Глава 2510
Стосунки цієї пари, здавалося б, були міцні як гори і непорушні, наче союз неба й землі. Але насправді в них було багато лазів.
Су Ло приймала турботу Нанґун Левюня як належне.
У почуттях Наньгун Льюня до Су Ло бракувало великодушності.
Це і передбачалося, що в їхні стосунки зможе втручатися третя сторона та, створюючи бурю, зруйнувати їх почуття.
Безробітні Фея вважали, що саме вона і є та третя сторона, яка може викликати бурю. Чоловік, якого вона обрала, обов'язково повинен стати її!
Коли на губах Безтурботної Феї видалялись фігури, усмішка ставала все більшою.
Наньгун Левюнґ тягнув Су Ло за собою, крокуючи широкими кроком.
Повернувшись у замок.
Наньгун Луунь кинув Су Ло і розвернувся, щоб піти.
Су Ло викликнула його, але цього разу не можна було вгамувати свій гнів лагідними словами.
Наньгун Луюнь відштовхнув її і тільки тихо сказав:
— Входи.
Потім він пішов.
Коли Су Ло дивилась на його видачу рішучу, високу фігуру і побачила, як її серце стискається від болю. Ніби якась величезна рука схопила його і м'яч, придаючи різні форми. Біль був такий сильний, що вона ледве могла дихати.
Су Ло заперлася у своїй кімнаті, цілими днями була млявою і пригнічена.
Він пішов так швидко, що Су Ло навіть подумала, ніби він покинув Верхню гору і повернувся в « Коварний Шіп ».
Але коли сталася подія, вона зрозуміла, що він весь цей час був тут.
Безробітні Фея надіслала Су Ло листа.
Лі Маньман тримав його в руках, не знаючи, чи варто віддавати йому Су Ло. Їй здавалося, що цей лист прийшов не просто так.
- Який лист? — Вийшовши з кімнати, Су Ло побачила Лі Маньману, що ходить туди-сюди перед дверима, щось бормочучи собі під ніс.
Маньман дала їй листа:
— Його прислала Безботна Фея. А разом з ним - ось це...
Лі Маньман протягла Су Ло перлину сліз морської діви зі Східного моря.
Ця перлина...
Су Ло взяла її в руки, і тіло затремтіло. Вона довго не могла вимовити жодного слова.
- Що сталося? - Побачивши, що Су Ло ніби скам'яніла, Лі Маньман підтримала її поки та не впала. - Що з тобою? Не лякай мене! Якщо з тобою щось станеться, пане Нангун мене не пощадить!
При згадці пана Наньгуна серце Су Ло стисалося ще сильніше.
Вона глибоко зітхнула, щоб заспокоїтись і розгорнула листа.
"Хочеш дізнатися про нього, приходь швидше в Павільйон Радості."
У листі безботної Феї було всього 12 ієрогліфів.
Але ці 12 ієрогліфів містили такий ясний натяк.
- Про нього? Про кого? Про старшого брата Ло? — Маньман уже знала, що з моїм старшим братом Ло пропала зв’язок, і тепер стривожено запитала.
Губи Су Ло здригнулися, але вона не вимовила ні слова.
Безробітний Фея навмисно намагався її заплутати?
« Він» - це старший брат Ло чи Нангун Люнь?
Су Ло і сама не помітила, як її серце ніби придало важким каменем. Блакитні вени на тильній стороні долоні залякували, а пульс підскочив до межі.
Раніше вона б не повірила, але варто було їй згадати погляд, яким Нангунь обдарував її при розставанні, як їй стало по собі.
Наньгун Левюнь був дуже образливий. Вона боялася, що в пориві гніву він може здійснити щось, яке стане для них обох нескінченним ...
— Коли прийшов цей лист? — Напружено запитала Су Ло.
Лі Маньман, схиливши голову, подумала:
- Півгодини назад. Я все думала, чи варто тобі його віддавати...
Адже безробітний Фея — це синонім неприємностей.
Глава 2511
Су Ло схопила лист, суча дочка кинула його за пазуху і вибігла на вулицю!
Вона знала, що це, швидше за все, пастка, підбудована беззаботною Феєю, але навіть якщо так, вона повинна була все побачити на власні очі!
— Ло Ло! — Маньмані побоювалась за Су Ло, то кинулась за нею.
Але коли вона вибігла, силует Су Ло вже перетворився на смугу світла, яка швидко змайструвала.
На щастя, Лі Маньман знала Павільйон Радості і поспішила за ним.
А що ж Су Ло?
У її голові панував повний хаос, наче клубок змій метался в грудях, роздягаючи його на різні боки.
Головним було внутрішнє занепокоєння.
Вона знала, що повинна довіряти Наньгун Лююню.
Він же не міг не знати, що за людина Безботна Фея. Навіть якщо він образився і хотів її розлютитись, то не зв'язав би з такою жінкою.
Тому нічого не сталося, абсолютно нічого.
Всю дорогу Су Ло переконала себе в цьому, і поступово вона дійсно повірила.
Вона почала думати, що безробітна Фея знайшла пастку, щоб розлучити їх, і її серце трохи заспокоїлося.
Через годину Су Ло нарешті добралася до Певільона Радості.
Павільйон Радості. Назва говорила сама за себе.
Це була розмова в ніжних-різових тонах. У саду росло яскраво-розове, соковиті сімколірні пера - головний компонент дурманливого зілля.
Після полудня сімкольорові пера розцвіли, і весь сад наповнився ароматом, від якого прискорювалося серцебиття.
Су Ло, ввійшовши в сад, відчула щось недобре.
Цей запах викликав слабкість і безсилля, а в голові виникали різні фантазії.
У саду нікого не було, але слух Су Ло був настільки гострим, що вона могла розчути найменшої шорх за милю, не кажучи вже про звуки з дуже далекої бесідки.
Су Ло звітливо чула стони, які доносяться звідти, і її серце шалено закололось!
Безробітні Фея запросила її сюди, щоб влаштувати їй виставу.
Чи вона б просто так влаштовувати для неї виставу? Звичайно, у неї була інша мета.
Але Су Ло вірила, що той чоловік — точно не Нанґун. Вона йому довіряла.
Су Ло повільно піднімалася дерев’яними сходами, за кроком досягала високої стометрової повітряної розмови.
У розмові не було двохрей, лише завіса шовку хиталась на вітрі.
Руки Су Ло міцно стиснули.
Вона тисячу разів повторювала собі, що це пастка Безробітний Феї, і що б не трапилося, вона повинна зберігати спокій.
Невдовзі Су Ло стояла перед шовковою завіскою.
Вона смоктувала її, що на м'якій дивані лежать чоловік і жінка. Су Ло прищурилась і з полегшенням зітхнув: це не Нанґун Люнья чи безробітні Феї.
Але в цей момент переднісся голос.
Виявляється, це було лише зовнішнє приміщення, а всередині було ще одне.
Це був голос Безботної Феї!
Су Ло раптом відчула, що її ноги не слухаються.
Щось у неї виникло погане передчуття. Інстинкт підказував їй, що не варто туди підходити ...
Але безробітна Фея продовжувала говорити.
І вона постійно повторювала ім'я Наньгуна.
Обличчя Су Ло миттєво побіліло!
Її круглі пальці впилися в тіло так сильно, що майже пішла кров, але вона не відчувала ніякого болю.
У цю мить Су Ло навіть не наважувалася відігнати завісу...