Глава 2610
— Так, - командир малого загону відвернув погляд і серйозно доклав: - Якщо ми не помиляємося, це місце поховання Короля Примарних Білих Тигрів, одного з вісімнадцяти великих королів-демонів. Ми дійшли до сьомого рівня, але були змушені зупинитися.
— О? — Нечувано висловився командир великого загону.
— На сьомому рівні з'явився неймовірно потужний привид Білого Тигра. Ми йому абсолютно не рівня, з ним не впоратися. Троє наших бійців вже були вбиті одним ударом його лапи, тому нам терміново потрібна ваша допомога, пане, з глибокою повагою проніс командир малого загону.
— Хм, підемо, — байдуже відповів командир великого підрозділу.
Чим складнішим було випробування, тим ціннішою була сила багатства і тому він зацікавився цим.
У незнайомому місці Су Ло вирішила, що краще триматися за широку спину командира, і пішла за ним.
Сьомий рівень.
Коли вона вступила, то відчула льодяну атмосферу.
— Ви чекаєте зовні, — зимно кинув командир і його погляд ковзав по Су Ло.
- Я теж залишуся зовні... — Вона поспішно сказала.
— А ти заходь, — наказав він і, не кажучи вже ні слова, широкими кроками увійшов всередину.
Хоча Су Ло втішалася, її обличчя було дуже нечутливим.
Бійці в чорному із співчуттям дивилися на неї.
Адже і Примарний білий Тигр, і командир великих загонів мали жахливу силу. Битва між ними обіцяла бути величезною, і якщо випадково потрапити під удар, можна було легко загинути.
У цей момент Су Ло відчувала одночасно і напруження, і збудження.
Напруження, бо я боялася роздати.
Вона була спонукана, бо досягла своєї межі і розпачливо потребувала такої битви, щоб розширити свій світогляд.
Увійшовши, командир обернувся і, очорнивши перед Су Ло коло, негромко сказав:
— Стой в круге і не выходи.
добре, Су Ло не сподівалась відчинити для неї захисний бар'єр. Вона мимовільно солодко посміхнулася йому, і її очі перетворились на півмісяці.
Командир втратив роботу. Він подумав: « Не дивно, що той сопляк з роду демонів так тягнувся вкрасти цього хлопця. Коли він посміхається, це дійсно зводить з розуму».
Він суворо подивився на Су Ло:
- Не смій посміхатися!
Су Ло: «...»
Вона і не підозрювала, наскільки захоплюючою була її усмішка.
— Дивись уважно! — Холодним тоном кинув їй командир.
Су Ло поспішно кивнула:
— Да-да! Я буду дуже уважно дивитися!
Командир знову насупився. Він подумав: « Не дивно, що той сопляк з клану демонів так полював на нього. Цей 39-й з вигляду схожий на звичайний хлопець, але манери у нього як в дівчини, і при цьому він черство звабливий».
У серце командира наче щось защеколо.
Він вирішив більше не дивитися на Су Ло.
У цей момент з'явився привид Примарного Білого Тигра.
Почалася справжня битва між командиром великого загону і Королем демонів Примарним Білим Тигром.
Звичайно, схоплення двох супермайстерів було дійсно вражаючим, і Су Ло не могла відірвати від неї очей.
Вона почала уявляти собі цю битву.
Недовго думаючи, Су Ло дістала хрищовий плід і почала записувати те, що відбувається.
Командир великого загону і уявити собі не міг, що у неї виявиться такий безцінний скарб.
Су Ло одночасно записувала і уважно спостерігала.
Кожен удар лапою, прибок, кидок Примарного Білого Тигра — усі ці рухи вона прокручує в своїй голові.
Глава 2611
Проворство, ухилення і атаки командира великого загону також були непередбачувані.
Ця битва між ним і привидом Примарного Білого Тигра була неймовірно напруженою та видовищною.
Але найбільше від неї виграла Су Ло.
Вона застрягла на шостій зірці рівня Святого і не відповідала мінімальним вимогам для отримання спадщини Бай Цзе. Але, спостерігаючи за цією битвою, вона відчула якийсь поштовх, який допоміг їй в пошуках законів.
Битва тривала сім днів і семи ночей.
Су Ло простояла на одному місці сім днів і семи ночей.
Раптом її осінило осяяння, яке пронизувало розум.
Це був знак швидкого прориву на сьому зірку рівня Святого!
Хто б міг подумати, що просте спостереження за бітовою принесе їй таку користь. Но... Су Ло з великою важкою працею зробила це.
Не можна прорватися.
Тим більше не можна робити це на очах командира великого загону.
Адже як тільки вона зробить прорив, її справжня сила стане очевидною, і всі зрозуміють, що вона самозванка, яка видає себе за 39-го. Це було б рівнозначне самогубству.
Тому Су Ло з усіх сил стримувала це озаріння, яке ось-ось мало вирватися назовні.
Непомітно битва підійшла до кінця.
Врешті-решт, командир великого загону застосував водне обладнання « Зіпсуття гори і змив Примарного Білого Тигра.
Однак у цей момент і сам командир був ослаблений. Коли він спирався на меч, то дуже дихав.
Привид Прісного Білого Тигра розвів вітер.
Двері сьомого рівня відкрилися.
Командир великого загону кивнув Су Ло:
— Иди, поклич інших.
Він вже сидів, схрестивши ноги і медитував.
Сім днів і сім ночей битви виснажили його внутрішню енергію та духовну силу. Йому потрібен був час, щоб відновитися.
Тепер він не міг навіть пошевелити пальцем.
Навіть відкрити двері.
Тому він доручив це завдання Су Ло, яка весь цей час нічого не робила.
— Добре, — слухняно кивнула Су Ло і впустила людей у чорне.
Хоч вона жаліла, то в присутності командира не сміялася послухатись і тільки виконувала його наказ.
Як тільки двері відкрилися, всі люди в чорному рилилися всередину.
Командир великого загону махнув рукою, і командир малого підрозділу зрозумів, що робити.
Він зробив жест, що означає « пошук ».
І відразу ж його добре навчений загін розсипався по величезній, що займає десятки лі, печері.
Су Ло, якій нічого не було робити, теж почала бродити туди-сюди, постукаючи по стінах.
Оскільки її привів сам командир, начальник малого загону вважав це порушенням правил, не став їй заважати. І це дало Су Ло можливість.
Адже всі були одягнені в чорне, і, помішуючись з натовпом, її було важко розпізнати.
Цей загін, хоч і був професійним, спеціалізувався в основному на вбивствах. А ось у пошуках скарбів вони поступалися Су Ло.
Але Су Ло була майстром. Вона озирнулася по краях і незабаром помітила в очах статуї Примарного Білого Тигра обручку.
Дивлячись на цю дубину, щоб умирити тигрів, її очі забили.
Цей дубин був просто чудовою! Вона викинулася з глибоководного таємничого заліза і ідеально підходила Простушка.
Су Ло спритно озирнулася по сторонах і, переконавшись, що ніхто не дивиться, швидко сховала дубину у своєму просторі!
Усі інші працювали групами по троє і стежили один за одним. Тільки Су Ло була одна, що й дало їй таку можливість.