Розділ 2676
— А? — Командир мало не розплакався.
Як же так?
У нього не було ніякої можливості відмовитися.
Перші триста ударів батогом були карою від пана Ло Іна, другого трьохсту — від пані Яо Цзя. Ніхто не смів заперечити... Всі переглянулися, готові розридатися.
Чи можна було уникнути покарання? Звичайно, що ні!
Якщо говорити правду, ця пані Яо Цзя була дуже важкою!
Вона була найзнаменитішою щитом імператриці, її довіреною особою і найбільш перспективною преемією.
Її слова були словами імператриці, її накази - наказами імперії. Хто наважиться заперечити? Хто наважиться сказати "ні"?
Пані Яо Цзя багато років створювала у « Коливарному Шипе» що хотіла, але з появою пана Ло Іна вона вперше натрапила на нездоланну перешкоду. Всі таємно сподівалися, що так буде і далі.
Але з появою цих двох впливових фігур тиск на нього, командира, помітно ослабило і це було добре.
Пані Яо Цзя і її света попрямували до центрального намету.
Вона знала, що це житло пана Ло Іна.
Така могутня аура могла походити тільки від її Ло Іна.
Пані Яо Цзя, дивлячись на щільно закриті двері, кинула холодний погляд назад, і її чотири охоронця відразу ж відступили на сто метрів.
Пані Яо Цзя повернулася, і її крижаний погляд та холодне обличчя в одну мить перетворилися, ставши ніжними, як весняних струмків.
Вона постукала: "Тук-тук".
Наньгун Левюнґ, склавши руки за спину, дивився на яскравий місяць за вікном, думаючи про свою кохану. Почувши стук, він злегка нахмурив свої красиві брови.
Пані Яо Цзя сама штовхнула двері і увійшла.
Вона знала Ло Іна. Якби вона чекала, поки він запросить її увійти, вона б прочекала сто років.
З чашкою посмішкою на обличчі вона тихо увійшла і побачила високу фігуру біля вікна. Його сильна спина, широкі плечі - все це викликало непереборне бажання обійняти його.
Чоловік, якого вона обрала Яо Цзя був справжнім драконом серед людей, які мали славу миру.
— Ло Ін, я прийшла, - вона стояла в трьох чіжах позаду нього, посміхаючись, її голос був м'яким і ніжним, з ноткою зашуковування. Де та владна королева, що розмовляла з командиром?
Наньгун Левуні, здавалося, не чув її. Він не обернувся і не звернув на неї уваги.
Пані Яо Цзя підійшла на крок ближче і м'якіше усміхнулася:
- Я знала, що ти прийдеш і сказала тіткам, вона теж ухвалила, ось я й прийшла. Ти ж не проженеш мене?
Наньгун Лууні нахмурився, але як і раніше мовчав.
Пані Яо Цзя підійшла ще на крок, встала поруч з ним, підняла своє прекрасне, вишуканое обличчя і зі скрижаючою посмішкою сказала:
— Ло Ин, ти не можеш бути зі мною половинкою?
Наньгун Левуні роздратувався.
Пані Яо Цзя підійшла ще ближче, прямо до нього:
- Я так добре ставлюся до тебе, заради тебе навіть сперечалася з тіточкою. Це я привела тебе в "Коварний Шип" і я отримала призначення за тебе.
- Коли ти пропав, це я збрехала тітці, сказавши, що ти шукаєш для мене трави.
- Коли ти захотів потрапити у світ Бай Цзе, це я запропонувала тітці. Я так добре до тебе ставлюся, ти... Ти не можеш хоча б подивитися на мене?
Владична пані Яо Цзя в цей момент перетворилася на ніжну, як вода, жінку. Вона простягнула свою вишукану руку, намагаючись доторкнутися рукава Нангун Люня.
Наньгун Лууні відгорнув руку, повернувся і холодно подивився на неї:
- Закінчила?
Глава 2677
Пані Яо Цзя завмерла, на її обличчі відображалося біль:
— Ты... Ти справді мене ненавидиш?
Наньгун Левуні холодно посміхнувся, нічого не відповів і повернувся, щоб піти.
Пані Яо Цзя злякалася:
- Добре, я не буду більше говорити. Тільки не йди, я піду сама.
Вона почала п’ятитися, повільно відступаючи до дверей.
Але вона так і не дочекалася, щоб Ло Ін зупинив її.
Пані Яо Цзя відступила далі і далі, поки не опинилася за дверима.
"Бум!"
Двері безшумно зачинилися, ледь не торкаючись кінчика її носа.
Сказати, що вона не була зла — це брехня.
Але пані Яо Цзя ніколи не показувала свого гніву перед Ло Іном.
Вона з впевненою посмішкою сказала:
— Ло Ін, у нас попереду ще дуже багато часу і всього життя. Неважливо, що ти не любиш мене зараз, потім ти обов'язково полюбиш.
- У цьому світі тільки я, Яо Цзя, гідна бути твоєю жінкою.
- Рано чи пізно ти будеш моїм.
Її темно-червоні тонкі губи ледве ворушилися, ці слова, немов пирхи, долетіли до ушей Нангуна Люня.
На його губах з’явилася усмішка.
Не отримавши відповіді, пані Яо Цзя посміхнулася.
Відсутність реакції - найкраща реакція. Вона пам'ятала, як у перший раз, коли вона сказала йому це, Ло Ін вдарив її. Що ж, прогрес є.
Моя пані Яо Цзя усміхнулася і граційно віддалилася.
Після її відходу Наньгун Люун з холодною усмішкою подивився на ясну, круглий місяць в небі.
Якби ці слова сказала його Ло-я-тоу, як було б добре.
Наньгун Левуні стискав у руці чорний амулет зв'язку. Він терпів муки розлуки, навмисно ігноруючи її, охолоджуючи її запал. Напевно, вона це розуміла.
За цей час вона мала подорослішати і все зрозуміти.
Вона прийшла в світ Бай Цзе. Незабаром вони знову зустрінуться.
Що стосується Яо Цзя... Наньгун Луунь злегка нахмурився.
Ця жінка дуже непроста, її талант і сила великі. Якщо вона розвиватиметься такими темпами, то стане другою імператрицею.
Наньгун Льоунь подивився на Ессенцію душі в своїй руці.
Есенція душі, зібрана в Храмі Бездни, зменшилась на третину. Ця третина значно збільшила силу Нанґун Левуня.
Але через брак чистої, ристоносної духовної енергії він не міг переробити Ессенцію душі за короткий час.
Навіть найрозумніший Наньгун Люні не міг здогадатися, що в цей час Су Ло була переповнена духовною енергією до такої міри, щоб вона вилилася назовні. Навіть її слова і пуки були насичені духовною енергією.
— Треба знайти цю дівчину, — сказав Нанґун Люнь, дивлячись на чорний амулет зв’язку.
Світ Бай Цзе блокував усі види зв'язку, тому навіть він не знав де зараз знаходиться Су Ло. Але у нього були зачіпки.
Нещодавно Су Ло з’явився біля гробниці Лазурного дракона. Отже, вона десь в радіусі десяти тисяч чи.
Наньгун Луунь рушив, вистрибнув з вікна, і його фігура перетворилась у промінь світла, зникла в нічній моглі.
Ніхто з людей « Коварного Шіпа » не помітив зникнення їхнього пана Ло Іна.
Наньгун Левунґ попрямував до гробниці Лазурного дракона, але в цей час Су Ло вже була далеко звідти. Чи їм суджено зустрітися з ними?
Су Ло убрала маріонетку Бога Бітви і разом з Маленьким божественним Драконом вирушила до табору « Коварного Шіпа ».
Але, пройшовши лише тисячу кілометрів, вона відчула щось неправильне.
Навколо було занадто тихо.
Ззаду на неї давила потужна аура.