Глава 2524
Четвертий старійшина нічого не зрозумів, і час на те, щоб розібратися - у нього не було -- Нестямний КорольЛів відправив його до Бездну Демонічних Клінків пройти випробування на межі життя та смерті.
Після того, як четвертий старійшина зник, Су Ло і його старший унтер-офіцер Нестямний КорольЛів продовжували спілкуватися, наче старі друзі, які забули про розницю в віці.
Отже, коли четвертий старійшина, пройшовши через неймовірні труднощі, нарешті вибрався з Бездня Демонічних Клінків, він побачив таку ж дивовижну картину.
Його старший унтер-офіцер КорольЛів... Його старший унтер-офіцер Королев відкрив свій ларець з скарбами і, наче на виставці, демонстрував їх Су Ло без замолку запитуючи:
- Як тобі це? Подобається? Ця Шпилька Пронизуючої Душі може служити і прикрасою, і зброєю, дуже корисною річ.
Су Ло з невтомним виглядом похитала головою.
— А це? Це Кінжал Грому Розката, його могутність необмежена. - Його старший унтер-офіцер КорольЛів, наче вуличний торговець, з усіх сил розховував свій товар.
Су Ло, схрестивши руки на грудях, з непроникним обличчям знову похитала головою:
- Не потрібно!
це... - його старший унтер-офіцережство КорольЛев просто підтягнув свій ларець зі скарбами до Су Ло, пропонуючи їй вибирати самій.
Очі четвертого старійшини мало не вилізли з орбіт!
Він застиг, ніби побитий блискавкою!
Що тут відбувається?
Це ж Кінжал Грому Розката! Эссенция Духа Огня! Вода Десяти тысяч Рек!
Четвертому старійшині дуже хотілося втекти, вихопити все це і кричати: « Мені потрібно! »
Але він чудово розумів: якщо він справді так зробить, його старший унтер-Леїв відразу ж кине його назад до Бездну Демонічних Клінків на чергову порцію жорстоких мук.
Четвертий старійшина, приховуючи бажання кинутися вперед, зробив крок за кроком ближче і тремтівчим голосом запитав:
— Ці... Ці скарби, наставник-дядю, вони вам більше не потрібні?
Четвертий старійшина, повний надії був прикутий до Королю-Ліву, він навіть простягнув руку.
Його старіння Король-Леїв повністю проігнорував формального управителя зовнішніми силами Верхньої гори і тільки підоборонно пропонував скарби Су Ло:
— Бери, правда, це все нічого не варті дрібнички, візьми пограти, а?
Четвертому старійшині хотілося ридати!
Що означає "нічого не варті безробітки»?
Скарби, які в оптичному комп’ютері не купиш за будь - яку окуляри, називаються « нічого безробітним".
Так якщо це нічого не варті дрібнички, може подаруйте одну мені? — У думках репетував четвертий старійшина.
Але саме тоді Су Ло змусило четвертого старійшину мало не захлинутися кров’ю від обурення.
Наша дівчина Су Ло холодно глянула на Короля Лева і невтомливо похитала головою:
— Безпольово. Не потрібно.
- Що означає марно? Як це може бути марно! - Його старший унтер-офіцеризація КорольЛев взяв кристал душі. - Ти послухай, коли його про землю б'єш, такий дзвінкий і приємний звук виходить.
Про землю б'єш? Дзвоник і приємний звук?
Четвертий старійшина був готовий розридатися!
Чи це може бути настільки разюча різниця? Він, врешті-решт, формальний управитель Верхньої гори, хіба не можна виявити хоч краплю поваги?
Але ці двоє дійсно поводилися так, ніби четвертий старійшина був прозрений, як повітря - вони дивилися, але не бачили його.
Су Ло нахмурилась:
— Ось як... Ну, може, тоді візьму один з натяжкою?
— Одного хіба вистачить? Бери хоча б десять! - Його старший унтер-офіцер Король Леїв почав впихати скарби в руки Су Ло, але та відчайдушно відволічилася.
Четвертий старійшина: «...»
Та що ж це, врешті-решт, за ситуацію?
В результаті, не в силах протистояти захопленню короля-Льва, Су Ло все ж прийняла п'ять скарбів, які здалися їй корисними.
Побачивши це, його старіння Король-Леїв радісно розсміявся.
Четвертий старійшина вже був приголомшений. Він був у повному замішанні!
Чому його старший унтер-офіцеризація КорольЛев, зустрівши Су Ло, так змінився, ніби його підмінили?
Але Король Лів не змусив його довго мучитися в здогадах. Він злякався Су Ло і сказав:
- Не забудьте замолити словачко перед паном міста, молодша тітка.
Глава 2525
— Молодша тётко? Кхе-кхе-ке ... — Четвертий старійшина закаштувався так, що мало не знепритомнів!
Якщо його старший унтер-Лів називає Су Ло "Су Лівішою тіточкою", то він... Четвертий старійшина звернув увагу на свій ніс.
Тоді він повинен називати Су Ло... Бабусю-наставницею?
Четвертий старійшина мало не збожеволів від цього відкриття. Його очі округли, він застиг на місці, як вкопаний, і тільки бурмотів собі під ніс:
— Молодша тётшка... Молодша тітка...
Четвертому старійшині було дуже цікаво, що відбувається.
Су Ло теж були приголомшені таким ставленням.
— Ваша старший унтер-офіцерея КорольЛев, це навернення « меншої тітки»... чи не здається вам... Трохи недоречним? - Су Ло здогадалася, що Король-Лів мабуть дізнався про її стосунки з паном міста, і саме тому був такий добрий до неї, але « солодка тітка».
Хто б міг подумати, що Король-Леїв з найприроднішим видом вилякує очі:
— Як це недоречно? Так, це було б правильно!
— Де ж тут доречно? Наставник-дядя, не треба так жартувати, неможливо плутати покоління... — Четвертий старійшина був готовий плакати.
Якщо Су Ло дійсно виявиться його бабусею-наставницею ... Четвертому старійшині залишиться тільки гірко плакати.
Нестямний Король-Леїв неохоче подивився на четвертого старійшину:
— А ну, хлопець, заткнись і йди поплави в боках.
Нехай Король-Леїв і посміхався Су Ло, але коли він звертався до четвертого старійшини, його сильний тиск обрушувався на того з такою силою, що навіть старійшина покривався мурашками, і його охопило жах, немов сама смерть підійшла впритул.
Могутність Нестямного Короля-Льва в Чистилищі поступалася лише одному, але перевершувало десятки тисяч.
Але в присутності Су Ло Король-Леїв перетворився на привітного і теплого старого.
Він голосно розсміявся, поплескав її по плечу:
Ти ж прийомна донька пана міста, а мій наставник - його перший великий учень. Тому називати тебе молодшою тіткою - саме що і є правильне рішення.
Су Ло застигла здивовано:
- Перший великий учень? А Наньгун тоді хто?
Король-Лев прожив так довго, що якщо чого і не знав, то дуже мало.
Побачивши зацікавлення Су Ло, він був готовий розповісти їй все, що знав, і відразу почав без умолку просвічувати її:
- Ти про хлопця, що нещодавно спробувався на перше місце в Драконячому списку? Хм, він один з найвидатніших учнів у десятому поколінні твого прийомного батька.
— Десятого... Этo? — Су Ло була шокована.
Звісно. Пан міста кожні п'ятдесят років набирає нових учнів, по три-пять чоловік. Твій прийомний батько вибирає учнів... Покладаючись виключно на удачу.
— На удачу? Су Ло ставало дедалі гірше.
Король-Леїв, здавалося, і сам не до кінця це розумів. Він погладив бороду, подумав і сказав:
- Твій прийомний батько не дивиться ні на їхні здібності, ані на талант. Він дивиться лише на те, чи має з ним доля. Отже, талант його учнів дуже різниться від генії до посередництва.
- Що? — Су Ло знову була шокована.
- Але після навчання у пана міста навіть найжорстокіший учень може досягти певних висот. Звичайно, якщо вони не загинуть на півдорозі, - додав Король-Лев.
Тут Су Ло згадала старшого і другого братів Нангун Люня, а ще Лі Яояу. Хіба ці троє не загинули на півдорозі?
Очевидно, пан міста не дуже цінував своїх учнів. Можливо, тому що їх було занадто багато.
- До речі, а де всі учні пана міста? — Раптом засяяло Су Ло. - Якщо вже набрали десяте покоління, то до цього мало бути багато старших і молодших братів-учениць. Куди вони всі поділися? Невже всі померли?