Глава 2940
— Відійди, — голос Су Ло був крижаним.
- Куди ти зібралася? — Маленька лолі розтягла руки, загороджуючи шлях.
— А ти як думаєш? — Су Ло з лукавою усихнула брова, її погляд був прикутий до дівчинки.
- Не смій йти до пана! — Крихітно крикнула маленька лолі, виблискуючи очима на Су Ло.
— А ти, маленька служниця, береш на себе забагато, — Су Ло схрестила руки на грудях і з усмішкою подивилася на неї.
— Все одно не пущу! — Уперто твердила дівчинка.
— Здається, ти мене не зупиниш.
Це можливо тільки тому, що сила Су Ло зросла.
Якби це сталося раніше, сила Малої Сливової гілки була б набагато більше її власної.
Дівчинка похитнулась і ледве не впала на підлогу.
Вона з недовірою втупилася на Су Ло.
Як це можливо?
Раніше Су Ло була такою слабкою, що вона могла дивитися на неї звисока.
Але скільки часу минуло з того часу? І тепер вона може відштовхнути її одним рухом руки?
Маленька Сливова Вітча не могла в це повірити!
Побачивши, що Су Ло вже збирається відчинити двері, дівчинка одним стрибком кинувся вперед, загородила прохід і злісно втупилася на Су Лок, ніби хотіла з'їсти її живцем.
— Я попереджаю тебе востаннє: не смій більше наближатися до пана, негайно зникни! — Маленька Сливова Віточка гордо вітнула свій гострий підборіддя.
— Хе-хе, - відповіла їй Су Ло холодним смішком.
- Це все через тебе пан поранений!
Побачивши, що Су Ло її не слухає, маленька Сливова Віточка вирішила скинути справжню бомбу!
Обличчя Су Ло застигло, вона обернулася і подивилася на дівчинку.
Наньгун Люнґун нічого не розповідав, інші теж ні про що не знали, але маленька Сливова Віточка могла стати ключем до розгадки.
Дівчинка помітила, що їй вдалося привернути увагу Су Ло. Вона самозакохана і сказала:
— Я так і знала, що пан ніколи б не принижувався й не розповідав тобі про це, в його очах ти ніщо!
Су Ло усміхнулася:
- Ти знаєш, як він був поранений?
Маленька Сливова Вітча ледве не задрала хвіст від гордості:
— Звичайно, знаю! Тому що я весь цей час жила в тілі пана!
Хоч це і було сказано буквально, маленька Swenia vita навмисно надала своїм словам двозначний відтінок. Вона хотіла розізлити Су Ло, змусити її ревнувати, щоб та у сльозах втекла.
Але Су Ло і Наньгун Левюні пройшли через стільки випробувань, хіба могли її зламати кілька таких фраз?
— Я тобі не вірю, Су Ло вирішила спровокувати її.
Маленька Swardsова Вітчка:
- Чому ти мені не віриш? Я була в тілі пана і все звітливо чула!
Дівчинка поспішно почала виправдовуватися:
— Тоді ця стара відьма сказала панові, що байдуже, Наньгун Люні він чи Ло Ін, якщо він уб'є тебе власними руками вона його відпустить.
- Але ж пан такий дурний! Це ж так просто, а він ні в якому не погоджувався!
— У руках старої відьми був хлист, і кожного разу, коли вона питала, чи згоден він, пан жно відповідав: "Ні" - а тоді пускався на нього.
— Кожен удар зривав тіло і кров, а біль прошивала до кісток! А пан навіть не застонав, стояв прямо, як ці удари наносили комусь іншому.
— Зрештою, стара відьма перестала змушувати його вбивати тебе. Вона лише вимагала, щоб він від тебе ухилявся. Якщо він відречеться, то отримає вищий престол!
Говорячи це, маленька Сливова Вітка від нетерпіння топтнула ногою:
- Чому пан такий впертий? Він навіть не сказав ні, а просто дивився на стару відьму з холодною усмішкою! Стара відьма так розізлилася! І стала бити ще сильніше!
При цих словах маленька Сливова Вітка розридалася:
- Цей хлист завдав такого жахливого болю, але пан продовжував холодно посміхатися. Коли він знепритомнів від болю, то сказав одну фразу.
Глава 2941
- Яку фразу? — Напружено запитала Су Ло.
Маленька лолі люто подивилася на неї:
— Не скажу!
Коли вона сказала це, то втекла з тугою.
Залишивши Су Ло стояти на самоті.
Що ж сказав Нанґун Люнь перед тим, як втратити свідомість?
Думка про страждання, які зазнав Нанґун Люнь, змусила гнів у серці Су Ло розпалитися з новою силою.
Її Величність Імператриця не померла, так? Що ж, це просто чудово.
Коли вона з'явиться наступного разу, потрібно буде як слід її "привітувати".
Су Ло вирішила не виходити. Вона сіла на ліжко, схрестивши ноги, і почала медитувати.
Свята сьома зірка - на Зовнішньому полі бою це, можливо, і давало перевагу, але перед її Величністю Імператрицею це було ніщо.
Су Ло зараз відчайдушно хотіла підвищити свій рівень сили.
Вона не хотіла, щоб Наньгун Левуню знову погрожував через неї.
Крім того, вона хотіла особисто покінчити з Імператрицею.
У той же час Нанґун Люнь теж не сидів без діла.
Він пішов у віддалену медитацію.
Вчора Су Ло промила його рани Небесною духовною водою найвищої якості, а потім нанесла ліки імператорського рангу.
Посередині ночі Нанґун Левюнь відчув жар, що наростає.
Ця спека виходила від його спини.
У той момент він зрозумів, що з'явився шанс зцілити його рани.
Тоді Нанґун Льоунь з тугою подивився на Су Ло, але зрештою відвернувся і пішов до кімнати для усамітнення.
Боячись розбудити Су Ло, він відправив їй повідомлення на табличку заслуг.
Прийшовши на чужому полі бою, колишні амулети зв’язку припинили працювати і всі перейшли на таблички заслуг.
Але Су Ло цього не побачила.
Обидва вони занурилися в практику.
Біен Юін та інші зачистили рани.
Час летів швидко.
Непомітно пролетів місяць.
Наньгун Льюун відкрив очі. Його погляд був ясним, і в ньому промайнуло задоволення.
Він встав і впевненим кроком залишив кімнату для медитації.
За цей місяць йому вдалося повністю переробити життєву силу її Величності Імператриці, набравши її собі на користь.
Як тільки ця сила була поглинена, рани від хлиста стали звичайними пошкодженнями і їх загоєння пішло дуже швидко.
Дівчинка Ло і справді була його богинею удачі.
Очі Наньгун Ліюня сяяли, але в той момент, коли він повинен був зустрітися з Су Ло, він злегка кашляв, приглушив блиск у очах і штовхнув двері.
Су Ло вже давно закінчила свою практику і зараз базікала в головному залі з Цзи Янь.
Побачивши Наньгун Люня, Цзи Янь поспішно встала і шанобливо сказала:
— Третій старший брат.
Цзи Янь і сама не могла пояснити чому, але їй здавалося, що після такої довгої розлуки третій старший брат став ще більш величним. Його влада, яка панувала над правдивим правителем, викликала в нього благоговіння.
Хоча вона знала, що він її третій старший брат і не завдасть їй шкоди, все одно відчула страх.
Це було вроджене благоговіння перед силою.
Наньгун Левюнґ махнув рукою, а потім нахмурився, дивлячись на Су Ло.
Він нічого не говорив, тільки його темні очі з укором дивилися на неї.
Вона не бачила його цілий місяць і дуже сумувала за ним.
Су Ло з посмішкою підійшла до нього, природно взяла його під руку, викрала своє бездоганне біле личко і, блискучи зоряними очима, запитала:
- Чому ти так довго?
— Соскучилася? — вираз обличчя Наньгун Люня миттєво пом'якшився.
— Звичайно, тобі було сумно, але ти непокоїшся. Су Ло ігриво покачала його за руку.
Кутки губ Наньгун Льов'я злегка піднялися в ледь помітній усміці. Якби хтось не доглядав, то і не помітив би, що він посміхається.
Біля Цзи Янь втратила дар мови.
Третій старший брат був таким... І зайшов з крижаною обличчям, а Су Ло всього пару слів йому сказала, і він відразу розцвів.