Розділ 2360
На той час, як Су Ло та її супутники прорвалися крізь середовище патрульних минуло три години.
На шляху до виходу Чу Ян виявив неабияку турботу про Су Ло. Зовні вона залишалася спокійною, але в її серці вже з'явилися підозри на його рахунок.
Вся справа була в загостреній інтуїції Су Ло.
Вона пам'ятала, що коли попросила того хлопця вибрати для неї завдання, вона спеціально уточнила, щоб команда мала складатися з самотніх пар, адже Су Ло завжди була напоготові.
Але тепер, хоча ця команда виглядала так, ніби все щойно познайомилися, Су Ло помітила деякі дивні речі, і зараз в її голові вже почав дозрівати план.
Простір Бездні було безмежним, адже тут простягалися гірські хребти, густі ліси та зелені луки і текли могутні річки.
Вирвавшись із-під переслідування легіону патрульних, кожен з них був в тій чи іншій мірі поранений.
- Ще трохи, тримайтеся! Попереду ліс, ці легіони патрульних ні за що не ввійдуть в нього, там ми будемо у безпеці! — Чу Ян крикнув, обертаючись, щоб підбадьорити своїх товаришів.
Недолік легіон патрульних все ще невтомно переслідував їх, і найменше уповільнення загрожувало тому, що їх наздоженуть.
- Так! — Кинули все, підкоряючись наказу капітана.
Невдовзі вони вдерлися до лісу.
По суті, легіони патрульних залишилися біля лісу, люто кричачи і топючись на місці, але не вдаючись до входу.
Сяо Ло, широко відчинивши свої величезні очі, з цікавістю запитала капітана:
— А чому вони не заходять?
Чу Ян загадково посміхнувся.
Сетриця Юї презирливо скривіла губи:
— У вапной Безднi діють свої закони. У легіону патрульних і Короля Леза є договір, за яким вони не мають права вторгатися на територію один одного. Ти що, не дивилася інформаційний ролик перед тим, як сюди потрапити?
Остання фраза сестіка Юї адресувала Сіо Ло з явним докіром.
Сяо Ло висунула рожевий язичок і збудувала гримаску, не обурившись на тон сестриці Юй.
Весь цей час Су Ло зберігала м'яку, відсторожену усмішку. Вона не брала участі в розмові і не втручалася у конфлікти, ніби була осторонь від команди.
Жива і безпосередня Сіо Ло сама підійшла ближче до Су Л:
Чому ти весь час мовчиш? Турбуєшся, що ми не зможемо повернутися? Не хвилюйся, з нашим капітаном не про що турбуватися.
- Ти добре знаєш капітана? — З посмішкою подивилася на неї Су Ло.
Погляд Сяо Ло на мить здригнувся, але вона відразу ж посміхнулася:
- Що ти! Я раніше ніколи не ходила з капітаном на завдання, звідки мені його добре знати?
- Але капітан дуже сильний. У драконячому списку він на п’ятдесятці, між іншим, із захопленням в очах і усмішкою на обличчі додала Сяо Ло.
— Ось як? — Неуважно відреагувала Су Ло.
Після цього Сяо Ло весь час крутилася біля Су Л, без умолку базіка і намагаючись налагодити контакт.
Звичайно, така жива, мила, чиста і невинна дівчина могла сподобатися кому завгодно... Звичайно, це було лише зовнішнє враження.
У душі Су Ло вже давно з'явилися сумніви, і тепер, дивлячись на Сяо Л під іншим кутом, вона легко помічала в її очах неприродність та непридатність.
Вже пізно. Поїдемо, відпочинемо, а через годину знову в дорогу, - сказав Чу Ян і витягнув з свого просторового мішечка заздалегідь приготовану їжу.
Їжа була дуже проста: ні риби, ні м’яса — тільки спустошений хліб і чиста вода.
Цей хліб продавався в Елітному треніровому таборі по одному оку за шматок.
Чу Ян з усмішкою роздав хліб усім по черзі.
Глава 2361
Су Ло хотіла сказати, що у неї є їжа, але слова застрягли в горлі.
Отримавши хліб, всі почали їсти і базікати, і здавалося, що вони дуже швидко знайшли спільну мову.
Атмосфера в команді була надзвичайно гармонійною.
І це було ще більш неправильно.
Су Ло згадала, як на самому початку, коли вона тільки приєдналася до загону Сіо Лєна Ло, Лін Маньман постійно обсипала її глузуваннями і презирливими поглядами.
Тому, коли їх переслідували патрульні, вона заради експерименту навмисно припустила кілька помилок і ледве не підставила всю команду.
Але навіть у такій ситуації Лен Ці і ця високомерційна сестериця, Юй зробили вигляд, що нічого не помітили. Сяо Ло продовжувала щебетати навколо неї, а Чу Ян не сказав жодного різкого слова.
Це було неправильно.
Все, що виходить за рамки звичайної сили - це проделки нечистої сили.
Су Ло взяла хліб, але не їла, а лише розглядала його.
Сяо Ло, побачивши це, з посмішкою сказала їй:
— Сетрице Су, ешь скорше. Через годину ми знову вирушаємо, а попереду нас чекають ще складніші випробування. Щоб мати силу працювати, потрібно добре здоров’я.
— Не хочу, — свідомо відповіла Су Ло.
— Навіть якщо ти не хочеш, треба з'їсти хоч трохи. Що, якщо зголоднієш і ослабнеш? — Сяо Ло, здавалося, дуже про неї піклувалася і легонько підштовхнула її.
— Ну, добре.
Су Ло неквапливо відламала маленький шматочок хліба і повільно відправила його в рот.
Краєм очі вона помітила, що не тільки Сіо Ло, але й інші украдкою подивляються на її руку з хлібом...
Су Ло холодно посміхнулась і проковтнула шматочок.
Вона з полегшенням відчула, що всі четверо зітхали.
— Ну як? Смак не дуже, правда? Все куплено в таборі. Цей хліб і на вигляд так собі, та на смак звичайний, але зате він дуже ситий. Одного куска вистачає, щоб три дні не їсти і не пити, - знову почала вмовляти її Сяо Ло. — Сетриця Су, навіть якщо тобі не подобається, з'їж хоча б трохи.
Су Ло опустила очі, і її густі, довгі вії сховали холодну висмішку, що проминула у неї на очах.
« Ти кажеш, що моя маленька дівчинка не була знайома з капітаном. Звідки ти знаєш, як він купив усе це в таборі? Ти постійно підкреслюєш, що все куплено в одному місці, чи не для того, щоб переконати мене, ніби цей хліб у всіх однаковий?"
Але насправді Су Ло відчула в цьому шматку хліба щось інше.
Отрута.
Повільно діючий отрута, паралізуючий нерви і кінцівки!
Цей отрута називався « Алая кров"ю ».
Оскільки він не мав ані кольору, ні запаху, ані смаку хліба, звичайна людина нічого б не помічала.
Але Су Ло була вже кандидатом в грандмайстри-алхіміки, і її знання в ядах давно перевершили будь-якого алхітимка у Елітному треніровому таборі.
Тож, коли ці люди підсипали отруту Су Ло, вони справді шукали неприємностей на свою голову.
Хоча Су Ло і робила вигляд, що недбало їсть хліб, насправді всі шматки відправлялися в її приватний простір, а не у шлунок.
Недбалку, побачивши, що Су Ло з'їла хліб, її супутники переглянулися і в їхніх очах промайнуло самовдоволення.
Але вони не знали, що їхні міміки і жести були вислизнені від погляду Су Ло.
У глибині її очей промайнула насмішна іскочка.
Знаючи, що її вороги задумують щось погане і що їхня об'єднана сила така: навіть чотири Су Ло не впоралися б з ними за логікою речей, вона повинна піти якомога швидше.
Але Су Ло цього не зробила. Вона завжди чинила опір сподіванням.