Глава 2392
Однак іноді саме цього найбільше боїшся.
У той момент, коли всі застигли в напруженості, пан Ло Ін обернувся. Його очі, наче перлини, сяяли стриманим світлом, а в голосі звучала ніжність:
- Вони... Вони тебе образили?
У всіх потемніло в очах.
Тоді вони, як один, кинули свої погляди на Су Ло!
« Ні, бабці, ми благаємо тебе, тільки не говори правду!»
Ті, хто ще недавно переслідував Су Ло, тепер стояли перед нею на колінах з перекрученими від розпачу особами, готові розплакатися, безмовно і боязко благаючи її.
Су Ло схилила голову набік, потираючи підборіддя.
Вдивляння навколо Су Ло були сповнені трепету...
У цей момент Су Ло запитала пана Ло Іна:
- Переслідування... Чи це означає, що ти образився?
Його погляд, Ло Іна, до цього байдужий, миттєво перетворився на голий і незрівнянно глибокий клинок, що пронизує повітря та спрямований на ці ніщо!
Його погляд був настільки холодним, що здавалося, ніби повітря навколо замерзав і перетворився на верби.
Через його смерть вони тремтіли від страху. Їхні обличчя зблідли, вони ослабли настільки, що здавалося, ось-ось втратять свідомість.
- Переслідування? — Пане Ло Ін вертел на великому пальці нефритове кільце. У його очах згущалась темрява, наче насувається гроза, але слова, які зірвалися з його губ, здавалося, були вимовлені з безтурботною посмішкою.
Від цієї страшної зміни капітан "Коварного Шипа" мало не розплакався!
Він провів кілька днів поряд з паном Лоном і знав, що чим яскравіше той усміхається, тим безжалісніше його удари.
Він на власні очі бачив, як один з товаришів за спиною пана Ло Іна пішов скаржитися на нього імператрице. І тоді пан Ло Ін на очах у імператриці зідер з того людини шкіру, шматок за шматком, і зрізав з нього м'ясо, кусочок за скибкою...
Кров залила весь палац імператриці, але сама імперія тримала в руці келих янтарного вина з усмішкою на губах і ніжністю дивилася на пана Ло Іна.
При цій думці жах у серці капітана "Коварного Шіпа" розрісся до неймовірних розмірів.
Він навіть не відважився доповісти імператриці про дивні стосунки між паном Лоном і Су Л.
— Ви всі повинні померти, — з усмішкою сказав пан Ло Ін.
— Так, ми повинні померти. Ми заслуговуємо тисячі смертей, благаємо пана Ло Іна дати нам життя, якщо є шанс вижити, хто хоче вмирати? Адже після смерті нічого не залишиться.
— Смертна кара або життя... — Пан Ло Ін переклав погляд на Су - Л і своїми тонкими, білими та вишуканими суглобами пальці легко торкалися її підборіддя. — Мила, що скажеш?
Пан Ло Ін передав рішення в руки Су Л.
Почувши це, капітан "Коварного Шіпа" і його люди впали в розпач!
Як вони ставилися до Су Ло, чи вона могла пощадити їх?
Вони не те щоб не хотіли чинити опір, але протистояти панові Ло Іну? Це означало померти швидше, без найменшого шансу на порятунок.
Тому, побачивши пана Лоа Іна, вони навіть не думали про опір.
У цей момент всі погляди були прикуті до Су Ло.
Хто б міг подумати, що Су Ло, ще недавно загнана в кут, як дика звірина, так швидко здобуде перемогу? У мить вона стала тим, чиє одне слово могло вирішити їх долю.
Су Ло з цікавістю теребла своє м’яке волосся і, почувши його, вона посміхнулась. Її усмішка була яскравою і гарною, як літня квітка.
— Смертна кара або життя... - Кожне слово Су Ло було наче важкий удар для капітана "Коварного Шипа" і його людей. Але вона говорила їх так повільно, змушуючи страждати в очікуванні.
Розділ 2393
— Це дійсно складне питання, — захвилювалася Су Ло і позіхнула. « Спочатку ви зберете уламки Серця Темми, а потім виживите чи ні — залежатиме від вашого успіху.
Інакше кажучи, якщо вони зможуть зібрати всі уламки Серця Тями, то залишаться живими.
Це настільки вразило їх, що вони ледь не закричали від радості!
— Добре! Ми негайно підемо збирати уламки Серця Тями! — Сказав капітан Коварного Шипа, і з запитанням подивився на їхнього пана Ло Іна.
Вони не розуміли, чому пан Ло Ін допомагає чужим людям, обиджуючи своїх, але ніхто не наважувався поставити це питання. Зрештою ніхто не хотів вмирати.
Пан Ло Ін кивнув.
І тоді капітан "Коварного Шипа" в захваті, забравши трьох підлеглих з швидкістю вітру геть.
Чу Ян теж хотів втекти під шум, але виявив, що його тіло не рухається. У нього не було сил навіть поворухнути пальцем.
Що за чортівня.
І не тільки він, з Лен Ці було те ж саме.
Су Ло з насмішкою підійшла до Чу Яну і, дивлячись на нього зверху вниз, із сарказмом сказала:
- Ти думаєш, тепер ти зможеш піти?
Чу Ян, кип'ячу від люті, сердито подивився на Су Ло:
- Можеш убити мене, але відпусти мою сестру!
Су Ло розсміялася:
- Щоб я відпустила твою сестру, ти повинен спочатку сказати мені, на кого ви працюєте, хто підбудував мене неправильне завдання і хто наказав вам убити мене!
Чу Ян стиснув зуби і відвернувся.
"Щелк!"
Су Ло змахнула рукою, затулила чорну тінь і почувся пронизливий свист батогом!
— А-а! — Із уст Сяо Ло вирвався пронизливий, болісний крик.
Су Ло не стала бити батогом Чу Яна, бо знала, що фізичний біль для нього — це не загроза.
Але його сестра — інша справа.
Сяо Ло і так була на останньому видиханні, її дихання було слабким, як у кошеня. Вона не витримала б ударів батогом.
І справді, як тільки Су Ло наповіла на його слабке місце, він відразу здався.
- Припини! Я скажу!
— Казай, — каже Су Ло, зробивши вигляд, що вся увага підняла батіг і показала, як буде страждати Сіо Л.
Чу Ян ненавидів Су Ло до скреготу зубів, але йому довелося все розповісти:
— Це Лу Шай.
- Хто такий Лу Шай? — Су Ло це ім'я було зовсім незнайоме.
« Він був просторим поклонником Безботної Феї, його дід працює в Залі Задачі, — каже Чу Ян. — Коли він почав говорити, йому було все одно, скільки розповідати.
— Беззаботна Фея знає про це? — Холодно посміхнулась Су Ло. Насправді, вона вже знала відповідь.
— Безробітний Фей, — зимно хмикнув Чу Ян.
Су Ло лише злегка усміхнулася. Так і є, за всім цим стояла Беззаботна Фея.
- Тепер ти можеш нас відпустити? — Голос Чу Яна пролунав біля вуха Су Ло.
— А я хіба казала, що відпущу вас? — На обличчі Су Ло було написано лише невинність і збентеження.
— Ты... — Чу Ян був розлючений!
Якби його рухи не були зв’язані, він би точно кинувся на Су Ло, щоб померти разом з нею!
Су Ло холодно посміхнулася і подивилася на Сіо Л:
- Якщо ти вже сказав правду, я не можу залишити тебе в збитці. Тому я теж скажу тобі одну правду.
Чу Яна мала передчуття, що ця правда буде жорстокою.
І справді, Су Ло з усмішкою сказала:
— Насправді, 064-го вбила не твоя сестра. Ви всі її неправильно зрозуміли.
Почувши це, з очей Сяо Ло великими краплями покотилися сльози.