Глава 2806
— Так, так! Ваша маленька бабуся вмить вас, зівольте вийти! - Золотокрила Пташка Пен, остаточно розгубивши свою велич.
Су Ло з усмішкою відповіла:
- Але я думаю, що всередині досить непогано. Навряд чи я зможу знайти інше місце, таке ж тихе і віддалене, як це.
— Маленька бабуня... — Золотокрила Пташка Пен була готова розридатися.
Її шлунок був істерзан, внутрішні стінки погрожували ось-ось порватися ... Невже ця дівчина вирішила її прикінчити?
- Ну, якщо ти так наполягаєш, щоб я вийшла, то це в принципі повільно і з відставкою вимовила Су Ло, її голос звучав невтомніше та спокійніше.
— Маленька бабуня, говорите! Все, що завгодно, тільки скажіть! « Золотокрилої птиці Пен стала неперевершеною у висотах.
Ще б, після трьох місяців безперервних катування і знущання, у кого будь-яка характер стане шовковим!
- Мені потрібен літаючий магічний звір. Ти станеш моєю їздовою твариною, тоном, повним поблажливості, заявила Су Ло.
— Я... Я збиралася повернутися до Клан Демоновів... — Золотокрила Пташка Пен зам’якшилась, відчуваючи труднощі. У неї дійсно були незаконні справи у світі демонів.
— Один рік, — лаконічно відрізала Су Ло.
Один рік...
— Идёт! — Золотокрила Птен, бо боявся, що болісна людина змінить своє мислення і залишиться всередині, погодилася миттєво.
- Якщо ти тепер моя їздова тварина, хіба не годиться... — Су Ло багатозначно замовкла, на губах гралася напівусмібка.
— ? — У очах Золотокрилих птахів Пэн читалися невинність і повне непорозуміння.
« Подарунок під час першої зустрічі », — тон Су Ло мав на увазі, що це зрозуміло.
—... — Золотокрила Птен втратила дар мови.
Вона погодилася возити цю дівчину на своїй спині, так хіба не дівчинка повинна дарувати подарунок господареві спини?
Побачивши, що Су Ло всім своїм виглядом показує: « Немає подарунка — не вийду», Золотокрила Пташка Пен запаникала:
Добре, добре. Подарунок такий подарунок! У моїй печері можеш вибрати все, що завгодно!
Оскільки Золотокрила Птен не могла повернутися до Клану Демони через травми, вона вже давно була ковткою та кульгавою і перебралася в печеру, де жила раніше.
Коли Су Ло досягала згоди, то приготувалася покинути свій незвичайний притулок.
Існувало три способи вибратися назовні.
По-перше, впадуть у сраку золотокрилу Птіце Пену і вилізте через рану.
Цей спосіб наніс би птахові величезний урон, а оскільки Су Ло планувала використати його як транспорт до міста Чистилища, цей варіант був відметений відразу.
Залишалися два шляхи: вийти природним шляхом "заздри" або вилізти через рот.
Перший варіант Су Ло навіть не розглядала з естетичних міркувань.
Отже, було лише одне: повзти вгору по стравоходу і вибиратися через дзьоб.
Це не було складно.
Розміри Золотокритої птиці Пэн були настільки величезні, що її стравод був достатньо широкий, щоб там могли пройти в ряд три дорослих людей.
Золотокрила Пташка Пэн широко відчинила дзьоб, і Су Ло не квапилося, з гідністю вибралася назовні.
Опинившись на волі, Су Ло глибоко вдихнула і наповнювала легені свіжим повітрям.
Сонячне світло ззовні було сліпучо яскравим. Су Ло, яка не бачила сонця три місяці, інстинктивно прикривала очі рукою.
Пристосувавши до освітлення, вона підняла погляд і з легкою усмішкою подивилася на Золотокрилу Птен.
Птах був велетенським, справжнім горою тіла й пір’я. Перед ним була людська фігурка Су Ло — крихітна піщинка.
Але тепер золота Пташка Пана не відважилася навіть подивитися на Су Ло.
Вона чудово знала, що ця маленька людська дівчинка здатна вивільнити жахливу силу.
Її теперішня сила набагато перевищувала силу самої птиці.
При думці про це Золотокрила Птен понурило голову, визираючи дуже затишною.
Су Ло поплескала її по дзьобу:
- Поквапся, у мене ще є справи.
Су Ло пам'ятала, що її смертельна бійка з Безтурботною Феєю призначено на завтра, і запізнення було ніяк не можна.
Золотокрила Птен повела Су Ло у свою печеру.
Протягом багатьох років вона назбирала багато багатства, і всі вони були заховані в надрах цієї гори.
Су Ло ще не встигла нічого сказати, як з її Простірства, немов пружина, вискочив маленький Божественний Дракон.
— Вау-вау! — Маленький богючий Дракон видавав серію захоплених вигуків.
Печера була наповнена спалахами коштовних каменів і блиском золота, все навколо блищало так, що різало очі.
Природа драконів така, що вони обожнюють все блискуче, і навіть маленький Божевільний Дракон не був винятком з цього правила.
Глава 2807
Око в Су Ло і Маленького Боженого Дракона було відмінно.
Вони обирали тільки найкраще і найцінніше.
Золотокрила Пташка Пэн плювалася за ними слідом. Вона хотіла плакати, але не могла стримати сліз.
Хто винен, що її сила виявилася недостатньою?
Золотокрила Пташка Пен розуміла, що Су Ло змушує її платити за рахунки.
Врешті-решт, птах проковтнув Су Ложивом, і за це треба платити.
Втратити деякі матеріальні цінності, але зберегти життя — це дуже вигідна угода для Золотокрилих птахів Пен.
Су Ло і маленький Божественний Дракон поробили справжнє грабування, набиваючи кишені та Простір до відмови.
— Гаразд, залиште все добре, — великодушно помахала Су Ло.
Золотокрила Птен озирнулася і мало не заридала в голос.
Коли тебе грабують два таких бандити, чи можна сподіватися, що залишиться хоч щось варте?
У печері валявся лише роздрібний мотлох і нічого не варті дрібнички.
— Дуже дякую за виявлене милосердя, — вугюмо пробурмотала Золотокрила Птах.
« Не варто дякувати, не треба », — з усмішкою відмахнулася Су Ло. - Тепер можна повертатися. У дорогу!
Су Ло підхопила Малого Божечного Дракона і легко стрибком злетіла на спину Золотокрий птахів Пэн.
Спіна птаха була широкою, сильною і стійкою, як палуба корабля.
Су Ло і маленький божественний Дракон, обсідлавши Золотокриву Птуцу Пен, кинулися в сторону міста Чистилища.
Якщо б Семій старійшина і його прибічники дізналися, що Су Ло не тільки не з'їла Золотокрилай Птен, але й підкоряла її, та ще й пограбувала - цікаво, чи не хотів би Седьмого старійшину удар від злості?
Місто Чистилища.
Арена смертельних поєдинок.
Безробітний Фея ліниво і розслаблено сиділа внизу, насолоджуючись моментом.
Чу Сюн’ян вискочив на арену і з праведним гнівом говорив про зло Су Ло у світі Бай Цзе.
— Вона була занадто жадібною! Якби вона не вкрала всі Артефакти-метики, які ми з такою важкою працею дістали, як би вона змогла отримати спадщину?
Вона відібрала всі скарби, які ми знайшли!
- Сьогодні вона точно не прийде.
— Той, хто втече від смертельного бою, заслуговує смерті! — кричав Чу Сюнян.
— Верно! Смерть трусам!
Натовпи внизу, підбурені Чу Сюньяном, розмахували кулаками і вимагали страти Су Ло.
- Час майже вичерпався.
— Якщо Су Ло не з’явиться прямо зараз, то це буде автоматичною відмовою від бою.
- Залишилося п'ять хвилин.
- Залишилося три хвилини.
— Осталася одна минута! Су Ло дійсно струсила!
У цей момент здавалося, що все вже вирішено.
Су Ло не прийде.
Чу Сюнян кинув погляд в сторону Безботної Феї, і, побачивши її кивок, у його очах промайнуло святкування.
Чу Сюн’ян змахнув рукою, і гул на трибунах миттєво вірш.
- Час вийшов. Тепер я оголошую: цей смертельний бій...
- Цей смертельний бій ще не почався, що за нісенітниця ти зібрався оголошувати?
Незапальний голос, дзвінки і різкий, перервав промову Чу Сюньяна.
Чу Сюнян підняв голову і замер у шокі!
Що він побачив?
Він побачив знайоме створіння.
Золотокрила Птаца Пэн!
Так, помилки не могли бути!
Саме ця золота Пташка Пен проковтнула Су Ло!
Він не забуде цього аж до смерті!
Чому цей птах прилетів до міста Чистилища?
Але те, що потрясло Чу Сюньяна ще більше, було попереду!
На спині Золотокрилий птах Пэн побачив знайомий силует.
Цей силует належав...
Прокляття!
Це була Су Ло!
Чу Сюн'ян ніби побачив привида. Все його тіло скам'яніло, по спині пробіг крижаний холод, його потрясло, а обличчя стало блідим, як папір.
— Су... Су... Су Ло?
Чому вона не померла?
Як вона може бути жива? І більше того, як вона повернулася в місто Чистилища живий!