Глава 2730
Після цього короткого інциденту всі зрозуміли, що з цією раптовою Су Ло краще не зв’язуватися.
Тому ті, хто мав до неї претензії, сховали свої незадоволені обличчя і більше не наважувалися їх показувати.
Побоювання пані Яо Цзя по відношенню до Су Ло ставали все глибше.
Вона більше не сміла намагатися відібрати Скипетр Божественного Нефрита, але це не означало, що вона втратила інтерес до спадщини Бай Цзе.
Її темні очі попалися в Су Ло, і у темряві їх мікнув зловісний, отруйний вогник.
Коли з цим було покінчено, всі почали розпитувати Су Ло про точне місце перебування спадщини Бай Цзе.
З цим, завдяки маленькому Бай Цзе, проблеми не виникли - варто було запитати, і відповідь була відразу отримана.
Дивним для Су Ло було те, що маленький Бай Цзе навіть не намагаючись приховати нічого, прямо вказав їй місце.
- Ти не боїшся, що вони відберуть спадщину? — З цікавістю запитала Су Ло.
Цей ідіот Бай Цзе, чи то в минулому житті йому бракувало розваг, то за ці сотні років він зовсім нудьгував, але сміявся з будь-якого приводу.
— Ха-ха-хо! Ха-ха-Ха-хо! Я ж не ідіот, щоб залишити їм спадщину! Ха-ха-хо!
Су Ло, побачивши, що Бай Цзе ось-ось лусне від сміху, закотила очі:
- Тобі так подобається сміятися?
- А ти не бачиш, що твоє питання дуже смішне? - Маленький Бай Цзе катався по Скіпетру Божеовного Нефрита: вгору-вниз, вниз-верх, отримуючи від цього величезне задоволення.
Су Ло приклала руку до лоба. Легендарний, величний, могутній і непереможний пан Бай Цзе, чому... він такий придурок?
Су Ло запитала старшого брата Чжен Вана:
- Пане Бай Цзе, він такий дурний пес?
— Тс-з! — Старший брат Чжан Ван перелякано приклав палець до губ і прошепотів: « Не кажи дурниць! Пан Бай Цзе розумний, мудрий, вишуканий, наче небожитель не рівній у світі, як він може бути ... бути...
Ще інші слова застрягли у Чжен Вана в горлі.
Фея Лежаної Чистоти холодно усміхнулася:
— Хочеш померти, то не тягни нас за собою! Обережніше, пане Бай Цзе у гніві може влаштувати різанину!
- Ось саме пан Бай Цзе подібний божеству з дев'яти небес, благородний і елегантний, як ти смієш його так ображати? Ти просто переходиш всі межі!
Вони напали на Су Ло!
Цього разу вони були по-справжньому злі!
Тому що Су Ло посміла так образити пана Бай Цзе, який в їхніх очах був подібний до божества.
Су Ло: «...»
Маленький Бай Цзе: Ха-ха-Ха-хо! Ха-ха-Ха-хо! Ой, ой, живіт звело, так боляче, ий-ой!»
Придуркований пайц Бай Цзе сміявся так, що в нього почалися судоми і з рота пішла піна.
Су Ло зі суворим обличчям рявкала:
Припини сміятися!
У цей момент Су Ло не стримався, і слова вирвалися самі собою, а не були передані Бай Цзе подумки.
Натовп тут же розлютилася ще більше:
- Ми тебе сваримо! Хто сміявся? Хто сміявся, а?
Су Ло: «...»
Су Ло схопилася за голову, будучи вкрай збентеженим.
Це все через Бай Цзе, вона ось-ось стане загальним ворогом. Але ж вона бачила правду!
Цей хто сміється, як ідіот, дурень, де він схожий на божество з дев'яти небес? Її Наньгун - ось хто божество з дев'яти небес, ясно?
Але бачити маленького Бай Цзе могла тільки Су Ло, і хоч би як вона пояснювала, їй ніхто б не повірив.
Ех, іноді занадто багато знати - теж погано... Су Ло безпорадно потиснула плечима.
Наньгун Левюнґ у своїх просторих шовковий одяг повільно йшов поруч. Побачивши Су Ло, він злегка посміхнувся.
Його Ло-я-тоу завжди була такою милою.
Бути поруч з нею, навіть нічого не роблячи, просто спостерігаючи за кожним її рухом, кожною посмішкою - це було найпрекрасніше, що є на світі.
Глава 2731
Після довгого і виснажливого шляху всі нарешті досягли центральної частини Міра Бай Цзе.
Маленький Бай Цзе з гордістю заявив:
- Дивіться, непогану я гробницю збудував? Подобається? Якщо подобається, я можу...
— Ні, даруй що завгодно, тільки не гробницю, — поспішно відмахнулася Су Ло.
Вона помітила, що маленький Бай Цзе особливо добре ставиться до неї. Як тільки у нього з'являлося щось хороше, він відразу ж хотів їй це віддати, немов намагався надолужити втрачене за останні сотні років.
Як і казав Бай Цзе, перед ними височіла величезна гробниця.
Наскільки велика?
Незліченна, безмежна, кінця і краю не видно.
Оскільки не видно кінця і краю, Су Ло вирішила запитати справжнього господаря, маленького Бай Цзе.
Бай Цзе почухав підборіддя, трохи подумав і неквапливо відповів:
- Напевно... Приблизно з ваш чистилище?
Приблизно з Чистилище?
Чистилище ж величезний, так?
Гігантська споруда мала форму пташиного гнізда, дуже схожої на знамениту будівлю Су Ло бачила в своєму попередньому житті, що викликало у неї дивне відчуття знань.
Всі зупинилися біля входу, оживлено обговорюючи побачене.
— Тут така ж густа духовна енергія, а також смертоносна Аура, кров у жилах закипає. Це напевно і є справжня гробниця Бай Цзе?
- Тобто, це і є місце спадщини Бай Цзе?
- Після стількох труднощів і тисяч шляху ми нарешті досягли мети?
Усі ці погляди були спрямовані на Су Ло.
Вірше, на Скіпетр Божественний Нефрита в її руках.
У цей момент скіпетр раптом почав сильно вібрувати, і Су Ло ледве його утримати.
Несподівано Скипетр Божественного Нефрита вирвався з рук Су Ло, пробив ворота могили і влетів всередину.
Побачивши це, всі загорілися альовим вогнем!
Скипетр Божественного Нефрита вирвався з рук Су Ло і полетів всередину. Що це означало? Це означало, що скіпетр почув поклик свого джерела.
Це доводило, що тут є гробниця Бай Цзе, місце його спадщини!
Всі зуміли!
— Вперёд!
Ніхто не знає, хто першим кинувся всередину але через мить всі полинули туди потоком...
Сильніша, ніж припливна хвиля!
Всі кинулися за Скіпетром Божественного Нефрита, і тільки Су Ло та Наньгун Левуню залишилися, тримаючись за руки і милуючись.
Ніби вони прийшли сюди не за спадщиною Бай Цзе, а на звичайну сільську прогулянку.
— Давай теж зайдемо, подивимося, як вони там, — з усмішкою сказала Су Ло.
Коли маленький Бай Цзе полетів зі скіпетром, він залишив їй наказ не поспішати і увійти тільки через час, рівне згоряння однією палички пахощів.
Тому Су Ло і Наньгун Льоуні, не поспішаючи, чекали, поки пройде цей час, і тільки потім попрямували всередину.
Пройшовши довгий вузенький коридор, вони незабаром опинилися у просторому, світському залі.
Однак...
Коли Су Ло побачила картину, яка перед ними сталася, вона втратила дар мови.
Ця сцена була так схожа на ту, що вони бачили при вході в Палпурний Риби. Але ці люди виглядали ще більш жалюгідно, ніж ті.
Кілька сотень людей, які ввірвалися всередину були підвішені за ноги, вниз головою, і розхитувалися у повітрі...
Включаючи сьомого старійшину, включаючи пані Яо Цзя... Усі були в однаковому жалюгідному становищі.
Су Ло була обшарпана.
- Що ви тут робите? В'ялені ковбаси сушите? - У її красивих очах, я не міг повірити.
Порівняння Су Ло було дуже образним і точним. Ці люди, що висять у повітрі і розгойдуються, справді нагадували в’ялені ковбаси.