Розділ 2426
Су Ло помахнула рукою, і краплі Небесної духовної води були найвищими за розмірами.
Курильниця, яка витримала запаховий дим, в одну мить залила небесною духовною водою найвищої якості.
Так, Небесна духовна вода найвищої якості була запеклим ворогом холодної троянди.
У цей момент, хоча старійшини не були присутні в залі, вони спостерігали за всім, що відбувалося через червону кулю і бачили все у найменших деталях.
Коли вони побачили, як Су Ло розбризкує воду, п'ятий старійшина посміхнувся:
— Непоміркована зухвалість.
Але хто б міг подумати, що від одного її руху примарний холодний розмарин відразу погасне?
П'ятий старійшина, чий посміховище ще не зійшла з обличчя, застиг і ніби йому вплітали щічку. Обличчя його скам'яніло, а потім спотворилося від сорому і гніву!
Примарний холодний розмарин був його творінням, яким він дуже пишався!
Він був упевнений, що ніхто, крім нього самого, не зможе нимйтралізувати його діяльність. Але хто б міг сподіватися, що Су Ло так легко справиться з ним, просто помахаючи рукою?
Восьмий старійшина, дивлячись на п'ятий старший усміхнувся і не міг стриматись від посмішки та недбало кинув:
- Здається, ти вже не в формі.
П’ятий старійшина з лютістю кричав на вісьмох:
- Ти ні чорта не розумієш!
Восьмий старійшина погладив свою сиву бороду:
- Я не розумію, а ти визнаєш, що й того не знаєш?
П’ятий старійшина з лютістю був готовий кинутися на восьмого кулака.
Четвертий старійшина схопив їх обох за руки:
- Що ви робите? Заспокойтеся обидва, в такому віці, а всі такі запальні.
У Елітному виправному таборі четвертий старійшина був найповнішим працівником, тому всі ставилися до нього з великою повагою.
- Хмф! — П’ятий старійшина з силою помахав рукою і сердито відвернувся.
— Якщо вже дія примарного холодного троянда нейтралізовано, немає сенсу більше чекати. Гей, хтось приведіть сюди цю дівчину - вираз обличчя четвертого старійшини став серйозним.
Коли Су Ло привели, вона виявила, що перебуває в звичайній кімнаті, але люди у ній були зовсім не звичайними.
Вчитель Лі Луоміна, п’ятий старійшина.
Вчитель Безробітний Фей, сьомий старійшина.
Восьмий старійшина, чий душа керувала Су Ло.
І ще один старий з квадратним, волею і цілком сивим волоссям та бородою, який виглядав дуже порядним. Чи був він порядним насправді, Су Ло з першого погляду визначити не змогла.
Ці чотири старці сиділи в ряді за довгим столом з цільного дерева, а Су Ло стояла перед ними одна, дозволяючи їм роздивлятися себе.
У цей момент у Су Ло з’явилося дивне відчуття, що вона на співбесіді.
— Назви своє ім'я, - п'ятий старійшина з холодною усмішкою втупився на Су Ло і не приховуючи своєї ворожості.
Він чітко визначив свою позицію — він був на стороні противників Су Ло.
— Су Ло.
- Хто твій вчитель?
« Юнь », — усміхнулася Су Ло.
— Майстер Юнь? — Почувши це, п’ятий старійшина мало не підскочив.
- Ти брешеш! — П’ятий старійшина з силою вдарив кулаком по столі і почав вибухати гнівом. — Майстер Юнь більше не бере навіть слуг, з чого б йому брати ученицю!
Су Ло з усмішкою подивилася на п'ятого старійшину і з байдужим виглядом потискала плечима:
- А звідки ви знаєте, що мій вчитель більше не бере слуг? Чи п’ятий старійшина намагався знайти його?
П'ятий старійшина...
Йому ніби перехопило горло, обличчя то червоніло, то блідо, він був поза себе від сорому і гніву.
Він, голова Пілюль міста Чистилища, не зміг влаштуватися навіть до майстра Жун Юня — визнати це ганебно. Отже, він на мить втратив дар мови.
Су Ло несмотрилась і, глянувши на пятого старійшину, кинула:
- А чого тут соромитися? У мого вчителя в слугах ходять як мінімум грантрути, так що цілком природно, що вас не взяли.
Глава 2427
П’ятий старійшина почувався так, ніби йому вставили увесисту щітку. Злитися? Не злиться? Він витріщився на Су Ло налитими кров'ю очима, і якби не залишки розуму, він би вже в люті кинувся на неї.
Четвертий старійшина потягнув п’ятого за рукав, закликаючи його до спокою.
— Твій вчитель дійсно майстер Юнь? — запитав четвертий старійшина, спокійно дивлячись на Су Ло.
Майстер Жун Юнь був одним з алхіміків континенту. За його імператорськими пилюками переслідувалися всі.
Крім того, майстер Юнь досяг неабияких успіхів не лише в алхіміях — його ставили у різні ряди з самим паном міста. Хто наважиться його образити?
І тепер ця дівчина, Су Ло, заявляє, що вона - учениця Майстра Юна. У це було важко повірити.
— Так, — подумала Су Ло і загорнула руки за спину та з гордістю випросталась.
Така поведінка перед Радою Старша, ця холодна зарозумілість могла означати або те, що їй нічого було боятися, або її необізнаність, яка була неосвічена і не знала страху.
Сьомий старійшина, тримаючи в руках чашку з солодким ароматним чаєм, зробив ковток і неквапливо вимовив:
« Якщо твій вчитель — майстер Юнь, то навіщо ти прийшла до міста Чистилища? » Хіба ви не знаєте, що між паном міста і майстром Юн Юнем є запекла ворожнеча?
Ууглеки очі сьомого старійшини насмішливо піднялись, він кинув на Су Ло ледь виловлений погляд, повний іронії, ніби був упевнений, що вона бреше.
— Вчитель дійсно не хотів, щоб я йшла сюди, — Су Ло згадала ту сцену.
— О? « Сьомий старійшина повільно простягнув звук.
— Але мій хрещений батько наполягав, щоб я прийшла до міста Чистилища. А оскільки вчитель програв йому в спорі, я і прийшла сюди, присягаюся небом та землею, у цих словах Су Ло не було ні краплі брехні — вона говорила чисту правду.
Однак їй явно не повірили.
Місто Чистилища було ізольоване від зовнішнього світу, і його мешканцям суворо заборонили залишати місто без особливої причини та подорожувати континентом. Тому про битву з Дунфан Сюанем ніхто не знав.
Тим більше ці старійшини не цікавились справами континенту, вважаючи його мешканцями слабкими мурашками, і тому вони й далі нічого не знали.
І ось тепер, почувши, що майстер Юнь програв, вони переглянулися і розсміялися. Сьомий старійшина з широкою посмішкою дивлячись на Су Ло, сказав:
— Майстер Юнь програв у спорі? Ти впевнена, що твій вчитель не самозванець? Я повинен тобі сказати, що на цьому континенті єдиний хто заслуговує сперечатися з майстром Юн Юнем — це наш пане міста.
Сказавши це, сьомий старійшина зробив ще один ковток ароматного чаю, щоб змочити горло.
— Так мій крейсний і є пан міста, — як би між іншим покинула Су Ло. Голос її звучав легко, а тон був таким, ніби це само собою зрозуміло ...
Но...
— Пффф!» — сьомий старійшина випнув повний рот чаю.
На щастя, Су Ло встигла ухилитися, інакше її обличчя було б забризкано чайними краплями.
Су Ло відразу ж обурилась і голосно закричала:
— Сьомий старійшина! Ви що, хочете мене вбити?
Сьомий старійшина завжди вважав себе елегантним і шляхетним, коли він ще вів себе так невежливо? Та ще й ця дівча прилюдно на нього накричала! Його очі широко розкрилися від гніву!
— Дряна дівчина, кого б могла вибрати, так само не вирішила видати себе за прийомну дочку пана міста! Тобі що, жити набридло? - З цими словами сьомий старійшина кинувся вперед, щоб схопити Су Ло і зрадити її.
Але четвертий старійшина поклав йому руку на плече:
— Старина Седьмою, заспокойся, не гарячкуй!
У той момент четвертий старійшина теж все плив перед очима.
Учениця Майстра Юня, прийомна дочка пана міста... Якщо обидва ці статуси були правдою, то цього було достатньо, щоб весь континент збожеволів!