Глава 2516
Тоді чому він все ж залишив її і пішов сам? Тому що він дійсно злився.
Він злився, що вона занадто багато уваги приділяє старшому брату Ло?
Тому він і влаштував цю жахливу сцену, щоб вона нарешті зрозуміла хто для неї понад усе! Якщо вона і далі наполегливо докладатиме зусиль, то може втратити його!
Його любов, звичайно ж, не була достатньо сердечною, він був гордим і дрібним. Але хто в любові думає про великодушність?
Су Ло раптом все зрозуміла! Вона різко підскочила!
Наньгун Люун цією виходкою насправді намагався її встромити. Він хотів сказати їй, що вимагає виключного ставлення!
Так само, як він був холодний з усіма, але обожнював тільки її, він вимагав, щоб і в її серці він також був єдиним, хто її хвилює, а всі інші повинні були зникнути з її думок!
Така любов, звичайно, була деспотичною, але... дуже мила...
Су Ло раптом посміхнулася.
Зрозумівши все, вона відчула велике полегшення.
Тому що ця подія справді дуже її стихнула, змусивши зробити вибір у своєму серці.
Для нього вона була єдиною.
І вона повинна була відповісти йому тим же.
Їй дуже хотілося негайно сказати йому про це, сказати, що в її серці він теж єдиний.
Справа не в тому, що ніхто не міг зайняти його місце в її серці, а в тім, щоб вона просто не дозволяла нікому там бути. Якщо нікого немає, то й відбирати нічого.
Су Ло радісно вскочив і, як блискавка, кинулася до замка!
Її швидкість була неймовірною, як спалах світла.
У серці Су Ло кипіла пристрасть, як лава, готуючи вирватися назовні.
Вона так хотіла обійняти його і розповісти йому все, що в неї на серці.
На півдорозі до замку Су Ло зіткнулася з Лі Маньман.
Лі Маньман хотіла щось сказати Су Ло, але та швидко махнула рукою:
— Я мушу знайти Наньгуна!
Тепер ніщо не могло зрівнятися з Наньгуном. Їй треба було так багато йому сказати!
Але Лі Маньманя гукнула торопеюче Су Ло:
- Пане Наньгун вже пішов!
Су Ло застила на місці. Вона обернулася і пильно подивилася на Лі Маньман.
Маньмані відчула, як по її спині пробіг холодок.
Вона поспішно пояснила:
— Я щойно зустріла пана Нанґуна по дорозі. Він сказав, що йому потрібно негайно покинути Чистилище.
- Чому він сам мені не сказав! — Су Ло від хвилювання мало не топнула ногою.
Лі Маньмана додала:
— Пан Наньгун сказав, що ти розмишляєшся і якщо не шукаєш його, то й говорити тобі не потрібно.
— Я... — Су Ло втратила дар мови.
Лі Маньмана перевела дух:
« Але якщо ти шукаєш його, то пан Наньгун просив сказати, що це було надто різким і він просить вибачення.
Хоча Лі Маньман не розуміла, що сталося між паном Нангуном і Су Ло, інтуїція підказала їй, щось трапилося.
Почувши слова Лі Маньмана, Су Ло застила на місці як дерев’яна лялька.
Чому Нанґун повинен був просити у неї вибачення? Вона не довіряла Єгові, бо зробила це неправильно. Чому він вибачається? Він хоче, щоб вона померла від почуття вини?
Су Ло швидко дістала чорний амулет зв'язку!
Там був лише один контакт — Нанґун Левунь. Одною натисканням, і запит надіслано.
Але з боку Нанґун Лююня була тиша, наче камінь кинули в море, ніякої реакції...
Розділ 2517
Як так? Су Ло в розпачі топнула ногою.
У неї назбиралося стільки слів, які вона хотіла йому сказати, чому ж він не відповідав?
Су Ло навіть спробувала залишити йому повідомлення, але раптом виявила, що воно не відправляється...
Су Ло була в повному замішанні.
Коли Лі Маньман побачила, як Су Ло захиталась і дуже сумувала, то відчула у своєму серці:
— Ло Лэ, не хвилюйся. Пан Наньгун йшов у поспіху, мабуть, дійсно щось сталося.
— У поспіху? — Напружено запитала Су Ло.
Якби він просто хотів її уникати, з його холоднокровністю Лі Маньман ніколи б не вживала слово "спешка".
— Так, дуже поспішав, і обличчя у нього було погане. Він відразу перетворився на смугу світла і зник, впевнено сказала Лі Маньман.
Су Ло міцно стиснула кулаки!
Вона приблизно здогадалася, що в "Коварному Шипі" щось сталося і це було пов'язано з ним, тому він так поспішав повернутися.
Адже він, перебуваючи так далеко, в « Коварному Шипе», раз за разом ризикуючи, прибігав до неї, що само по собі було дуже небезпечно.
При цій думці Су Ло мало не потонула в почутті провини.
Кілька наступних днів Су Ло постійно намагалася зв'язатися з Наньгун Люнем, але вона була розчарована.
Наньгун Лууні немов зник з лиця землі...
Щодня Су Лоя відчувала смуток і тривогу, але нічого не могла вдіяти.
Цього дня вона не дочекалася відповіді від Нанґун Люня, а надалася старшого брата Ло.
Старший брат Ло повернувся не один. Його принесли.
У цей день йшов проливний дощ.
Злива впала на землю, залишаючи маленькі ямки.
Саме в таку погоду десятий у Драконячому списку, Оуян Сі, приніс Ло Іченя.
Білий халат Оуян Сі промок наскрізь. Під дією дощу вода засохла, і її одяг був червоний.
Але ще більше шокував вид старшого брата Ло.
Побачивши Лоа Іченя, Су Ло інстинктивно прикрила рот рукою, щоб не закричати.
Це був старший брат Ло?
Раніше він був красивим, як бог, і надзвичайно талановитим, одним з рідкісних красенів світу.
Але зараз його чорні, як смола, волосся стали білими, так само як сніг, брови і вуса теж посіви, а гладке, бездоганна шкіра покрилася зморшками та старими плямами... Він був схожий на глибокого старого зі світу смертних.
- Що сталося? — Су Ло з угодом подивилася на Оуян Сі.
В очах Оуян Сі читала глибоку вину. Він сказав:
- Старший брат Ло був непереможний на зовнішньому полі бою, але саме через свою надзвичайну силу він захопив увагу ворожого демона-мага. Під час однієї з місій старший брат Ло вбив майже сотню ворожих воїнів, але сам потрапив у полон. Коли ми ризикували своїм життям і врятували його, він вже був у такому стані.
Вони нічого не могли зробити.
Су Ло інстинктивно подивилася на Лі Маньман.
Вона знала, як сильно Лі Маньман любила старшого брата Ло.
Відколи Оуян Сі приніс старшого брата Ло, Лі Маньман застигла на місці. Простір і час навколо неї ніби застигли.
Вона, не кліпаючи, дивилася на старшого брата Ло, і в її погляді читалася необмежена скорбота.
Нарешті, вона глибоко зітхнув і по її щоках покотилися сльози:
- Старший брат Ло! Старший брат Ло