Розділ 2836
Імператриця намагалася втекти.
Але в цей момент Нестямний Король-Леїв все ще висів на її руці, зачепившись мертвою маніпуляцію.
Якщо Імператриця відчула наближення Градочника, то й Лев також відчув це.
Тому зараз він ні за що не дозволив би їй втекти.
Лев стискав щелепи з усіх сил.
Кров з зап'ясток Імператриці била фонтаном.
Вона намагалася стріхнути Лева, але той не здавався.
Імператриця оглушила Льва ударом і потягла його за собою.
В мить оку вони обидва зникли з виду.
Відразу після того, як вони вимерли, весь цей район накрився жахливим тиском.
Усі замерли, боячись навіть пікнутись, наче цікади взимку.
З благоговінням і страхом вони дивилися в далечінь...
А потім, слухаючись інстинкту, всі як один опустилися на коліна.
На обличчях третьої, п’ятого і сьомого старійшин відображалася складна гамма чуття.
Вони стояли на колінах, але їхні погляди бегали.
Вони... не були впевнені в справжній особистості Су Ло.
Спочатку вони були твердо переконані, що Су Ло — безродна вишка, самозванка, яка видає себе за дочку Градочника і заслуговує смерті.
Але поява Нестямного Короля Лева, який назвав себе її "плем'ячем-наставником" і змусило їх сумніватися...
І ось тепер повернувся сам Градочник.
Вони мали лише зробити велику ставку.
Якщо Су Ло - самозванка, їх чекає нагорода за її поїмку.
Але якщо Су Ло є справжньою донькою, наслідки для них будуть неймовірно жахливими.
Не кажучи вже про складні почуття старійшин, сама Су Ло...
У цей момент вона теж відчула прибуття Градочника.
Її переповнили змішані емоції.
Спочатку вона мала найвищий статус: Градочник вручив їй Алмазну карту і сказав, що вона буде « нижчою за одного, але більша від десятків тисяч".
Але коли вона прийшла сюди з цією картою, всі кричали, що вона підробка... Скільки ж болю і несправедливості їй довелося зносити!
Коли Градочник з'явиться, вона обов"язково викаже йому все, що думає.
Всі ставилися до Градочника з великою повагою, і тільки Су Ло подумки бурчала на нього, твердо вирішивши звести йому рахунки.
У відповідь на загальне очікування Градодавець нарешті з'явився, нехай і з застарінням.
Його чорна мантія розвіялася на вітрі.
Його профіль був точим і холодним, лінії обличчя були досконалими.
Його риси були суворими, рішучими і глибокими.
Градочник був саме таким, яким його описували легенди: таємничим і великим.
Як тільки його фігура з'явилася, всі інстинктивно опустили голови і не сміючи дивитися йому в обличчя.
Здавалося, що один погляд на нього — і ти станеш мертвим...
Це був глибоко вкорінений страх і трепет.
Непомітний погляд Градочника зійшов по зібраним.
Його очі були холодні і безстрашні, в них не було ні краплі людського тепла.
Для нього всі ці люди були мурашками — яка його справа до їхнього життя чи смерті?
Під цим поглядом колінопоклонна юрба затряслася від жаху.
Вони відчували, що їхні душі готові покинути свої тіла.
Особливо нервували в цей момент третя, п’ята і сьома старійшини.
Вони не відважилися зустрітися поглядом з Градочником, але дуже пильно стежили, чи виявить він спеціальне ставлення до Су Ло.
Після недовгого спостереження старійшини поступово заспокоїлися.
Він не виділив Су Ло з натовпу.
Його погляд ковзнув по ній, але не затримався.
Це означало, що Градочнику на неї начхати і підтверджувало, ніби Су Ло - підробка.
Ха-ха-хо!
Яке ж полегшення!
Троє старійшин були зворушені!
Оскільки Градочнику немає діла до Су Ло, то їх не тільки покарають, але й нагородять за заслуги!
Розділ 2837
- Що тут відбувається?
Голос Градочника був спокійним, погляд - байдужим, але ці три простих слова пролунали як грім серед ясного неба, підірвавшись у головах усіх присутніх.
Слабкі дух відчув запаморочення і потемніння в очах.
Навіть сильні, як старійшини, відчули холод у серці.
Сьомий старійшина підняв голову, з палаючим поглядом дивлячись на Градочника, і обережно сказав:
— Відповідав пану Градочникові: Один дрібний учень міста Чистилища образив Імператрицю « Коварного Шипа», і її Величність особисто з'явилась, щоб забрати його.
Сьомий старійшина вправно обійшов гострі кути, видаючи коротку і стислу версію подій.
Під пристильним оком Градочника він відчував сильний тиск і боявся навіть дихати.
Він виглядав нервовим і переляканим, але ніхто б не став над ним сміятися.
Принаймні сьомого старійшини вистачило сміливості відповісти на запитання Градочника.
— Хм? — Гранувальник злегка зсунув свої мечеподібні брови.
Людина, заради запозичення якого стара відьма з "Коварного Шипа" з'явилася особисто, може бути простим учнем.
Помрочнілий офіцер, і сьомий старійшина відчув біль у його серці та шалений страх.
— Ты лжешь.
Три холодні, крижані слова були вислухані як вирок сьомому старійшині.
Сьомий старійшина відчув, як спина покривається холодною іспанкою...
Він хотів виправдатися, але його зазвичай підвішений язик прилип до гортані, і він не зміг вичавити ні звуку...
Він не смів відкрити рот!
Боявся, що якщо скаже хоч слово, непередбачуваний Градочник заплесне його однією долонею, і це буде кінець!
Тому що Градодавець вирішив, що його чекає неминуча кара.
Питання лише в тому, яким воно буде...
Ця непевність змушувала сьомого старійшину тремтіти від жахів і тривог.
І в цей момент холодний погляд Градочника зупинився на елегантній фігурці у натовпі.
Коли ця дівчина побачила її в безстрастних очах Градочника мілило щось схоже на людське почуття.
Він зробив крок вперед.
І зупинився прямо перед Су Ло.
Фігура Градочника була високою і могутньою, його погляд був таємничим та глибоким Лазурним світлом.
Перед ним Су Ло здавалась маленькою і тендітною, наче беззахисний милий звірок, який потребує захисту.
На кожному безсердечному обличчі Градочника кутки губ ледь помітно прослизнули, натякаючи на усмішку.
Його глибокі лазурні очі дивилися на Су Ло з легкою усмішкою.
Як могутній батько ніжно дивиться на свою улюблену дочку.
Су Ло поклала руки за спину і, зауваживши пристебний погляд Градочника, з гордим виглядом відвернула обличчя в сторону.
Посмішка застигла на губах Градочника.
Су Ло тихенько фиркувала, вдернула свій гострий підборіддя, і на її личику з'явився вираз непередавової гордості та зарозумілості.
У цю мить...
Усі присутні були приголомшені.
Хіба вони не думали, що так?
Очі їх не обманюють?
Що вони щойно побачили?
Градочник... Градочник посміхнувся Су Ло?
Це вже само по собі було досить лякаюче, чи не так?
Від такого видовища можна і серцевий приступ схопити!
Но...
Найгірше було в іншому...
Су Ло... Вона посміялася... Вона посміялася...
Гордо! Відвертати обличчя!
Ох ти ж ї-мое!
Вона що, жити набридло?
Хто сміє сказати Градочнику хоч слово поперек? Хто сміє ослухатися його наказу? Хто сміє показувати його характер?
Кто?
А Су Ло, виявляється, сміє!
Чорт забирай, вона дійсно наважилася вдертися підборіддя, гордо відвернутися і залишити Градочника стояти позаду себе.
Всі оціпранили, дивлячись на Су Ло як на умишлену:
— Дівчина, хоч би якими диявольськими ти була, не можна так нападати! Це правильний шлях до смерті!
Ти хоч розумієш, що Градочник може прибити тебе однією долонею і від тебе мокрого місця не залишиться?