Глава 2952
Су Ло була пригнічена сумнівами, але не впевнена у своєму успіху.
Наньгун Левуні легонька вщипнув її за кінчик носа і прикидно нахмурився:
— Я занадто довго цього чекав. У тебе немає вибору, ти зобов'язана досягти успіху.
Су Ло жартувала його кулачком в груди. Наньгун Левуні розсміявся, перехопив її нефритову руку і ніжно доторкнувся губами костяшок пальців, запечатавши там довгий поцілунок. Весь цей час його очі були сповнені безмежної ніжності і любові, він дивився на неї так, ніби в усьому світі існувало тільки вона.
А довкола них стояли люди! Тут зібрався натовп, у тому числі старійшин, які були свідками цієї інтимної сцени. Така поведінка пана Лоа Іна викликала глибоко шок в очах шанованих старших людей.
Святі старійшини переглянулися, не виявляючи віри.
"Це... Це дійсно той самий безжалісний і кривавий Ло Ін з "Коварного Шипа"?
"О ні, пане Ло Ін?"
Його жести, його погляд - він вів себе як закоханий юнець, а зовсім не як "демон з пекла" або "м'ящик чистилища", про які складали страшні легенди.
Вони не знали, що в ті часи, коли Нанґун Люнь тільки зустрів Су Ло, він був ще зухвалішим і наполегливим. Тепер його поведінка була лише слабкою тінню колишньої пристрасті.
Помітивши сумніви в очах старійшин, Наньгун почав миттєво змінюватись. Він кинув на них один-єдиний погляд. У цьому погляді наче накопичився холод льодовиків за тридцять тисяч років... Крижана аура проколола їх до кісток, змушуючи серце стиснути від жаху.
Старійшини вирішили, що їм це сподобалося, але коли вони знову поглянули на нього, з-під маски видавалася тонка, хижа посмішка. Його губи видавалися свіжою кров’ю, а в очах спалахнула небезпечна вогник. Люди тремтіли по тілу.
Вони зрозуміли, що в глибині душі Ло Ін залишався тим же грізним жнецьом смерті від одного імені якого кров стила у жилах!
Водночас вони були вражені Су Ло. Вона була єдиною в світі, хто зміг приручити цього диявола, змусив його бути ніжним і відданим тільки їй.
Наньгун Луюнь взяв Су Ло за руку і повів за собою. Довкола запанувала трунна тиша.
- Що нам робити спочатку? — Су Ло підняла до нього своє бездоганне личко, шукаючи поради. - Послатися до Примарного каньйону за скарбами матусі чи спочатку зайнятися моїм проривом до рівня Грандмайстера-алхіміка?
Наньгун Луюнь відповів без вагання:
— Спочатку алхімія. Ти навіть не уявляєш, як довго я чекав цього моменту.
Він сказав це абсолютно серйозним тоном, але в його словах прозвучало такий двозначний підтекст, що Су Ло густо почервоніла.
- Ти можеш хоч іноді не думати про ці ... Що? - Визнала вона його.
Наньгун Левюнґ швидко влаштував невинну міну, немов дитина:
- Про які речі? Я не розумію, про що ти.
Су Ло втратила дар мови від такої нахабства.
- Вдавайте! Ну давай, продовжуй грати в невинність!
— Та в чому я прикидаюсь? - Він здивувався. — Я чистий душею і тілом!
У цей момент в ньому не було ні краплі того грізного воїна, якого боялися вороги. Перед Су Ло був просто закоханий хлопець, який підтримав свою дівчину. Су Ло заледве не закотила очей від його прикидання. Впервши руки в бік, вона сердито видихнула:
- Ти прикидаєшся святою!
Наньгун Люнь зробив ображене обличчя:
— Я и так святый! Мені й прикидатися-то не потрібно!
— Ты! Ах ты... "Хм!" - Су Ло відвернулася від нього. — А ну-ка, марш до стіни! Встань там і подумай про свою поведінку! Зроби самоаналіз!
Як тільки вони увійшли в свій намет, Су Ло відразу ж вирішила його "намовити". Наньгун Левюнґ збудував жалібні очі, дивлячись на неї із лицемірним розпачем:
— О, велика королева, молю про пощаду! У чому полягає його вина?
Глава 2953
Якби хтось інший побачив зараз цього жорстокого і кровожерного пана Ло Іна, він би ні за що не повірив своїм очам. Перед Су Ло він поводився... абсолютно по-дитськи.
Дівчина просто зітхнула, дивлячись на нього. Наньгун Левуні потер ніс і почав бубнити собі під нос, проводячи той самий "самоаналіз":
- Хіба після твого прориву твоя сила не зросте багато разів? Так за що мені себе звинувачувати?
Наньгун Левуні, не втрачаючи ані миттєвості, як хижий вовк, що відчув здобич, навис над Су Ло, придавши її всім своїм тілом до м'яких простирадлах. З удаваним зламанням і долею лукавства в голосі він прошепотів:
- Як ти могла так вчинити? Сама застрибнула на ліжко, навмисно спокутала мене?
Розлючена Су Ло почала бити його кулачками по широкій грудях, відчайдушно намагаючись вирватися з цього захоплення.
— А ну негайно відпусти мене! Дай мені встати! — Розмовно викрикнула вона.
— И не подумаю! — З цілковитою впевненістю у своїй правоті відповів Наньгун Левуню. - Ти сама сюди застрибнула, я тебе насильно на ліжко не затягував, так що тепер не скаржийся.
- Та ти просто хворий! — Випалила Су Ло, втративши дар мови від такої грубої наглуги.
— А у тебе є ліки? — Умить завів Нанґун Люнь, не даючи їй забутися і вклавши у свої слова виразний двозначний підтекст.
—... — Су Ло остаточно втратила слова. Вона не могла відповісти на цей напад, а лише безпорадно дивилася на цього жорстокого чоловіка.
У цей момент Наньгун Льовун схилився до неї і, переповнений ніжністю, торкнувся її губи глибоким та пристрасним поцілуванням.
— "М-м-му" - Су Ло в захопленні широко розплющила очі, не очікуючи такої стрімкої напори.
Наньгун Льоуні накрив її очі своєю широкою долонею, м'яко змушуючи її зануритися в темряву, і, закривши свої очі, продовжив самозабувати її, забувши про все на світі у цьому пориві пристрасті.
І саме в цей момент, зовсім несподівано! - Чутливий звук розбитого вікна - "дзинь".
Якась тінь, як спалах блискавки, пром'язала повз, грубо порушуючи їх самотність.
Рука Наньгун Люня, завмерла на ґудзики су Ло, миттєво зупинилася. У його щільно закритих очах спалахнула люта, що лестить душу холодом.
Він коротко кинув Су Ло всього два слова:
— Чекай мене.
Не встигли ці слова остаточно затихнути в повітрі, як фігура Нангуна Люня розтанула. Як зірка, що падає, він раптово захитався і гнивав у погоню за непроханим гостем.
Тільки коли Силает Наньгун Льов’я зник з поля зору, Су Ло зрештою змогла прийти до тями і зрозуміти те, що відбувається.
Тільки що... в повітрі відчувалася присутність чиєїсь неймовірно потужною і страшною аури. Здавалося, повз них на величезній швидкості дійсно пронеслася якась чорна тінь.
І в цю саму мить її гостре шосте почуття буквально крикнуло про смертельну загрозу!
Су Ло, слухаючись інстинкту самозбереження, миттєво перекотилася через край і впала на підлогу, геть з ліжка.
У ту ж секунду ліжко, на якому вона щойно лежала, з оглушливим звуком - "бум" — буквально розлетілася на найдрібніші частинки, миттєво перетворившись в хмару сірого пилу!