченні блискавки блищали довкола простору Гравітації, розриваючи темряву.
- "Ааа-у!!"
З ковток чорних істот вирвалися пронизливі, пронизливі крики розпачу. Нарешті вони зрозуміли, яка біда їх спіткала.
- "Аоу! Аоуу!"
Ніхто не розумів їхньої мови, але зміст був ясний без слів. Маленькі чорні створіння з неймовірною прірвою почали дертися назад, намагаючись сховатися у своїх смерчах!
"Шурх-шур!"
Не минуло й хвилини, як хмара тіл ще недавно спорожніла — всі створіння ховалися в чорних ураганах.
— Прийшли, коли захотіли, а тепер думаєте, що так само легко підете? — На губах Наньгун Левюня з’явилася холодна, зневажливо посміхаючись.
Су Ло теж холодно розсміялася:
- Якщо не піддати їм дійсно суворий урок, вони вирішать, що можуть повернутися в будь-який момент.
Вони обмінялися поглядами, в яких читалися повне співробітництво. Вони діяли як єдине ціле, і завдали одночасного удару.
Су Ло миттєво накрила своїм простору Гравітації цілий чорний ураган, замкнувши його в невидимій клітині! У ту саму мить Наньгун Льовун кинув туди закляття Грозового вибуху!
"Ба-БАХ!!"
Бідний смерч, в якому щільно, наче оселедця у бочці, набився не менше десяти тисяч чорних тварів, просто розірвало на шматки. Це був невимовний вибух!
Ураган накоренився і розпався, а чорні створіння покидалися вниз, наче пельмені в кип'яток. Унизу їх вже чекали розлючені святі старійшини, які стискали зброю. Хіба ці тварюки мали хоч найменший шанс вижити? Навряд чи. Це було б просто чудом.